Рішення № 114982966, 14.11.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14432/23

Провадження № 2/344/3028/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.,

секретаря Мациборки С.Я.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Михайлюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник адвокат Фурман Вікторія Олегівна до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача в серпні 2023 року звернулась до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2017 року рішенням Івано-Франківського міського суду шлюб між нею та відповідачем розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 , залишено на проживанні з позивачем. 26.04.2019 року Івано-Франківським міським судом винесено судовий наказ, згідно якого з відповідача стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 12.04.2019 року. Вказала, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України, було запроваджено воєнний стан Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року, а вона разом із дитиною внаслідок загрози життю та здоров`ю дитини через масові ракетні обстріли, евакуювалися до Республіки Польща. Розмір аліментів, визначений судовим наказом Івано-Франківського міського суду від 26.04.2019 року по справі №344/6568/19 50% прожиткового мінімуму в умовах інфляції на рівні 126,6% є недостатнім для утримання дитини, забезпечення їй належного рівня життя навіть за умови проживання з дитиною в Україні. А з урахуванням тимчасового проживання разом з дитиною в Польщі, визначений розмір аліментів не дозволяє забезпечувати навіть найменшу частину витрат на дитину. 23.10.2020р. під час відвідування ДНЗ№16 «Сонечко» в м.Івано-Франківську було проведено комплексну психолого-педагогічну експертизу розвитку дитини, за результатами якої встановлено змішані специфічні розлади розвитку з розладами мовлення. Загальний недорозвиток мовлення. Дитині рекомендовано постійні корекційно-розвиткові заняття, заняття з розвитку мовлення, логоритміки, загальної та дрібної моторики, заняття для розвитку когнітивної та емоційно-вольової сфери, заняття для розвитку комунікативної, вербальної функції та активності словника. Оскільки позивач з дитиною знаходиться за межами України, вона не має можливості отримувати такі послуги для дитини безкоштовно в рамках відвідування державних навчальних закладів. В Польщі такі заняття можливі тільки в приватному порядку. Враховуючи вищевикладене, вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на утримання спільної дитини ? частини заробітку (доходу) платника, але не менше прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

29.08.2023р. представником відповідача подано суду відзив, в якому просила в задоволенні позову відмовити повністю з наступних підстав. Позивач зазначила, що 26.04.2019 року Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ, згідно з якого з відповідача стягуються аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Однак, позивач судовий наказ не подавала до виконання відділу Державної виконавчої служби, тому виконавче провадження по даній справі не відкривалося. Незважаючи на це, відповідач дбав про сина, надавав йому фінансову підтримку, систематично самостійно сплачував аліментні платежі, так і платежі на лікування в значно більшій сумі ніж було передбачено судовим наказом. Відповідач бере участь у вихованні сина, забезпечує належний догляд та фінансування. З приводу того, що позивач з дитиною виїхала до Республіки Польщі, то не надано доказів про оренду нею тимчасового житла, ні квитанцій про оплату оренди. В той же час, багато програм, які забезпечують громадян України в Польщі є безкоштовними, в тому числі щодо проживання, навчання та мовних курсів. Позивач також зазначила, що дитині було проведено комплексну психолого-педагогічну експертизу розвитку дитини, за результатами якої встановлено змішані специфічні розлади розвитку з розладами мовлення. На момент проведення експертизи, дитині виповнилось повних 5 років. Однак, при переході дитини з особливими освітніми потребами з дошкільного закладу освіти в заклад загальної середньої освіти необхідно провести повторне комплексне оцінювання розвитку дитини. Повних 6 років ОСОБА_4 виповнилось 23.07.2021 року, тобто в період коли військового стану на території України ще не було, однак не зрозуміло з яких причин позивач повторне комплексне оцінювання розвитку дитини не ініціювала. За таких обставин реальний стан розвитку дитини і наявний прогрес оцінити за документами 3- річної давності видається неможливим. Відповідач вважає, що вимога позивача про збільшення розміру аліментів на утримання сина, не доведена позивачем жодними належними та допустимими доказами, на підтвердження фактичного самостійного її матеріального утримання сина. А тому представник просила в задоволенні позову відмовити та сягнути витрати на правову допомогу в розмір 6000грн.

