Ухвала суду № 114941033, 07.11.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6205/23

Провадження № 2/953/3526/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Харків

Київський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судових засідань Полякова М.Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Міністерства юстиції України Васіної І.О., Колотілової Н.В.,

представника відповідача Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса» - Зайцевої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

В провадженні Київського районного суду міста Харкова знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_2 , від імені якого діє його представник адвокат Васильєв Є., в позовній заяві просить:

-скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 червня 2023 року №922/к «Про припинення контракту та звільнення»;

-поновити ОСОБА_2 на посаді директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України,

-стягнути з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні під час судового розгляду представник позивача адвокат Васильєв Є.О. звернувся до суду з клопотанням про зупинення розгляду справи, яким просив зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про встановлення відсутності компетенції, визнання дій протиправними, визнання нечинними нормативно-правових актів (наказів) Міністерства юстиції України.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2023 №922/к «Про припинення контракту та звільнення», який оскаржує позивач, був припинений Контракт № 1 від 14 квітня 2021 року з директором Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України до закінчення строку його дії у зв`язку з невиконанням директором обов`язків, передбачених законодавством, Статутом та Контрактом, та звільнено позивача з посади директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України 27 червня 2023 року відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. В якості підстави видання оскаржуваного наказу в ньому зазначено пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, пункти 6, 10, 15, 17 вищезазначеного контракту, службова записка Департаменту експертного забезпечення правосуддя від 07 червня 2023 року 81.6-6.1-23, Акт за результатами перевірки діяльності Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз їм. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 06 червня 2023 року, доповідна записка Управління персоналу від 20 червня 2023 року № 2-1.4:5- 23, лист Міністерства юстиції України від 20 червня 2023 року №79732/14.5/9-23, абзац другий пункту 6 Порядку погодження з Головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818.

Після відкриття провадження у справі позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: встановити відсутність компетенції Міністерства юстиції України призначати та проводити перевірку діяльності Полтавського відділення ННЦ ІСЕ на підставі Порядку проведення перевірок діяльності науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2019 № 3475/5; визнати протиправними дії щодо проведення перевірки діяльності Полтавського відділення ННЦ ІСЕ, результати якої оформлені Актом від 06.06.2023; встановити відсутність компетенції Міністерства юстиції України встановлювати дисциплінарні проступки керівника Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України шляхом видання доручень Міністра юстиції України. Також до Харківського окружного адміністративного суду був поданий адміністративний позов ОСОБА_2 , в якому він просить визнати нечинним наказ Міністерства юстиції України від 11.11.2019 №3475/5 «Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України» з наступними змінами та доповненнями: визнати нечинним наказ Міністерства юстиції України від 05.03.2021 № 870/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України»; визнати нечинним наказ Міністерства юстиції України від 15.06.2021 № 1204/к «Про організацію роботи з персоналом науково-дослідних установ судових експертиз». Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №520/31348/23 відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про встановлення відсутності компетенції та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки діяльності Полтавського відділення ННЦ ІСЕ. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №520/31348/23 об`єднано до спільного розгляду і вирішення позовні вимоги по адміністративним справам №520/31348/23 та №520/31349/23.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається наявність публічно-правового спору щодо відсутності компетенції Міністерства юстиції України, протиправності дій щодо проведення перевірки діяльності Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз їм. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, чинності окремих наказів Міністерства юстиції України, якими відповідач обґрунтовує нібито наявні порушення законодавства позивачем, що стало підставою для видання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України про припинення контракту та звільнення позивача із займаної посади, який віднесений до компетенції адміністративного суду та розглядається у межах адміністративної справи №520/31348/23. Відповідно до ст. 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним: резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. За ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже Київський районний суд міста Харкова об`єктивно позбавлений можливості самостійно розв`язати наявний публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем без порушення процесуальних вимог щодо предметної юрисдикції суду та диспозитивності судового розгляду.

Як вбачається з ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі №520/18186/23 про повернення позовної заяви, ОСОБА_2 не був державним службовцем, посада, з якої, на його думку, було незаконно звільнено, не відноситься до державної служби або публічної служби, відповідач у цьому випадку не є суб`єктом владних повноважень, а є роботодавцем. У той же час Харківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 18.07.2023 у справі №520/18186/23 погодився з тим, що позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки діяльності Полтавського відділення ННЦ ІСЕ, результати якої оформлені Актом від 06.06.2023, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що предмет та підстави адміністративного позову ОСОБА_2 , що розглядається у справі №520/31348/23 безпосередньо пов`язані з фактичними обставинами даної цивільної справи, однак їх належить розглядати за правилами різних видів судочинства.

Представник позивача вважає, що, оскільки ОСОБА_2 перед адміністративним судом порушено питання про вирішення публічно-правового спору встановлення відсутності компетенції Міністерства юстиції України призначати та проводити перевірку діяльності Полтавського відділення ННЦ ІСЕ, встановлювати дисциплінарні проступки керівника Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України шляхом видання доручень Міністра юстиції України, а також порушено питання про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки діяльності Полтавського відділення ННЦ ІСЕ, результати якої оформлені Актом від 06.06.2023, визнання нечинними нормативно-правових актів (наказів) Міністерства юстиції України, вирішення якого впливає на результати розгляду даної цивільної справи, то до завершення розгляду справи адміністративним судом існує об`єктивна неможливість розгляду Київським районним судом міста Харкова цивільної справи, в іншому випадку суд може припуститись порушення правил юрисдикції загальних судів, що визначена ст. 19 ЦПК України.

Представник відповідача Міністерства юстиції України Васіна І.О. у судовому засіданні заперечувала проти зупинення провадження по справі, посилаючись на необґрунтованість клопотання представника позивача, а також зазначаючи про можливість суду самостійно дослідити всі обставини та підстави звільнення позивача.

Представник відповідача Міністерства юстиції України Колотілова Н.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання представника позивача, надала до суду письмові заперечення в яких зазначила про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі та про безпідставність та необґрунтованість клопотання про зупинення провадження у справі. Так, представник відповідача зазначила, що предметом спірних правовідносин в справі, яка перебуває в провадженні адміністративного суду, є незгода позивача з призначенням та проведенням перевірки діяльності Полтавського відділення Національного наукового центру з боку Міністерства юстиції, в свою чергу, підставою для звернення ОСОБА_2 до суду у даній справі є ті ж обставини, тому суд у межах даної цивільної справи може дослідити їх самостійно у даному провадженні. Пункт 6 ч.1 статті 251 ЦПК України містить застереження, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. На думку представника відповідача зібрані у даній справі докази є повними, а матеріали справи дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом даного судового розгляду, а тому сама по собі наявність справи в провадженні іншого суду не може бути підставою для зупинення провадження. Обставини, що будуть встановлені адміністративним судом, не можуть мати істотного чи преюдиціального значення для цієї справи та не впливають на результати її розгляду.

Крім того, представник відповідача зазначила, що розгляд справи вже здійснюється по суті на стадії дослідження доказів, а стадія вирішення клопотань відповідно до положень ЦПК України передує вступному слову учасників справи та дослідженню доказів. Звернення представника позивача до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі після тримісячного строку перебування в провадженні суду свідчить про штучне створення позивачем обставин для затягування розгляду справи.

Представник відповідача Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України Зайцева М.С. у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, вважаючи його подання до суду штучним затягуванням з боку позивача розгляду справи.

Суд, вислухавши думку учасників справи та дослідивши надані сторонами документи, висновує про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зроблено наступний висновок: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 року у справі №759/7515/21, провадження №61-17497св21, зазначив, що ''відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі №1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбаченихстаттею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першоїстатті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов,від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Предметом спору в даній справі, що розглядається, єпозовні вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27 червня 2023 року №922/к «Про припинення контракту та звільнення»; поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В матеріалах справи міститься Акт за результатами перевірки діяльності Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз їм. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 06 червня 2023 року, який у тому числі зазначений в оскаржуваному наказі як підстава звільнення позивача.

Підставою для зупинення провадження у справі представник позивача зазначає оскарження в порядку адміністративного судочинства зазначеного акту та правомірності призначення та проведення перевірки Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз їм. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, що є лише однією з обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги при зверненні до суду з даним позовом.

Обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, представник позивача посилається на неможливість розв`язання публічно-правового спору, який виник між позивачем та відповідачем щодо проведення вищезазначеної перевірки, без порушення процесуальних вимог щодо предметної юрисдикції суду та диспозитивності судового розгляду, проте представник позивача не обгрунтував належним чином пов`язаність справ, та не зазначив обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Суд вважає, що матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та є достатніми для встановлення обставин звільнення позивача із займаної посади.

При цьому, суд не позбавлений можливості в межах даної справи оцінити нормативно-правові акти (накази Міністерства юстиції України), які просить визнати нечинними позивач в порядку адміністративного судочинства, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням щодо оскарження нормативно-правового акту. Так, ВерховнийСуд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідаютьКонституції Українита Законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку, та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі суперечить завданню цивільного судочинства щодо розумного строку розгляду справи, яка випливає із трудових правовідносин.Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Суд вважає, що у даному випадку, враховуючи обставини справи та зміст позовних вимог, зупинення провадження у справі порушить принцип ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Керуючись статтями 251, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

У ХВ АЛ ИВ :

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Ухвала в апеляційному порядку окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 14 листопада 2023 року.

Суддя Т.В. Бобко