Вирок № 11496032, 04.10.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-975/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва в складі: головуючого судді - Бондаренко Г.В.,

при секретарі Титенко Ю.А.,

з участю прокурора Нечипоренка Ю.Л.,

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Іванопіль, Чуднівського р-ну, Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

28.06.2010 року приблизно о 1.00 годині, знаходячись на Московській площі в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, вирішив вчинити крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_3.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 28.06.2010 року приблизно о 2.00 годині прибув до приватного будинку АДРЕСА_3, скориставшись відсутністю ОСОБА_1 у вищевказаному будинку, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає переліз через паркан вказаного будинку та використавши металевий кут, який підібрав у дворі, розбив скло вікна другого поверху будинку. Після чого ОСОБА_2 по газовій трубі проник до приміщення вказаного будинку, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: ноутбук «Acer» з дротом живлення та сумочкою до нього в комплекті, вартістю 4000 гривень, аудіо колонку, вартістю 10 гривень, мишку, вартістю 150 гривень, мобільний телефон «Samsung U700» з зарядним пристроєм до нього вартістю 1400 гривень, а всього на загальну суму 5560 гривень, після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 27.06.2010 року він зі своїм товаришем ОСОБА_3 з 15.00 години до 20.00 години відпочивав на пляжі в Корчуватому. Потім приблизно з 20.00 години 27.06.2010 року до 1.00 години 28.06.2010 року він разом з ОСОБА_3 знаходились на Московській площі неподалік від ринку «Деміївський», де вживали пиво. Близько о 1.00 годині ОСОБА_3 пішов додому, а він залишився та пив горілку. Потім він згадав, що брат ОСОБА_3-ОСОБА_4 розповідав про те, що під час святкування дня народження ОСОБА_1, яке відбулося 22.06.2010 року в АДРЕСА_3 між ними виник конфлікт, після чого він на неї дуже образився. Згадавши цю ситуацію, він вирішив помститися за це ОСОБА_1, а саме: скоїти крадіжку та з цією метою направився до будинку АДРЕСА_3. Він переліз через паркан та потрапив на подвіря. Поряд з будинком він знайшов металевий кут, з яким по газовій трубі заліз до вікна другого поверху, розбив скло вікна та потрапив до спальні. По сходах він спустився на перший поверх, де на столі у кухні побачив ноутбук з сумочкою до нього, компютерною мишкою та колонкою круглої форми. Він все відєднав, склав до пакету та вийшов з будинку тим же шляхом. Після чого пішки направився до квартири АДРЕСА_1, де на той час проживав. Все що він викрав з будинку ОСОБА_1 він залишив в пакеті та повісив на вішалку для одягу в коридорі квартири. Коли він вийшов з стану алкогольного спяніння, то про вчинений злочин нікому не повідомив. Викраденим ноутбуком в подальшому він користувався та він знаходився на поличці тумбочки для телевізора.

Підсудний повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо його не карати.

Враховуючи те, що підсудний в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, розмір цивільного позову, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, розяснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю. Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, кваліфіковано вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується задовільно, не працює, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, те, що завдані потерпілій збитки не відшкодував, обставину, що помякшує покарання, - щире каяття; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

За таких обставин, суд приходить до висновку що виправлення винного можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі. Проте враховуючи вік особи, суд вважає, що покарання повинно бути призначене в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1, розмір якого учасниками процесу не оспорювався суд вважає обґрунтованим, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України. Долю судових витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 4 жовтня 2010 року.

В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 зарахувати термін його попереднього увязнення з 7 липня 2010 року по 3 жовтня 2010 року включно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень .

Речові докази по справі:

- ноутбук «Асер» з дротом живлення, колонкою та компютерною мишею, передані потерпілій під розписку про збереження, залишити потерпілій ОСОБА_1 за належністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 судові витрати по справі вартість проведеної дактилоскопічної експертизи № 388 від 14.07.2010 року в розмірі 278,64 гривень на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві, р\р 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну сили залишити у виді взяття під варту.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Суддя Г.В. Бондаренко