Ухвала суду № 114984515, 16.11.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3285/23

(1-кс/199/1207/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі представника ФОП ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ФОП ОСОБА_3 , про скасування частково арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 від 02.05.2023 р. накладений арешт у кримінальному провадженні №12023041630000419 (від 14квітня 2023р.) за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.270КК України, на пожежне сміття з напівпричепа TRAILOR SYY 3CX АХ 3379ХО; сідловий тягачЕ марки DAF моделі XF 95.430, VIN XLPTE47XS0E727628 р/н НОМЕР_1 ; напів - причіп цистерна TRAILOR SYY3CX VIN НОМЕР_2 р/н НОМЕР_3 . У клопотанні про скасування арешту майна адвокат просить слідчого судді скасувати накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 від 02.05.2023 р. за результатами розгляду клопотання слідчого ВП№1ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_6 у кримінальному провадженні№12023041630000419,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань14квітня 2023р.,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.270КК України, арешт майна в частині позбавлення права користування сідловим тягачем Е марки DAF моделі XF 95.430, VIN НОМЕР_4 р/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .

Клопотання підтримано адвокатом в судовому засіданні, адвокат просив врахувати, що арештоване з 14.04.2023 р. майно перебуває на території автозаправної станції та відносно нього не проводиться будь-яких дій, втім, власник цього майна несе витрати, які пов`язані із забезпеченням його перебування та його збереження.

Прокурор заперечував проти скасування арешту майна, посилаючись на те, що у кримінальному провадженні призначено інженерно технічну експертизу з безпеки життєдіяльності та пожежної безпеки, проведення якої триває.

Розглянув клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантованіКонституцією Українита міжнародними договорами України (ч. 4 ст. 21 КПК України).

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження.

Призначена у кримінальному провадженні постановою слідчого від 26.07.2023 р. експертиза має надати відповідь на питання де було місце початкового горіння та осередок самої пожежі за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова, 200, та яка причина виникнення пожежу.

Як встановлено досудовим розслідуванням в даному кримінальному провадженні, виникнення пожежі 14.042023 р. мало місце під час дій ОСОБА_7 з розвантаження напівпричепу дизельного палива до наземного резервуара автозаправної станції. Вказані в ухвалі від 02.05.2023 р. напівпричеп - цистерна та сідловий тягач (саме відносно останнього подано клопотання про скасування арешту) є окремими транспортними засобами, при цьому, злив палива до ємкості зберігання паливо мастильних матеріалів здійснювався саме з напівпричепа - цистерни TRAILOR SYY3CX VIN НОМЕР_2 р/н НОМЕР_3 , а не сідлового тягача, який, тобто сідловий тягачЕ марки DAF моделі XF 95.430, VIN НОМЕР_4 р/н НОМЕР_1 , є видом тягача, який працює з напівпричепами, що приєднуються до машини за допомогою спеціального зчіпного механізму сідлового(сідла).

За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття перша Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенція) проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності.

Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 р.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р. зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції містить три окремі норми: перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам ?вона міститься у другому реченні частини першої; третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети ?ця норма міститься в частині другій.

Для з`ясування наявності порушення вказаної другої норми «позбавлення майна» ЄСПЛ повинен встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції.

Будь-яке втручання з боку представників влади в безперешкодне користування особою своїм майном повинне бути «законним». Представники органів державної влади мають право контролювати використання майна лише на підставі законів. Таке втручання має бути законним і не свавільним («Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 р., «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 р., «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 р. та ін.).

У справі «Ісмаілов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Коли уряд відмовляє особі у доступі до її власності протягом кількох років, позбавляючи тим самим цю особу можливості користуватися, розпоряджатися, володіти цією власністю, то в цьому випадку має місце порушення права на володіння своїм майном. Суд дійшов такого висновку у справі Лоізіду проти Туреччини (1996).

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов`язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на «мирне володіння майном» у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу («Звольський та Звольська проти Республіки Чехія»).

Для оцінки поведінки держави в контексті дотримання вимог ст.1 Першого протоколу Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що мета Конвенції полягає в захисті прав, які є «очевидними та вагомими». Серед іншого, встановлюється наявність спірної ситуації. При цьому, коли питання суспільної користі дійсно виникає у справі, ЄСПЛ вимагає від державних органів влади «реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю» (Рішення у справах «Василеску проти Румунії» та «Бейлер проти Іспанії»).

Як встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, станом на 16.11.2023 р. органом досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано доказів про те, що за встановлених під час розгляду клопотання про скасування арешту майна обставин потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника сідлового тягача Е марки DAF моделі XF 95.430, VIN НОМЕР_4 р/н НОМЕР_1 , як його арешт та позбавлення права користування, адже вочевидь, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 110, ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ФОП ОСОБА_3 , про скасування частково арешту майна, задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 від 02.05.2023 р. за результатами розгляду клопотання слідчого ВП№1ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_6 у кримінальному провадженні№12023041630000419,внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань14квітня 2023р.,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.270КК України, арешт майна в частині позбавлення права користування сідловим тягачем Е марки DAF моделі XF 95.430, VIN НОМЕР_4 р/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя

Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська ОСОБА_1