Рішення № 11497471, 17.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р. Справа № 19/94

За позовом Відкрите акціонерне товариство "Страхове агенство "Гарантія"

до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Рівненської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "НАСК "Оранта"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 17 929 грн. 59 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : Жилінська Т.П.

В судовому засіданні 06.09.2010 року було оголошено перерву до 13.09.2010 року для подання відповідачем додаткових доказів. В зв'язку з тим, що докази надано не було, в засіданні 13.09.2010 року оголошено перерву до 17.09.2010 року. В засідання 17.09.2010 року представник позивача не з'явився та надіслав телеграму про розгляд справи без його участі.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 17929,59 грн. В обгрунтування вимог зазначає, що 11 серпня 2009 року у м. Львів-Винники на перехресті вул. Лисика-Винниківська, ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ" (д.н.з. НОМЕР_1), на перехресті рівнозначних доріг не пропустив автомобіль, який наближався до перехрестя з правого боку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Форд" (д.н.з. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

02 вересня 2009 року Личаківським районним судом м. Львова винесена постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності внаслідок вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки автомобіль "Форд" (д.н.з. НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ВАТ "СТ Гарантія" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-1457/08.038, згідно страхового акту № 896 від 18.09.2009 року за ремонт автомобіля було виплачено страхове відшкодування в сумі 17929,59 грн.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача (страховика) перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Зважаючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у НАСК "Оранта" за полісом ВА/3335822 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 35000,00 грн., позивач звернувся до НАСК "Оранта" з вимогою про відшкодування в порядку регресу виплаченої страхової суми в розмірі 17929,59 грн.

Відповідно до заяви від 26.07.2010 року позивач збільшив розмір позовних та просить додатково стягнути з відповідача 704 грн. 90 коп. пені та 103 грн. 16 коп. плати за користування чужими грошовими коштами (3% річних).

В судових засіданнях представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов проти вимог заперечує, мотивуючи тим, що позивач не звертався до відповідача з вимогою відшкодувати в порядку регресу сплачену суму страхового відшкодування, а тому відсутнє порушення прав позивача з огляду на відсутність доказів відмови відповідача на звернення. Окрім цього вказує, що позивач набув права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якою в даному випадку являється гр. ОСОБА_3, а тому відповідачем має бути саме ця особа. Також зазначає, що ОСОБА_3 жодним чином не повідомляв відповідача, як страховика, про настання страхового випадку. Відтак, вважає вимоги позивача безпідставними та необгрунтованими.

Щодо заяви про збільшення суми позовних вимог відзначає, що штрафні санкції нараховуються у випадку несплати страховиком страхової виплати, а в даному випадку вимогою є стягнення коштів в порядку регресу. Таким чином нарахування позивачем санкцій не відповідає законодавству.

З огляду на викладене, просить провадження у справі припинити, оскільки спір не підлягає розгляду в господарському суді з тієї підстави, що відповідачем має бути гр. ОСОБА_3

В судове засідання 17.09.2010 року відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 з вини якого завдана матеріальна шкода страхувальнику ВАТ СК "Гарантія". Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки відповідачем належним чином у відповідності до ст. 27 ГПК України не обгрунтовано на яких підставах належить залучити вищевказану особу. Окрім цього судом зауважено, що встановлений ст. 69 ГПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчився, а залучення до участі у справі третьої особи потребує додаткового часу для вчинення необхідних процесуальних дій. Клопотань про продовження строку вирішення спору до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рівненська обласна дирекція ВАТ НАСК "Оранта" являється філією ВАТ НАСК "Оранта" без права юридичної особи, що стверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ серії АА № 191278 та положенням про Рівненську обласну дирекцію. Відповідно до п. 2.5 Положення, дирекція має право представляти інтереси компанії в якості позивача, відповідача або третьої особи в суді, господарському та третейському судах за довіреністю голови правління компанії, виданої на ім'я директора дирекції або іншої уповноваженої особи. Згідно довіреності від 18.08.2008 року, виданої на ім'я директора Рівненської обласної дирекції НАСК "Оранта" Кучерук Т.Д., остання має право представляти інтереси компанії і вести її справи в судах всіх рівнів, у тому числі і спеціалізованих.

Зважаючи на викладене, територіальна підсудність справи господарському суду Рівненської області відповідає ст. 15 ГПК України.

11 серпня 2009 року у м. Львів-Винники на перехресті вул. Лисика-Винниківська, ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ" (д.н.з. НОМЕР_1), на перехресті рівнозначних доріг не пропустив автомобіль, який наближався до перехрестя з правого боку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Форд" (д.н.з. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 02.09.2009 року, винним у скоєнні ДТП визнано громадянина ОСОБА_3.

Транспортний засіб громадянина ОСОБА_4 автомобіль "Форд" (д.н.з. НОМЕР_2) було застраховано за договором добровільного страхування від 07.11.2008 року № 5-1457/08.038 страховиком - ВАТ "Страхове товариство "Гарантія". Страхувальником було повідомлено про подію страховика та подано заяву про виплату страхового відшкодування. Згідно страхового акту № 896 від 18.08.2009 року сума страхового відшкодування внаслідок відновлювального ремонту автомобіля "Форд" встановлена у розмірі 17929,59 грн. та сплачена страховою компанією ВАТ "СТ Гарантія" згідно платіжних доручень № 614 від 21.09.2009 р. та № 618 від 22.09.2009 р. (а.с. 5-14).

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За умовами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення викладені в ст. 27 Закону України "Про страхування".

З огляду на викладене позивач набув права зворотньої вимоги до винної особи, тобто громадянина ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу "ВАЗ-21013" д.н.з. НОМЕР_1, застрахована за полісом обов'язкового страхування № ВА/3335822 у Рівненській обласній дирекції ВАТ НАСК "Оранта". Строк дії полісу з 20.11.2008 року по 19.11.2009 року включно. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 35000,00 грн.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві 17929,59 грн. у відшкодування в регресному порядку шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу “Форд” (д.н.з. НОМЕР_2).

В квітні 2010 року позивач направив претензію на адресу головного офісу ВАТ НАСК "Оранта" (м. Київ) з пропозицією відшкодувати в порядку регресу 17929,59 грн. виплаченого страхового відшкодування з додаванням необхідних для її розгляду документів. Претензія отримана НАСК "Оранта" 26.04.2010 року, що засвідчується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції адресату. Однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17929,59 грн. страхового відшкодування обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 704,90 грн. пені та 103,16 грн. плати за користування чужими грошовими коштами (3% річних) відповідно до заяви про збільшення суми позовних вимог від 26.07.2010 року суд відзначає наступне.

За умовами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

Як зазначено у п. 3 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

З огляду на те, що додаткові вимоги про стягнення з відповідача 704,90 грн. пені та 103,16 грн. плати за користування чужими грошовими коштами (3% річних) заявлені позивачем як збільшення суми позову в порядку ст. 22 ГПК України, що не відповідає вчиненій процесуальній дії, суд не приймає останні до розгляду.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в сумі 17929,59 грн. з покладенням на відповідача судових витрат згідно ст. 49 ГПК України.

Поряд з цим суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати за надання правової допомоги в сумі 3585,92 грн. відшкодуванню не підлягають з огляду на таке.

В обґрунтування понесених витрат позивачем додано договір б/н від 01.04.2008 року «Про надання правової допомоги», який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та "Львівською регіональною дирекцією" філія ВАТ "Страхове товариство "Гарантія", копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1328 на імя ОСОБА_6, рахунок НОМЕР_3 на суму 3585,92 грн. та платіжне доручення № 1039 від 22.06.2010 року про перерахування коштів в сумі 3585,92 грн. підприємцю ОСОБА_6

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрат за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Однак, якщо адвокат надає послуги в господарському процесі як приватний підприємець, його діяльність вважається підприємницькою. ГПК України не передбачає відшкодування таких витрат, незважаючи на те, що послуги може надавати та ж сама особа. Критеріями для розмежування мають бути: характер послуг, зміст угоди, укладеної відповідно вимогам ст. 17 Правил адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМ України від 01.10.1999 р., якими передбачається зазначення розміру гонорару і розміру та порядку обчислення фактичних витрат, процесуальне становище особи, яка надає послуги. Юрист за фахом може мати право на зайняття адвокатською діяльністю і одночасно бути зареєстрованим як приватний підприємець, який надає послуги правового характеру. Оскільки статус цієї особи різний (у тому числі й стосовно оподаткування), то різними будуть і правові наслідки такої діяльності.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги, останній укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем (а не адвокатом) та кошти в сумі 3585,92 грн. перераховані фізичній особі-підприємцю, що не підтверджує надання послуг адвокатом. Також у довіреності № 80/05/10 від 17.05.2010 року ОСОБА_6 фігурує як фізична особа, а не адвокат.

З огляду на викладене на відповідача покладаються судові витрати в частині сплати державного мита та інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Суд також відзначає, що подані представниками позивача в засіданні 13.09.2010 року докази про понесення витрат на доїзд в судове засідання (залізничні квитки №№ 932637, 932636) не відносяться до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України (інші витрати, пов'язані з розглядом справи). До інших витрат відносяться суми, які підлягають сплаті особа, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК). Представники позивача до таких осіб не відносяться.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, 14, код ЄДРПОУ 02309138) на користь Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456), р/р 2650701070622 в Першій Львівській філії АТ "КредоБанк", МФО 325365, ЗКПО 34046341 - 17929 грн. 59 коп. страхового відшкодування, 179 грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "27" вересня 2010 р.