Постанова № 11497975, 17.05.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 травня 2010 року Справа № 2-5/4867-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлута В.М.,

суддівВолкова К.В.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15.03.2010 у справі №2-5/4867-2009

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98604); (04071, АДРЕСА_2)

до колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" (вул. Самокіша, 30, оф. 64, м. Сімферополь, 95011); (95051, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 64, кв. 10); (95029, м. Сімферополь, вул. Несторова, 73)

про стягнення 72198,21 грн.;

за зустрічним позовом про стягнення 51089,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 у справі № 2-5/4867-2010 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 48400,00 грн., державне мито у сумі 484,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 158,21 грн.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" суму боргу у розмірі 51089,63 грн., державне мито у сумі 510,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. Первісний позов в частині вимог про стягнення основної суми задоволено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Вимоги про стягнення банківської комісії залишені без задоволення так як правовідносини щодо цієї суми виникли між позивачем та банком. Похідні вимоги у вигляді процентів річних та індексу інфляції суд першої інстанції також врахував необґрунтованими, оскільки у відповідача не було обовязку повертати спірну суму у будь-який строк. Цю думку суд обґрунтував положеннями статті 530 Цивільного кодексу України.

Зустрічний позов задоволено на підставі загальних норми цивільного та господарського права, а саме статей 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, які регулюють зобовязальні відносини сторін.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволення зустрічного позову скасувати.

Позивач не згоден з правомірністю прийняття для сумісного провадження зустрічного позову, так як вимоги колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" ніяким чином не повязані з предметом первісного позову.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не було представлено первинних документів і видаткова накладна № РН-128 не повязана з рахунками фактурами № СФ-0001106 від 02.10.2007 та № СФ-0001115 від 03.10.2007.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності незявившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з квитанцією № 57 від 10.10.2007 суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 сплачено КВП "Япік.Нет" суму 48400,00 грн. із зазначенням платежу "за обладнання, згідно рахунку № СС0000115" (том 1, а. с. 12).

Випискою з особового рахунку КВП "Япік.Нет" підтверджується, що 10.10.2007 на рахунок від ОСОБА_1 поступила сума за обладнання на підставі рахунку № СС0000115 від 03.10.2007 у розмірі 48400,00 грн.

Сторонами не надано суду доказів виникнення правової підстави у КВП "Япік.Нет" для отримання коштів за обладнання на суму 48400,00 грн. згідно рахунку № СС0000115 від 03.10.2007, не представлено суду також доказів поставки КВП "Япік.Нет" обладнання на дану суму.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Оскільки сторонами не було представлено суду письмового договору, купівлі-продажу тощо, а також матеріали справи не містять рахунку № СС0000115 від 03.10.2007, визначити строк виконання зобовязання, а саме обовязок колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" повернути безпідставно отримані кошти, не можливо. При цьому, стаття 1212 Цивільного кодексу України також не визначає строк виконання обовязку особою, що безпідставно набула майно, повернути це майно.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Будь-яка вимога на адресу відповідача о поверненні грошових коштів з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не направлялась.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Однак, у даному випадку, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не виникло права на звернення до суду, так як не вбачається наявність його порушеного права з боку колективного виробничого підприємства "Япік.Нет".

Отже, вимоги позивача про повернення основної суми в розмірі 48400,00 грн. не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення суми індексу інфляції та процентів річних також залишаються без задоволення, так як є похідними і залежать від основної суми.

Вимоги позивача про стягнення 484,00 грн. комісії за послуги банку не підлягають задоволенню, так як взагалі позивачем не обґрунтовані жодною нормою матеріального права, у звязку з чим суд не може визначати самостійно цю суми як збитки, або надати цій сумі інший правовий характер.

Так, пункт 5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України зобовязує позивача зазначати у позові законодавство, на підставі якого він подається. В порушення вказаної процесуальної норми, позов в цій частині необґрунтований.

Таким чином, у задоволенні первісного позову належить відмовити у повному обсязі, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.

Стосовно зустрічного позову суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Вбачається, що 02.10.2007 КВП "Япік.Нет" виставлено підприємцю ОСОБА_1 до оплати рахунок-фактуру № СФ-0001106 на суму 51089, 63 грн. (том 1, а. с. 67).

Згідно витратної накладної № РН-128 від 21.03.2008 ОСОБА_1 отримав обладнання, визначене у рахунку-фактурі № СФ-0001106 від 02.10.2007 на загальну суму 51089, 63 грн.

Доводи підприємця про те, що він не отримував рахунок-фактуру № СФ-0001106 відхиляються колегією суддів, оскільки в цьому рахунку зазначені саме такі ж обладнання та ціни на нього, як і в витратній накладній № РН-128 від 21.03.2008 (том 1, а. с. 69). При цьому, сам факт отримання за вказаною накладною товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не заперечується по суті. Витратна накладна № РН-128 від 21.03.2008 є первинним документом і є належним доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач за зустрічним позовом - КВП "Япік.Нет" просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 51089,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори згідно з частиною 2 статті 202 того ж Кодексу є дво- чи багатосторонніми правочинами.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Про узгодження сторонами істотних умов договору свідчить прийняття підприємцем товару, який був поставлений колективним виробничим підприємством "Япік.Нет".

На дату розгляду справи СПД ОСОБА_1 доказів оплати отриманого ним товару за рахунком №СФ-0001106 від 02.10.2007 суду не представлено.

При цьому, фактично укладений між сторонами договір має ознаки договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доказів оплати за отриманий товар суду не представив, у звязку з чим зустрічний позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що зустрічний позов не пов'язаний з первісним і тому рішення підлягаю скасуванню в частині задоволення зустрічного позову є неспроможними, оскільки такий довід не знаходить свого підтвердження у процесуальному законодавстві, зокрема в статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, спірні відносини сторін, а також обставини викладені сторонами у своїх вимогах, мають однакову підставу їх виникнення. Так, і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 і колективне виробниче підприємство "Япік.Нет" посилались на існуванні усної домовленості сторін, яка згодом зникла, однак спричинила виникнення спору.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2010 у справі №2-5/4867-2009 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину у наступній редакції:

"1) У задоволенні первісного позову відмовити.

2) Зустрічний позов колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" задовольнити.

3) Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) на користь колективного виробничого підприємства "Япік.Нет" (м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30, офіс 64, код ЄДРПОУ 31553292, р/р 26002010046 КФ ФБ "Експрес-Банк", МФО 384674) суму боргу у розмірі 51089,63 грн., державне мито у сумі 510,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.".

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.М. Плут

СуддіК.В. Волков

Ю.В. Борисова