Рішення № 11497584, 29.09.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 рокуСправа №02/1473

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В.,

за участю представників: позивача: Котенко С.В. - за довіреністю,

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Черкаської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 54 775 грн. 05 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 54 775 грн. 05 коп., в тому числі 53729 грн. 39 коп. заборгованості за кредитом, отриманим відповідачем у позивача відповідно до кредитного договору № 012/02-2/814-06 (строковий кредит) від 22 листопада 2006 року, 669 грн. 84 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом по 18.06.2010 року, 375 грн. 82 коп. пені за порушення зобовязання по своєчасній сплаті кредиту та процентів станом на 18.06.2010.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у заявленій сумі, просив його задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні, заперечив проти доводів відповідача з тих підстав, що укладення додаткової угоди до кредитного договору відповідає праву обох сторін за кредитним договором, умови додаткової угоди не суперечать чинному законодавству та вимогам Національного банку України, відповідач підписав додаткову угоду із графіком погашення заборгованості, тому він повинен виконувати взяті на себе зобовязання.

Відповідач не подав суду письмовий відзив на позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову частково з тих підстав, що додаткова угода № 1 від 06.11.2009 до кредитного договору є удаваним правочином, так як її було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме вказаною додатковою угодою було збільшено фактичну заборгованість за сумою кредиту на суму боргу за процентами, в звязку з чим відповідач опинився в більш скрутному становищі ніж він був до укладення додаткової угоди., хоча до укладення додаткової угоди мова йшла про розстрочку/реструктуризацію боргу. Представник відповідача вважає незаконним збільшення у додатковій угоді суми боргу на суму процентів та нарахування в подальшому процентів на всю (збільшену) суму боргу, тому відповідач заперечує проти позову в частині збільшеної суми та нарахувань на неї; у судовому засіданні представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 21.09.2010 по 28.09.2010 та із 28.09.2010 по 29.09.2010 на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(Кредитор за договором, позивач у справі) в особі директора Черкаської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»Скічка Олександра Івановича, що діє на підставі Довіреності від 07.11.206 № 4023, та в особі першого заступника директора Черкаської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»Рисятової Любові Василівни, що діє на підставі Довіреності від 13.11.2006 № 4103, та Положення про дирекцію, зареєстрованого Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області 01.11.2006, та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (Позичальник за договором, відповідач у справі), що діє згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 20260000000006928 від 14.10.2005, уклали генеральну кредитну угоду № 010/02-2/813-06/г від 22.11.2006, за умовами якої Кредитор зобовязався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після їх підписання стають її невідємними частинами.

Згідно пункту 1.2. договору загальна сума наданих кредитором кредитних коштів не може перевищувати суми 860000 грн.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 21.11.2011 року.

Договором про зміни № 1 до генеральної кредитної угоди від 30.11.2006 року сторони п. 2.5. угоди виклали в новій редакції, а всі інші умови Генеральної кредитної угоди залишили без змін.

22.11.2006 року названі сторони уклали кредитний договір № 012/02-2/814-06, за умовами якого Кредитор, на умовах та на положеннях цього Договору в рамках дії Генеральної кредитної угоди № 010/02-2/813-06/г від 22.11.2006 року, надає Позичальнику кредит у сумі 73530 грн. строком до 21.11.2011 року, із сплатою 18 % річних.

Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти призначені для часткової оплати за автотранспорт.

В пункті 6.1. договору сторони визначили, що основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (Додаток № 1 до договору).

За умовами пункту 6.1. кредитного договору проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів Кредитора у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток № 1 до цього договору), але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, або шляхом договірного списання Кредитором коштів з поточного рахунку Позичальника згідно умов цього договору.

В подальшому сторони підписали Додаткову угоду № 1 від 06 листопада 2009 року до кредитного договору, в якій вказали, що сторони досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) Кредиту, визначених кредитним договором № 012/02-2/814-06 від 22.11.2006, зафіксували суму заборгованості відповідача, склали новий графік погашення заборгованості, та вказали, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди з 04.11.2009 фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику.

В пункті 2.4. додаткової угоди вказано, що Позичальник зобовязується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення за договором, що є додатком № 1 до цієї Додаткової угоди.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку та не спростовано відповідачем, останній не виконав умови кредитного договору та додаткової угоди до нього від 06.11.2009, не сплатив позивачу суми кредиту і процентів відповідно до Графіка погашення заборгованості, несплачені суми процентів рахується за відповідачем з 06.05.2009 року.

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником зобовязань передбачених розділом 6, пунктом 8.2. даного договору.

В розділі 6 кредитного договору “Позичальник зобовязується” виписані взяті відповідачем на себе зобовязання перед позивачем щодо своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів в установлених сумах та строки, сплати штрафних санкцій, комісій, надання документів тощо.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно із статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено прострочення відповідачем сплати строкових платежів по процентах за користування кредитом: це чітко вбачається із розрахунку позивача, виконаного за кожний день користування кредитом, та не спростовано відповідачем, який не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.

Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 53729 грн. 39 коп. боргу по кредиту та 669 грн. 84 коп. прострочених процентів законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, такою, що ґрунтується на умовах договору, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Доводи відповідача про недійсність умов додаткової угоди та неможливість її застосування суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Кредитний договір № 012/02-2/814-06 від 22 листопада 2006 року укладений сторонами у письмовій формі і Додаткова угода від 06 листопада 2009 року до кредитного договору укладена у письмовій формі, що відповідає вимогам статей 651, 654 ЦК України.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що сторонами у листопаді 2009 року вирішувалося питання врегулювання заборгованості Позичальника за договором, строк сплати якої настав. Сторони встановили порядок такого врегулювання та вказали про те, що на підставі цієї додаткової угоди з 04 листопада 2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами (2337,77 грн.) при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику (пункт 2.3. додаткової угоди).

Проаналізувавши умови кредитного договору та додаткової угоди від 06 листопада 2009 року, суд приходить до висновку, що вказана додаткова угода укладена за взаємною згодою сторін, підписана повноважним представником позивача та відповідачем особисто, вона не суперечить чинному законодавству, її умови виписані чітко і однозначно, із тексту додаткової угоди чітко вбачаються наміри та зобовязання сторін.

Представник відповідача не вказав, якому закону суперечить збільшення суми боргу на суму процентів.

В статті 536 ЦК України вказано про обовязок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами та вказано про те, що розмір процентів встановлюється договором, однак, не вказано заборони нарахування процентів на проценти. Відсутня така заборона і у статтях 1048, 1054 ЦК України, які регулюють питання сплати процентів по кредитному договору та договорах позики. Якщо сторони домовилися про такий порядок погашення боргу і про це виписали у додатковій угоді до договору, при цьому відповідач частково виконував умови договору, сплачував кошти та не заперечував проти дійсності додаткової угоди, то виходячи із вимог чинного законодавства, відповідач повинен виконувати взяті на себе зобовязання.

Посилання представника відповідача на постанову Правління Національного банку України № 328 від 03.06.2009 “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів” суд вважає безпідставним, оскільки у вказаній постанові відсутній порядок проведення реструктуризації, також відсутня заборона здійснення реструктуризації в такому порядку, як це вказано у додатковій угоді від 05.11.2009, НБУ вказав на максимальний строк відстрочення сплати заборгованості позичальниками, а не рекомендований.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача всієї суми кредитної заборгованості та боргу по процентах.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

В пункті 10.2. кредитного договору вказано, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. даного договору, Позичальник сплачує Кредитору:

- пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Вимога про стягнення пені відповідає праву позивача, встановленому законом та договором; позивачем не порушено вимогу в п. 1 «ї»постанови НБУ № 328 від 03.06.2009 «не стягувати нараховані та не сплачені позичальником на час прийняття рішення про реструктуризацію/зміну валюти зобов'язання фінансові санкції (штрафи, пені, неустойки тощо) за кредитною заборгованістю»; однак, позивачем частково пропущено строк позовної давності для предявлення вимоги про стягнення пені, та порушено вимогу частини шостої статті 232 ГК України, про що представником відповідача заявлено в процесі розгляду спору. Поважних причин пропуску строку позовної давності представник позивача не вказав.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 10.2. кредитного договору, із відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 17 грн. 07 коп. за порушення строку сплати процентів в період з 06.05.2010 по 18.06.2010. В частині вимоги про стягнення пені за порушення строку повернення кредиту позов задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається із поданого позивачем розрахунку, ним предявлена пеня за неповернення кредиту в 2007 2008 роках.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 544 грн. 16 коп. та 234 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Черкаська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 224, ідентифікаційний код 21366225) 53 729 грн. 39 коп. боргу по кредиту, 669 грн. 84 коп. процентів, 17 грн. 07 коп. пені, 544 грн. 16 коп. витрат на сплату державного мита, 234 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 01.10.2010.