Рішення № 11496941, 30.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.10 р.                     Справа № 14/224пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІПС”, м.Донецьк

про визнання нікчемним попереднього договору купівлі-продажу від 30.03.2010р. та визнання права

За участю                                                            

представників сторін:

від позивача: Єрмаков В.О. – за довір.

від відповідача: Камичаджи О.А. – за довір.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІПС”, м.Донецьк, про:

- визнання нікчемним попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель від 30.03.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „СТІПС”, м.Донецьк;

- визнання за позивачем права власності на комплекс будівель, що складаються з: будівлі складу металу літ.О-1 загальною площею 677,1 кв.м., будівлі ГРП літ.Р-1 загальною площею 46,2 кв.м., будівлі компресорної з градирнею літ.П-1 загальною площею 50,3 кв.м., будівлі гаражу літ.Н-1 загальною площею 183,6 кв.м., будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м. з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф, що розташоване за адресою: 83121 м.Донецьк, вул.Собінова, 2а.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на нікчемність попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель від 30.03.2010р., внаслідок недотримання сторонами його форми. За таких обставин, позивач вважає себе законним власником майна, яке було предметом попереднього договору від 30.03.2010р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що п. 4.2. попереднього лдоговору позивач був зобовьязаний укласти основний договір купівлі-продажу в строк до 30.08.2010р. Однак, позивач, на якго був покладений обов’язок підготовки та отримання документів, необхідних для укладання договору купівлі-продажу уклонився від свого обов’язку та не отримав необхідних документів, у зв’язку з чим не уклав основного договору з відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд В С Т А Н О В И В :

30.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стіпс” (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством „ПКТІ „Газоапарат” (Продавець) був підписаний попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель.

За цим договором у строк до 30.08.2010р.Продавець зобов’язується передати у власність Покупця за договором купівлі-продажу (Основний договір), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити комплекс будівель, що знаходиться місто Донецьк, вулиця Собінова, 2 „а” та що складаються із будівлі складу металу літ.О-1 загальною площею 677,1 кв.м., будівлі ГРП літ.Р-1 загальною площею 46,2 кв.м., будівлі компресорної з градирнею літ.П-1 загальною площею 50,3 кв.м., будівлі гаражу літ.Н-1 загальною площею 183,6 кв.м., будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м., з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф.

Пунктом 4.1. договору визначено, що підготовкою та збором (отриманням) документів, необхідних для укладання договору купівлі-продажу, технічної документації, довідки-характеристики із міського бюро технічної інвентаризації і таке інше, буде займатися Продавець.

Згідно до п. 4.2. договору основний договір купівлі-продажу має бути укладено Сторонами та нотаріально посвідчено не пізніше ніж у день зазначений у п. 1 договору.

Продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має буде оформлено додатковою угодою.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що право власності на переданий об’єкт продажу переходить до Покупця після укладання Основного договору.

Згідно до п. 11.2 договору право власності на придбаний об’єкт продажу у Покупця виникає з моменту державної реєстрації Основного договору у відповідному комунальному бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п.1 ст.182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Згідно п.1 ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" об'єкти нерухомого майна - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 ст.181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, пересування яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, за висновками суду, враховуючи, що предметом купівлі-продажу як за основним, так й за попереднім договором є комплекс будівель, тобто, нерухоме майно, попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель має бути укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено, проведено державну реєстрацію останнього.

Як встановлено судом, всупереч вимог ст.ст.635, 657 Цивільного кодексу України сторонами попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель від 30.03.2010р. було укладено у простій письмовій формі.

Виходячи зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи вимоги про визнання нікчемним попереднього договору від 30.03.2010р. позивач посилається на недотримання сторонами форми правочину, обов’язкової для договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, враховуючи, що при укладанні попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель від 30.03.2010р. сторонами не було додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення цього договору, останній є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписом п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності.

З урахуванням викладеного, позов в частині вимог про визнання нікчемним попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель від 30.03.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „СТІПС”, м.Донецьк, підлягає залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про визнання права власності на комплекс будівель, що складаються із: будівлі складу металу літ.О-1 загальною площею 677,1 кв.м., будівлі ГРП літ.Р-1 загальною площею 46,2 кв.м., будівлі компресорної з градирнею літ.П-1 загальною площею 50,3 кв.м., будівлі гаражу літ.Н-1 загальною площею 183,6 кв.м., будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м. з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф, що розташоване за адресою: 83121 м.Донецьк, вул.Собінова, 2а відповідно до технічних паспортів, підлягають задоволенню з огляду на таке:

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №623/7 від 18.12.2002р. було вирішено передати позивачу в оренду строком на 5 років земельні ділянки загальною площею 18301,0 кв.м. для експлуатації існуючого будинку котельні по вул.Собінова, 2а в Київському районі із земель житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради був підписаний договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки, що знаходяться на території Київського району м.Донецька по вул.Собінова, 2а загальною площею 18301,0 кв.м.

Відповідно до п.1.2 договору оренди від 28.01.2003р. на земельних ділянках знаходяться існуючі будівлі та споруди основного виробництва, існуючий будинок хімлабораторії, існуючий випробувальний цех, існуючий газорозподільний пункт, існуючий будинок котельні.

При цьому, згідно з п.4.1 договору від 28.01.2003р. вказані земельні ділянки надані в оренду позивачу для експлуатації існуючих будівель та споруд основного виробництва, існуючого будинку хімлабораторії, існуючого випробувального цеху, існуючого газорозподільного пункту, існуючого будинку котельні.

Відповідно до технічних паспортів, виданих Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, свідоцтва про власність на будівлі №58/7 від 21.01.2002р., виданим Управлінням комунального господарства Донецької міської ради, позивач є власником будівель літ.М-1, Н-1, О-1, П-1, Р-1, що розташовані вул.Собінова, 2а у м.Донецьку.

Як вказує позивач, для власних потреб ним було проведено добудову будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м., з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф.

Згідно із ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст.319 Цивільного кодексу України позивач як власник будівель літ.М-1, Н-1, О-1, П-1, Р-1, розташованих по вул.Собінова, 2а у м.Донецьку має право, зокрема, проводити добудову будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м., з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф.

Згідно ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме.

Частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.

При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Як вказувалось вище, позивач на момент проведення самочинного будівництва був користувачем земельної ділянки, на якій вказане будівництво було розташоване.

Згідно з наданими до матеріалів справи експертно-технічними висновками №09/04-1, №09/04-2, №09/04-3, №09/04-4, №09/04-5, №09/04-6 про стан основних будівельних конструкцій по вул.Собінова, 2а у Київському районі м.Донецька, складеним Донецькою філією державного підприємства „Судовий будівельно-експертний центр”, встановлено, що спірні конструкції будівель позивача знаходяться в задовільному стані, не несуть загрози руйнування, відповідають вимогам будівельних та санітарних норм, не впливають негативно на здоров’я населення та навколишнє середовище та придатні для подальшої експлуатації.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

Як встановлено судом, листом від 01.09.2010р. відповідач повідомив позивача про ті обставини, що не укладання основного договору є діями направленими на заміну власника комплексу будівель, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Собінова, 2а, тому відповідач, керуючись п.11.5 попереднього договору від 30.03.2010р., достроково вступає у право власності на об’єкт продажу та вимагає передати його відповідачу.

Проте, за висновками суду, у зв’язку з нікчемністю попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель від 30.03.2010р, відповідач не набуває жодних прав на спірне майно.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про визнання права власності на комплекс будівель, що складаються з: будівлі складу металу літ.О-1 загальною площею 677,1 кв.м., будівлі ГРП літ.Р-1 загальною площею 46,2 кв.м., будівлі компресорної з градирнею літ.П-1 загальною площею 50,3 кв.м., будівлі гаражу літ.Н-1 загальною площею 183,6 кв.м., будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м. з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф, що розташоване за адресою: 83121 м.Донецьк, вул.Собінова, 2а підлягають задоволенню.

Судові вітрити підлягають віднесенню на відповідача в порядку ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІПС”, м.Донецьк задовольнити частково.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат” (83121,м.Донецьк, вул.. Собінова, 2а, п/р 26003303530235 у філії „Київське відділення ПІБ м. Донецьк”, МФО 334271, ЄДРПОУ 00153407) на комплекс будівель, що складаються з: будівлі складу металу літ.О-1 загальною площею 677,1 кв.м., будівлі ГРП літ.Р-1 загальною площею 46,2 кв.м., будівлі компресорної з градирнею літ.П-1 загальною площею 50,3 кв.м., будівлі гаражу літ.Н-1 загальною площею 183,6 кв.м., будівлі архіву літ.У-1 загальною площею 145,3 кв.м. з прибудовою літ.У та будівлі прохідного пункту літ.Ф, що розташоване за адресою: 83121 м.Донецьк, вул.Собінова, 2а.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІПС” (83121, м.Донецьк, вул.. Собінова, 2 „а”, п/р 26008000030729 у ПАТ „ЕРСТЕ банк” м. Київ, МФО 380009, ЄДРПОУ 37040824) на користь Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський та технологічний інститут „Газоапарат” (83121,м.Донецьк, вул.. Собінова, 2а, п/р 26003303530235 у філії „Київське відділення ПІБ м. Донецьк”, МФО 334271, ЄДРПОУ 00153407) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя