Рішення № 114959776, 16.11.2023, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3097/23

Номер провадження 2/541/885/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 листопада 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Шатілової Л.Г.,

за участі секретаря судового засідання Гуриної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Вердикт Капітал" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович , Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не пiдлягає виконанню виконавчий напис №11907 вчинений 30.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 17056,81 грн.

В позові посилається на те, що через мобільний додаток «ДІЯ» вона дізналась про існування виконавчого провадження № 62761966, відкритого 10.08.2020 року, на той час приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимиром Леонідовичем, на підставі виконавчого напису № 11907 виданого 30.01.2020 року нотаріусом Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованості в розмірі 17056,81 грн.

Як вбачається зі змісту документів , наданих до приватного виконавця та виконавчого напису, він був вчинений на підставі вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення з неї заборгованості за період з 31.10.2019 по 28.12.22019 включно у розмірі 17056,81 грн.

Вважала,що виконавчийнапис маєбути визнанийтаким,що непідлягає виконанню,оскільки вчиненийз порушеннямзакону,а саме:нотаріус привчиненні виконавчогонапису недотримався вимогст.ст.87,88ЗУ «Пронотаріат»,Інструкції пропорядок вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,оскільки виконавчийнапис вчиненона підставідоговору,який неможе вважатисядоказом безспірноїзаборгованості боржникаперед стягувачем.Крім того,ні Стягувачем,ні нотаріусомне наданодоказів державномувиконавцю врученняїй досудовихабо іншихвимог просплату боргута йогообґрунтованого розрахунку.У матеріалахсправи відсутнєпоштове повідомленняпро врученняїй документівіз їїпідписом проотримання вказанихдокументів.До розрахунку заборгованості не додані первинні фінансові документи, із якими вона ознайомилася, які підтверджують вірність розрахунку.

Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала, справу просила розглянути за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяви про поважність пропуску судового засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження. Відзиву, заперечення на позовну заяву не надав.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. до суду надіслав лист, в якому повідомив, що 31.01.2020 року ним було припинено нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу, а документи діловодства та архіву приватного нотаріуса, згідно вимог законодавства, були передані до Київського державного нотаріального архіву.

Враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.223 ч.4 ЦПК України та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогамист. 10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимогст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповіднодо ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зіст. 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що 30.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» вчинено виконавчий напис № 11907 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 17056,81 гривень. 10.08.2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем відкрито виконавче провадження ВП №62761966 по виконанню вказаного виконавчого напису №11907 від 30.01.2020.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідност.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15,16,18 ЦК України, ст. ст.50,87,88 Закону «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Згідно правової позиції, висловленої у постанові КЦС ВС від 23 січня 2018 року у справі №310/9293/15-ц, правового висновку в постанові ВСУ від 05.07.2017 р. №6-887/цс 17 у разі встановлення судом фактичних обставин, що спростовують безспірність заборгованості, порушення вимог закону про порядок видачі виконавчого напису,підлягає захисту право боржника, що дає підстави задовольнити вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, відповідачем на заперечення доводів позивача не надано, та з матеріалів справи не вбачається, що при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу ним було надано виписку з рахунка боржника, з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, що є обов`язковою умовою для одержання виконавчого напису за кредитним договором, саме після обов`язкової перевірки яких нотаріус міг зробити висновок про безспірність боргу у боржника.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього відповідачем та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що вимоги не є безспірними, а тому суд дійшов висновку про те, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для вчинення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.

Також, відповідно до п. п. 1 та 2Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 622, якою Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» та включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Водночас, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 рокуу редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір на підставі якого був вчинений виконавчий напис №11907 від 30.01.2020 був нотаріально посвідчений, отже, наданий приватному нотаріусу кредитний договір не є тим документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення заборгованості за таким кредитним договором.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України).

Як передбачено ст. ст.79,80 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, встановлені судом обставини свідчать проте, що нотаріусом порушено процедуру вчинення виконавчого напису. Оспорюваний виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнення заборгованості не можепровадитись у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за вимогами, що не є безспірними, а відтак вимоги позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим уст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідност. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону «Пронотаріат»,ст.4,12,13,81,83,141,263-265, 280-283ЦПКУкраїни, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не пiдлягає виконанню виконавчий напис №11907 вчинений 30.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 17056 гривень 81 копійку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса 04053 м.Київ, вул. Кудрявський узвіз 5б.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, адреса 01001 м.Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, адреса 39600 м.Кременчук вул. Троїцька, 89-А.

Суддя: Л. Г. Шатілова