11.10.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив в якому зазначено, що позивачем заявлено вимогу про зміну способу стягнення аліментів, а не про збільшення їх розміру. Позивачем надано копії документів відповідно яких вона сплачує оплату за оренду плату житла. Дитина крім відвідування школи також перебуває в українській школі на дистанційній формі навчання, що вимагає витрат на придбання відповідних робочих зошитів та підручників. Щодо стану здоров`я дитини зазначила, що коли було надано висновок психолого-педагогічного центру, то відповідно нього рекомендовано проводити психолого-педагогічну допомогу зокрема у формі дидактичних та корекційних занять. Також, позивач зазначила, що відповідач тривалий час перебуває за межами України (в Угорщині), має стабільних дохід, тому вважає, що може сплачувати аліменти в більшій сумі. Щодо витрат на правову допомогу то зазначила, що до матеріалів справи не надано документів, які підтверджують зазначений розмір витрат, та неможливо встановити детальний опис робіт, витрат часу адвокату. А тому на підставі наведеного просила позов задовольнити в повному обсязі, а у випадку відмови у задоволенні позову, то щодо витрат на правову допомогу просила зменшити розмір витрат.

17.10.2023 року представником відповідача подано заперечення на відзив в якому просила відмовити в задоволенні позову та судові витрати витрати покласти на позивача.

Представник позивача в режимі ВКЗ в судовому засіданні просила позов задовольнити в повному обсязі на підставі викладеного в позовній заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову на підставі викладеного у відзиві та відповіді на відзив.

Заслухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження, від 04.08.2015 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за №1654. Батьки: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 (а.с.35).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року у цивільній справі №344/15153/17р.шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 , залишено на проживанні з позивачем (а.с.29-30).

Відповідно до судового наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2019 року у цивільній справі 344/6568/19 стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.04.2019 (а.с.32-33).

За поданим позивачем висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 23.10.2020 року встановлено змішані специфічні розлади розвитку з розладами мовлення. Загальний недорозвиток мовлення. Дитині рекомендовано постійні корекційно-розвиткові заняття, заняття з розвитку мовлення, логоритміки, загальної та дрібної моторики, заняття для розвитку когнітивної та емоційно-вольової сфери, заняття для розвитку комунікативної, вербальної функції та активності словника (а.с.17-23).

Відповідно до платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи, відповідач сплачував кошти щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 з 10.02.2020р. по 10.08.2023р. різними сумами та під час розгляду справи з вересня 2023р. по жовтень 2023р., також проводилась оплата (а.с.60-115, а.с.242-244).

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на території Угорщини де працював офіційно до 27.09.2023 року, тобто на час подання позову, однак за загальною (спільною) заявою від 27.09.2023 року трудові відносини припинились. Відповідач виїхав до Канади 21.10.2023 року, що підтверджується відміткою у паспорті про перетин кордону (а.с.252-254) і як пояснила представник відповідача для пошуку роботи. Отже, станом на час ухвалення рішення відповідач ще не працевлаштований.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833 гривень.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (в даній справі аліменти, що стягуються є значно меншими від мінімального розміру аліментів), імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного,морального і соціального розвитку дитини, і визначення вказаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Відповідач є працездатною особою, будь-які відомості щодо наявності у нього захворювань у суду відсутні, інші особи на його утриманні не перебувають, отримує систематичний дохід у формі грошового забезпечення - заробітної плати.

Звідси, вимога позивача як стягувача аліментів змінити спосіб присуджених аліментів та стягувати в подальшому з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі ? (а не ? частки, як просила позивач) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу набрання рішенням законної сили, підлягає до задоволення. Такий розмір аліментів буде відповідати закону, і не порушує прав і законних інтересів неповнолітньої дитини та відповідача.

Інші доводи сторін не спростовують такого висновку суду.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року№3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"відповідно до статті 192СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану,погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, стягнення аліментів відповідно до нового способу починається з дня набрання судовим рішенням законної сили).

Що стосується вимоги представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу в розмір 6 000 грн. з позивача, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Проте, представником відповідача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи взагалі не надано документів пов`язаних із наданням правничої допомоги (акту виконаних робіт, часу витрат на дані роботи та їх вид, квитанцій про оплату тощо). А тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат за надання правничої допомоги слід відмовити.

Оскільки на підставі Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, то згідност.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник адвокат Фурман Вікторія Олегівна до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2019 року у справі №344/6568/19 року та стягувати із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з дати набрання рішенням законної сили.

Судовий наказ по справі №344/6568/19 від 26.04.2019 року за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття відкликати.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь держави (з зарахуванням на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) - 1073 (одну тисячу сімдесят три гривні) 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2023 р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА.