Рішення № 11497083, 29.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.10 р. Справа № 29/17пд

Господарський суд Донецької області у складі

Головуючого судді: Курило Г.Є., суддів Лейби М.О., Попкова Д.О.

при секретарі судового засідання Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк

про розірвання договору відновлюваної кредитної лінії № 215/26-63-24 від 16.03.2007р.

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь

про стягнення 531831,41грн.

Представники сторін:

Від ТОВ „ДСД-Сервіс”: не зявився.

Від ПАТ „Укрсоцбанк”: Синюгін А.Ф.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 11.05.2010р. по 17.05.2010р.,

з 17.05.2010р. по 20.05.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДСД-сервіс” м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Маріупольської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м.Маріуполь про розірвання договору відновлюваної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007 р.

В обґрунтування позову позивач посилається на статтю 652 Цивільного кодексу України, а саме: на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.01.2010р. було порушено провадження по справі №29/17пд.

04.02.2010р. до канцелярії господарського суду відповідач надав клопотання б/н від 03.02.2010р. про припинення провадження по справі.

22.02.2010р. позивач до канцелярії господарського суду надав клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу кредитної справи Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс” для огляду та копію кредитної справив матеріали судової справи. Суд ухвалою від 22.02.2010р. задовольнив клопотання позивача.

Суд ухвалою від 22.02.2010р. на підставі клопотання сторін продовжив строк розгляду справи до 24.05.2010р.

Відповідно до ухвали від 25.03.2010 року господарський суд Донецької області прийняв зустрічний позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Донецької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-сервіс”, м. Маріуполь про стягнення 531831,41 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 499771,97 грн., сума заборгованості за відсотками 26737,80 грн., сума заборгованості за комісіями 2228,15грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 569,18грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків 517,96 грн., пеня за несвоєчасне погашення комісій 43,16 грн., інфляційні витрати за відсотками 759,65 грн., інфляційні витрати за комісіями 63,30 грн., три проценти річних 540,24грн., штраф 600,00 грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.04.2010р. справу № 29/17пд було передано для розгляду судді Курило Г.Є.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву б/н від 10.03.2010р. проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у вищезазначеному відзиві.

13.04.2010р та 07.06.2010р. позивач за первісним позовом до канцелярії господарського суду надав клопотання про зупинення розгляду справи б/н від 13.04.2010р., відповідно до якого останній просить зупинити провадження по справі до винесення та набрання законної сили рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Маріупоьської філії АКБ „Укрсоцбанк”, про визнання договору відновлювальної кредитної лінії № 215/26-63-24 від 16.03.2007р. та іпотечного договору 215/26-63-24-1 від 16.03.2007р. недійсними.

Суд ухвалою від 20.05.2010р., на підставі ст. 69 ГПК України, відповідно до клопотання сторін продовжив строк розгляду справи до 12.08.2010р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.06.2010р. справу №29/17пд було передано для розгляду судді Мальцеву М.Ю.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.07.2010р. справу №29/17пд було передано для розгляду судді Курило Г.Є.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 01.09.2010р. розгляд справи здійснювався колегіально у складі суддів: головуючого судді Курило Г.Є., суддів Попкова Д.О., Лейби М.О.

Позивачем за зустрічним позовом до канцелярії господарського суду Донецької області був наданий статут Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, затверджений рішенням загальних зборів акціонерів АКБ „Укрсоцбанк” від 09.03.2010р. протокол №1, в п.1.2. якого зазначено, загальними зборами акціонерів 09.03.2010р. прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку, Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”. В звязку з зазначеним суд змінює назву відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису з 07.06.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Маріупольської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, м.Маріуполь (правонаступником якого є відповідач за первісним позовом) (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м.Маріуполь (позичальник, позивач за первісним позовом) був підписаний договір відновлювальної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007р. (договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) (п. 1.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобовязань за договором (п. 7.3. договору).

За своєю правовою природою договір № 215/26-63-24 від 16.03.2007р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Як видно з матеріалів справи позивач за первісним позовом отримав кредитні кошти, використав їх задля поповнення обігових коштів підприємства та спрямував ці кошти на інші господарчі потреби.

Позивач за первісним позовом зазначає, що невиконання умов кредитного договору сталося внаслідок різкої зміни співвідношення гривні до долару США, порушення платіжного балансу. Вважає, що подальше виконання кредитного договору беззаперечно порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача за первісним позовом того, на що він розраховував при укладенні договору.

Зазначені обставини позивач за первісним позовом вважає істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, у звязку з чим просить розірвати кредитний договір.

Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та зясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон повязує розірвання договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші право чини.

Згідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковий для виконання сторонами.

Приписами ст. 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Так, позивач за первісним позовом просить суд розірвати договір на підставі ст. 652 ЦК України та в обґрунтування істотної зміни обставин вказує на подорожчання в Україні вартості іноземної валюти, кризових явищ в державі, спаду попиту та відповідно і ринкової вартості на заставлене майно, яким забезпечувався основний кредит.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктом господарювання (підприємця) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.

Збільшення курсу валюти, як підстава для припинення договірних відносин, не передбачено, жодною нормою законодавства України.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями) встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Тобто, позивач за первісним позовом до укладання з банком кредитного договору мав змогу і повинен був проаналізувати тенденцію зміни курсу та передбачити для себе всі негативні моменти зазначеної тенденції на фінансовому ринку.

Суд зазначає, що кредит надавався банком позивачу за первісним позовом в національній валюті та зобовязання останнього відповідно до кредитного договору повернути кредит та відсотки за його користування передбачені в національній валюті, в звязку з чим позивачем за первісним позовом не доведено звязок між зміною співвідношення гривні до долару США та вимогою розірвати спірний кредитний договір.

Посилання позивача за первісним позовом на настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання договорів.

Зміна ринкової вартості заставленого майна, яким забезпечувався кредит, позивачем за первісним позовом суду не доведена, крім того, це твердження не повязане з підставами розірвання кредитного договору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тобто, з врахуванням викладеного позивачем за первісним позовом не доведено наявності одночасно усіх чотирьох умов передбачених ст. 652 ЦК України для розірвання кредитного договору, у звязку з чим вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину розірваним (припинення правовідносин) є способом захисту порушених прав, проте позивачем за первісним позовом не доведено в чому саме полягає порушення його прав, навпаки, відповідно до умов зазначеного договору банком позивачу за первісним позовом був наданий кредит, використаний останнім на виробничі потреби.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що наполягаючи на розірванні кредитного договору позивачем за первісним позовом не надано доказів, в розумінні ст. 33,34 ГПК України, для підтвердження наявності встановлених законом підстав для такого розірвання.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007 р., в звязку з істотною зміною обставин, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

На ряду з викладеним, як зазначено вище, банк звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-сервіс”, м. Маріуполь.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що між позивачем за зустрічним позовом (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м.Маріуполь (позичальник) був підписаний договір відновлюваної кредитної лінії № 215/26-63-24 від 16.03.2007р. (договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) (п. 1.1. договору).

Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо „Транш”, а у сукупності „Транші”, зі сплатою 18% річних за кредитом та комісій, в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку № 1 цього договору, який є невідємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом „Тарифи”, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 500000,00 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15 березня 2010 року на умовах, визначених цим договором (п. 1.1.1. договору).

Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів (п. 1.2. договору).

Факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь кредитних грошових коштів підтверджено копіями платіжних доручень, меморіальних ордерів, листами-заявками на кредит/транш, що залучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.3.3.6., 3.3.7. договору позичальник зобовязаний погасити кредитору в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 1.1.1., 3.3.15. договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п.п. 2.4., 2.5. договору.

Позивач за зустрічним позовом доводить, а відповідач за зустрічним позовом не спростовує, що всупереч умовам кредитного договору, останнім не виконувались умови кредитного договору. Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, банком на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь було направлено лист-вимогу №1 вих. № 65.4-54 від 15.02.2010р. про погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007р.

Факт направлення позивачем за зустрічним позовом відповідачу за зустрічним позовом листа-вимоги підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь свої зобовязання з повернення позивачу за зустрічним позовом отриманого кредиту не виконав.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданного кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період останнього робочого дня попереднього місяця, по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі, за методом факт/360, де факт це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а 360 умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день погашення кредиту (п.2.3. договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок Відкритий в Маріупольському відділені Донецької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” (п.2.4. договору).

Нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок в Маріупольському відділені Донецької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” в порядку, в сумі та в строки, що встановлені Тарифами. У випадку, якщо в день сплати комісій вважається попередній робочий день кредитора, то днем сплати комісій вважається попередній робочий день кредитора (п.2.5. договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.06.2008р. до кредитного договору за використаний ліміт кредитної лінії комісія складає 1,5% річних, яка нараховується за фактичну кількість днів в періоді та згідно фактичної заборгованості за кредитом щомісячно в останній робочій день місяця.

Наданими до матеріалів справи банківськими виписками підтверджується заборгованість за кредитом 499771,97 грн., за відсотками 26737,80грн., за комісіями 2228,15 грн.

У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1.1., 3.3.15., 3.3.17., 2.4., 2.5. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобовязань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення (п. 4.1. договору).

На підставі п.4.1 договору позивачем за зустрічним позовом за період з 15.03.2010р. по 16.03.2010р. нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 569,18 грн., за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 517,96грн. та за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 43,16грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що відповідно до умов договору позичальник повинен повернути кредит не пізніше 15.03.2010р., тобто нарахування пені повинно здійснюватись з 16.03.2010р.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту підлягає задоволенню частково в розмірі 280,69 грн. за 16.03.2010р.

Здійснивши перерахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків та комісії, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків та комісії, є таким, що підлягають задоволенню частково, а саме пеня за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 510,86грн. та пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 42,57 грн.

Позичальник сплачує кредитору протягом 30 календарних днів з дати прострочення строку штраф за порушення вимог цього договору: п.п. 3.3.9. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.10. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.11. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.12. у сумі 600,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.13. у сумі 350,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.14. у сумі 150,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.17. у сумі 350,00 грн. за кожний випадок; п.п. 3.3.18. у сумі 350,00 грн. за кожний випадок (п. 4.2. договору).

Позичальник зобовязався щороку не пізніше 20 числа другого місяця року, наступного за звітним та щоквартально не пізніше 25 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним надавати кредиторові документи (п. 3.3.10 договору).

За твердженням позивача за зустрічним позовом позичальник не надав до банку щоквартальну звітність. Доказів виконання позичальником п. 3.3.10 договору суду не надано.

На підставі п.4.2 договору позивачем за зустрічним позовом нарахований штраф в сумі 600,00 грн., що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Крім того, позивач за зустрічним позовом нарахував 3% річних від простроченої суми за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. в сумі 540,24грн., інфляційні витрати за період з грудня 2009р. по лютий 2010р. за відсотками в сумі 759,65грн. та за комісією в сумі 63,30грн.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3% річних від простроченої суми за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. підлягають задоволенню частково в сумі 122,07грн., оскільки позивач неправомірно нараховував 3% річних за період з 06.03.2010р. по 15.03.2010р. від суми з урахуванням суми несплаченого кредиту.

Суд зазначає, що позивачем невірно встановлений період нарахування індексу інфляції за період з грудня 2009р. по лютий 2010р., потрібно з січня 2010 по лютий 2010р.

Самостійно здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають інфляційні витрати за відсотками в сумі 428,80грн. та за комісією в сумі 35,73грн.

04.02.2010р. до канцелярії господарського суду відповідач за первісним позовом надав клопотання б/н від 03.02.2010р. про припинення провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у звязку з укладанням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею і Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Суд зазначає, що вищезазначеними пунктом договору не визначено розгляд спору про розірвання договорів в третейському суді.

Крім того, в силу приписів статті 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а угода про відмову від права на звернення до господарського суду вважається недійсною.

В рішенні Конституційного суду України від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Третейське застереження, викладене у п.6.2 спірного договору, не обмежує позивача за первісним позовом у зверненні з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За умовами пункту 11 статті 6 (на час укладення спірних угод пункт 7 статті 6) Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. Наведена норма чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і встановлює певні винятки (справи), які не можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" слід вважати, що йдеться про державні суди з огляду на висновки Конституційного суду України наведені у його рішенні від 10.01.2008 р. у справі N 1-3/2008 (N 1-рп/2008) (справа про завдання третейського суду):

"Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України “Про третейські суди”, є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.".

Пунктом 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене виключно державними судами розглядаються спори щодо розірвання договору.

Таким чином суд відмовляє відповідачу за первісним позовом в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

13.04.2010р та 07.06.2010р. позивач за первісним позовом до канцелярії господарського суду надав клопотання б/н від 13.04.2010р. про зупинення розгляду справи, відповідно до якого останній просить зупинити провадження по справі до винесення та набрання законної сили рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Маріупольської філії АКБ „Укрсоцбанк”, про визнання договору відновлювальної кредитної лінії № 215/26-63-24 від 16.03.2007р. та іпотечного договору 215/26-63-24-1 від 16.03.2007р. недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Суду наданий лист за підписом судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02.04.2010р., в якому зазначено, що 16.04.2010р. о 10 год. 30хвил. відбудеться попередній розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Маріупольської філії АКБ „Укрсоцбанк” про визнання про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії та іпотечного договору. Однак в листі не зазначено, які самі договори визнаються недійсними.

Враховуючи наведене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь в задоволенні клопотання щодо зупинення провадження по справі №29/17пд.

Відповідачем за зустрічним позовом було заявлено усне клопотання про проведення бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши та надав правову оцінку зазначеній заяві, суд прийшов до висновку про її необґрунтованість, незаконність та недоведеність, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а такої потреби під час розгляду даної справи суд не вбачає.

За первісним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача за первісною позовною заявою, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

За зустрічним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задавленим вимогам, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 22, 33, 34, 49, 60, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь, до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, про розірвання договору відновлюваної кредитної лінії №215/26-63-24 від 16.03.2007р.

Задовольнити зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Київ в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, м. Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс”, м. Маріуполь, частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСД-Сервіс” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 47, ЄДРПОУ 31317360, п/р 260022152724 в Маріупольському відділенні Донецької філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 334185) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 63, ЄДРПОУ 09334010, МФО 334011) заборгованість за кредитом 499771,97 грн., сума заборгованості за відсотками 26737,80 грн., сума заборгованості за комісіями 2228,15 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 280,69 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 510,86грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії в сумі 42,57 грн., інфляційні витрати за відсотками в сумі 428,80грн., інфляційні витрати за комісією в сумі 35,73грн., три проценти річних 122,07грн., штраф 600,00 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 5307,59грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,52грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2010р.

Головуючий суддя

Суддя М.О. Лейба

Суддя Д.О. Попков

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2010р.