Рішення № 11497489, 30.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.10 Справа № 15/115-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГП “Промсервіс”, м. Суми

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 603 грн. 15 коп.

СУДДЯРезніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Cіденко Л.В., довіреність №50 від 09.03.2010р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 603 грн. 15 коп. заборгованості за договором купівліпродажу природного газу (на промислові потреби) №20/591 від 30.12.2009р., а саме: 542 грн. 08 коп. основного боргу, 52 грн. 92 коп. пені та 08 грн. 15 коп. 3% річних.

Представник відповідача в дане судове засідання не зявився, письмовий відзив на позов не подав. Ухвала про порушення провадження у справі №15/115-10 від 16.08.2010р., що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві, була повернута поштою з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”. Ухвала про відкладення розгляду справи, що направлялася відповідачу, також була повернута відділенням пошти до суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

На виконання вимог ухвал суду представник позивача подав для долучення до матеріалів справи довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №954625 щодо відповідача, відповідно до якої станом на 29.09.2010р. відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тобто за тією адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві та за якою відповідачу направлялися процесуальні документи по справі.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу. При цьому, відповідно до ст. 64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, враховуючи те, що ухвали про справі направлялися відповідачу за адресою вказаною позивачем в позовній заяві, яка співпадає з адресою відповідача, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) №20/591 від 30.12.2009р., відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує поставлені обсяги природного газу на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6.1. зазначеного договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в розмірі 100% від вартості планового місячного обсягу природного газу не пізніше 25 числа місяця попереднього місяцю поставки газу на підставі даного договору на розрахунковий рахунок продавця.

Крім того, згідно п. 6.2. договору остаточна оплата за газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку виставленого продавцем.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Так, за січень-лютий 2010р. позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 375 куб. м. на суму 942 грн. 08 коп.

Факт поставки позивачем та отримання природного газу відповідачем у січні-лютому 2010 року підтверджується актом приймання-передачі обсягів природного газу від 31.01.2010р., від 26.02.2010р., які підписані повноважними представниками сторін, рахунками №4213 від 30.01.2010р., №4166 від 26.02.2010р., що виставлялися на оплату відповідачу.

22.02.2010р. відповідачем була частково сплачена заборгованість у розмірі 400 грн. 00 коп.

Тобто, станом на 12.08.2010р. заборгованість відповідача склала 542 грн. 08 коп.

Оскільки, свої зобовязання за договором №20/591 від 30.12.2009р. відповідач повністю не виконав, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача по основному боргу перед позивачем складає 542 грн. 08 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем доказів сплати 542 грн. 08 коп. основного боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача не подано, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України

Крім того, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 52 грн. 92 коп. за період з 05.02.2010р. по 12.08.2010р.

Згідно п. 7.2. договору №20/591 від 30.12.2009р. в разі затримки, несплати та несвоєчасної оплати за спожитий газ у строк зазначений у п. 6.2. даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за, який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня повинна бути нарахована позивачем з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст. 232 Господарського кодексу України, а саме за період з 05.02.2010р. по 05.08.2010р.

Тому, вказана вимога про стягнення 52 грн. 92 коп. пені підлягає задоволенню частково, а саме: сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. ст. 549-552 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, становить 51 грн. 32 коп. за період з 05.02.2010р. по 05.08.2010р. В стягненні 1 грн. 60 коп. пені відмовляється як в сумі пені нарахованої надмірно.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 08 грн. 15 коп. 3% річних за період з 05.02.2010р. по 12.08.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 08 грн. 15 коп. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГП “Промсервіс” (40024, м. Суми, вул. СКД, 24, код 36066710) 542 грн. 08 коп. основного боргу, 51 грн. 32 коп. пені та 08 грн. 15 коп. 3% річних, 101 грн. 73 коп. держмита, 235 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову - відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко

Повне рішення cкладено 01.10.2010р.

Суддя