Рішення № 114957361, 16.11.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1370/23

Номер провадження № 2/220/177/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук Павло Васильович, про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2023 р. позивач звернувся до суду позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №6645, виданий 26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 33945,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що приватним нотаріусом Івано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу ЛичукомТ.В. 26.12.2020 року було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі під номером 6645. За змістом зазначеного виконавчого напису нотаріуса на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пропонується стягнути з позивача заборгованість за кредитним договором № 005-04523-010313 від 01.03.2013 р., який укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 32345,55 грн. та плату, що здійснена відповідачем за цим позовом в сумі 800,00 грн. за вчинення виконавчого напису, а всього, провести стягнення на загальну суму 33145,55 грн. Правонаступником всіх прав та обов`язків АТ «Дельта Банк» за вказаним договором є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору №2241/К про відступлення прав вимоги від 07.05.2020 р. На підставі даного виконавчого напису приватним виконавцемВиконавчого округуДонецької областіГригорчуком П.В. відкритовиконавче провадження.Вважає, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Т.В. Личук порушив вимоги законодавства щодо: отримання обсягу документів та інформації, необхідних для вчинення виконавчого напису; встановлення факту безспірності суми заборгованості перед відповідачем; з`ясування наявності заборгованості в зазначеній у написі сумі на момент вчинення спірного виконавчого напису, оскільки позивач сплачував банку деякі суми для погашення заборгованості за кредитом; строку, встановленого Законом України «Про нотаріат», для вчинення виконавчого напису, оскільки, вчинив спірний напис про стягнення заборгованості, з дня виникнення права вимоги безпосередньо у відповідача, за якою минуло більше трьох років. Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, отже виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття. Крім того, на момент видачі виконавчого напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що сума боргу є безспірною. Тому вважає, що вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню. Також просить стягнути з відповідача на його користь витрати понесені ним

за правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Ухвалою суд від 11.10.2023 року позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 24.10.2023 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

30.10.2023року досуду надійшоввідзив відповідачаТОВ «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»на позовнузаяву,в якомувідповідач пояснив,що 01.03.2013 р. між ПАТ «Дельта банк» та позивачем було укладено кредитний договір № 005-04523-010313.07.05.2020р.між АТ«Дельта Банк»та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги №2241/К, у відповідності до умов якого, правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Дельта Банк» є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в тому числі і за кредитним договором № 005-04523-010313 від 01.03.2013 р. 26.12.2020 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6645, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в розмірі 33145,55 грн. Щодо твердження позивача, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук T.В. вчиняючи виконавчий напис, не врахував та не перевірив факту безспірності (наявності чи відсутності) cпopy щодо заборгованості, чим порушив вказані норми закону зазначив, що виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум aбo витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу a6o повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису пoдaються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до п. п. 1.1, 3.1, 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за N 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості aбo іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Безспірний борг - це борг, що визначаються боржником та кредитором i про суму якого сторони не сперечаються, Тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності бopгy у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Безспірність заборгованості підтверджують документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджених Постановою KMУ від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Пунктом 2 Переліку документів щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, зазначено, що для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їi погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Виходячи з наведеного вважає, що ним виконано вимоги передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та подано приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуку T.В. вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: 1) оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором, а отже виконавчий напис, вчинений 26.12.2020 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №6645, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 33145,55 грн. не підлягає визнанню такими, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною. Щодo твердження позивача, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. пропущено строк позовної давності для вчинення виконавчого напису зазначив, що згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Виконавчий напис приватного нoтapіусa оспорюється, зокрема, з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права a6o інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.. 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому i загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки. Як вбaчaєтьcя зі змiстy виконавчого напису, вчиненого 26.12.2020 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрованого за №6645, правонаступником ycix прав та обов`язків нового Кредитора є ТОВ «ФК «ЄПБ» на підстaвi Договору №2241/K відступлення прав вимоги від 07.05.2020 р., тобто строк для звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису перебуває у межах трирічного терміну починаючи із 07.05.2020 р., а отже твердження позивача є помилковим щодо пропуску вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., адже право вимоги виникло у відповідача 07.05.2020 р. i до моменту звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 26.12.2020 р. минуло менше трьох років.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача орієнтовно понесених позивачем судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 7 500,00 грн. зазначив, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат. Позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є шаблонним документом, підготовка якого не потребує багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань, i не може вважатися складною юридичною роботою. Судова практика з питань визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у подібних правовідносинах є сталою. Отже, витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю виконаної роботи та непропорційними до предмета спору. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 500,00 грн. є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. В зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Треті особи правом на надання відзиву та письмових пояснень не скористались.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з виконавчого напису, вчиненого 26.12.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., зареєстрованого в реєстрі під № 6645, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому в свою чергу АТ «Дельта Банк» відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги № 2241/К від 07.05.2020 року відступлено право вимоги за кредитним договором № 005-04523-010313 від 01.03.2013 р., стягнуто заборгованість за даним кредитним договором у загальній сумі 33145,55 грн., з яких 16887,32 грн. основна заборгованість за тілом кредиту, 15458,23 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 800,00 грн. - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису. У виконавчому написі зазначено, що стягнення проводиться за період з 07.05.2020 року по 30.11.2020 року.

Вказаний виконавчий напис за заявою стягувача було пред`явлено для примусового виконання до Приватного виконавцяВиконавчого округуДонецької областіГригорчука П.В. та постановою від 11.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64456599.

Відповідно дост. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно зПереліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат»та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 рокузатверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662(надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно достатті 124 Конституції України,ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.12.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, станом на 26.12.2020 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи викладене, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Личук Т.В. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача, яке підлягає поновленню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, зазначене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, в зв`язку з чим суд не надає оцінки іншим доводам позивача. Тому суд доходить висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих до суду акту прийому - передачі виконаних робіт (надання послуг) від 01.05.2023 року, ОСОБА_1 були понесені витрати на правничу допомогу, надану ОСОБА_2 , у розмірі 7500 грн., з яких 4500 грн. за з`ясування правової ситуації щодо виконавчого напису та надання правової консультації, підготовка позовної заяви про захист прав споживача, інших процесуальних документів, збір доказів, підбір правових позицій Верховного Суду в аналогічних справах; 3000 грн. за надання правничої допомоги за представництво інтересів замовника в суді.

Повноваження представника позивача Стецюка В.І. підтверджені договором про надання правничих послуг від 29.09.2023 р. та дипломом серії ЖВ № 935687.

З наданих суду документів вбачається, що представник позивача Стецюк В.І. не є адвокатом, а отже, виходячи з положень ст. 137 ЦПК України, надані ним юридичні послуги відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, де Верховний Суд зазначив, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019). Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6645, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014, у розмірі 33945,55 грн.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014, на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 компенсувати витрати на правову допомогу у розмірі 7500 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Якішина