Рішення № 11497577, 28.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2010 р.Справа № 17/65-1388 (02-2/17-167)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівагро", с. Ярославичі Зборівського району Тернопільської області

про стягнення 87853,19 грн. боргу

Представник від:

позивача: Ярчак І.С., уповноважений, довіреність №78 від 26.03.2010р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмових клопотань сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ в травні 2010р. звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівагро", с. Ярославичі Зборівського району Тернопільської області 87853,19 грн. боргу, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору поставки продукції для сільгоспвиробництва №221-09/з від 03.04.2009р., з яких: 68526,84 грн. основного боргу, 6216,75 грн. нарахованої пені, 4639,27 грн. інфляційних нарахувань, 7548,92 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 921,41 грн. –3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 221-09/з від 03.04.2009р. з специфікацією до нього; копією видаткової накладної №РО-0000012 від 05.05.2009р.; копіями довіреності на отримання ТМЦ № 11 від 29.04.2009р.; розрахунком суми позову; іншими матеріалами.

Одночасно з позовом, Товариство просило вжити заходи до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, подавши заяву №149 від 12.04.2010р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ, в порядку п.п. 1, 6 ст. 63 ГПК України повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ задоволено; ухвалу господарського суду Тернопільської області №02-2/17-167 від 21.05.2010р., - скасовано, а матеріали справи повернуто до господарського суду Тернопільської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.08.2010р. прийнято позовні матеріали до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.09.2010р.

Окрім того, у відповідності до ухвали суду від 27.08.2010р., відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 28.09.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами усіх необхідних для розгляду спору документів.

Позивач в судових засіданнях та згідно поданих суду додаткових поясненнях №305 від 03.09.2010р. позовні вимоги підтримав в заявленому розмірі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення без номеру знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов’язковою; відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, однак зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

Згідно зі ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

03 квітня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зборівагро", як Покупцем, було укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 221-09/з (далі - Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов’язався передати (поставити) у обумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються у специфікаціях (додатках до Договору), що є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).

Як видно з специфікації №1 від 03.04.2009р. до Договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 221-09/з від 03.04.2009р., сторонами погоджено загальну кількість, асортимент, ціну товару та умови поставки.

Умовами укладеного договору (розділ 4) сторони визначили ціну товару, суму договору, строк, форму та порядок проведення розрахунків.

Згідно п. 6.1. цього Договору приймання товару по кількості та якості Покупцем здійснюється шляхом оформлення в установленому порядку товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають містити посилання на Договір.

У відповідності до графи специфікації №1 від 03.04.2009р. "Умови поставки за ІНКОТЕРС-2000, місце поставки (баланс поставки)" сторонами погоджено умови поставки товару, а саме: DUU (місце поставки –склад за адресою покупця, що зазначений в Договорі).

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного Договору, та специфікації №1 від 03.04.2009р. до нього, ТОВ "Приватцентр-Агро" згідно видаткової накладної №РО-0000012 від 05.05.2009р. передало, а відповідач через свого представника Гнатів П.О., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ № 11 від 29.04.2009р., прийняв зазначений у накладній товар (продукцію сільгоспвиробництва) на загальну суму 68526,84 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній, котрий засвідчений відтиском печатки юридичної особи, копією довіреності на отримання ТМЦ № 11 від 29.04.2009р. та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку. Із накладної №РО-0000012 від 05.05.2009р. вбачається, що в ній міститься посилання на договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 221-09/з від 03.04.2009р.

Згідно погодженої сторонами специфікації №1 від 03.04.2009р. до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 221-09/з від 03.04.2009р. сторонами встановлено кінцевий термін оплати за отриману відповідачем продукцію –до 01.11.2009р., що також не заперечено відповідачем у справі.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати вартості отриманого ним у власність товару на підставі договору поставки № 221-09/з від 03.04.2009р.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини, що випливають з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право Продавця вимагати оплати товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем у справі, ТОВ "Приватцентр-Агро" свої зобов’язання по договору від 03.04.09р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар, внаслідок чого станом на 12.04.2010р. (дата оформлення позовної заяви №148) заборгованість відповідача за Договором поставки № 22-09/з становить 68526,84 грн.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого ним товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є документально підтвердженими первинними документами; не запереченими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю " Приватцентр-Агро ", м. Київ, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 68526,84 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами у п. 8.3.1. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 01.11.09р. по 12.04.2010р. (162 дні), виходячи з розміру простроченого платежу –68526,84 грн., суд вважає дані вимоги такими, що відповідають положенням статей 546, 547, 549 ЦК України, приписам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та умовам укладеного договору від 03.04.2009 р., а отже, підлягають до задоволення в розмірі 6216,75 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов’язань. Таких наслідків є декілька. По-перше, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати оплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

По-друге, названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов’язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Однак, відповідно до п. 8.3.2. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення грошових зобов’язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 25% річних від суми боргу.

Оцінивши подані позивачем розрахунки двадцяти п’яти відсотків річних в розмірі 7548,92 грн. (нарахованих за період з 01.11.09р. по 12.04.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу), інфляційних нарахувань в розмірі 4639,27 грн. (нарахованих за період з листопада 2009р. по березень 2010р. включно), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає дані вимоги такими, що підлягають до задоволення, оскільки є обґрунтовано заявлені і відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за заявлений період –з листопада 2009р. по березень 2010р. включно; вимогам закону і умовам укладеного договору (п. 8.3.2. Договору).

В частині вимог щодо стягнення 3% річних господарський суд відмовляє, виходячи з такого:

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

В даному випадку, договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 221-09/з від 03.04.2009р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання в силу вимог ст. 629 ЦК України.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивач, керуючись ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу ще й 3% річних, що згідно поданого розрахунку, виходячи з суми заборгованості 68526,84 грн., складає 921,41 грн. (за період з 01.11.2009р. по 12.04.2010р.).

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлені названою статтею проценти є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вони не можуть застосовуватись паралельно з застосуванням процентів, встановлених ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоч стаття 625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли іншій розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст.536 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.625 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача встановлених договором 25% річних за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є, на думку суду, неправомірним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови №26/207 від 25.11.2008р., №10/108-2734 від 18.06.2009 р.).

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі та підтверджені документально, підлягають до задоволення частково –в розмірі 86931,78 грн., в тому числі: 68526,84 грн. основного боргу, 6216,75 грн. нарахованої пені, 4639,27 грн. інфляційних нарахувань та 7548,92 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в силу вимог ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 28.09.2010р. у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 208, 509, 526, 536, 625, 627-629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 34, 43-44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівагро", с. Ярославичі Зборівського району Тернопільської області, ідент. код 31878443, –68526,84 грн. основного боргу, 6216,75 грн. пені, 4639,27 грн. інфляційних нарахувань, 7548,92 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 1102,84 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, 31/17, ідент. код 34397543.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "___" ______ 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя