Рішення № 114897026, 14.11.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2023 р. Справа № 911/2791/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Моссаковського Володимира, будинок 7

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЦМЕН", 08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8В

про стягнення 40 292,02 грн заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії споживачу

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЦМЕН" про стягнення 40 292,02 грн заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії споживачу. Позовна заява сформована в підсистемі "Електронний суд".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між сторонами з огляду на приєднання Приватним малим підприємством "ЛОЦМЕН" (нині ТОВ "ЛОЦМЕН") до умов відповідного публічного договору шляхом підписання заяви-приєднання, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту у період травня 2022 року електричну енергію в розмірі 34 820,46 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26 вересня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки основний борг відповідачем був погашений, що підтверджується платіжними інструкціями, а щодо нарахованих інфляційних втрат та 3% річних відповідач просить застосувати положення постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Інших заяв по суті справи матеріали не містять.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.

У відповідності до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За приписами частини першої статті 634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як визначено у частинах першій, другій статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (постачальник) та Приватним малим підприємством "ЛОЦМЕН" (в результаті перетворення організації з 30.01.2023 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОЦМЕН") (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання споживачем заяви-приєднаня, за змістом пункту 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до пункту 5.1 укладеного сторонами правочину споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (пункт 13.1 Договору).

Із позовної заяви вбачається, що договір постачання електричної енергії споживачу укладений на умовах Комерційної пропозиції "Піврічна передплата", відповідно до розділу 9 якої, постачання електричної енергії здійснюється з 01.01.2022. Договір на умовах цієї Комерційної пропозиції діє до 30.06.2022.

Для проведення розрахунків Позивачем було відкрито Відповідачу особовий рахунок № 1446.

Відповідно до розділу 5 Комерційної пропозиції плата: остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання має здійснюватися споживачем у строк не більше 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від дати отримання рахунку від постачальника. Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет". В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від оператора системи/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем. Розрахункові документи можуть бути направлені постачальником на електронну адресу споживача, або отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

Вказані обґрунтування відповідачем не заперечуються.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" поставило відповідачу електричну енергію у травні 2022 року обсягом 8004 кВт/год, що підтверджується, зокрема, інформацією про обсяги споживання у листі № 67/10827-вих від 26.07.2023, які надавалися оператором системи розподілу (виконує функції адміністратора комерційного обліку) АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

Виходячи з фактичних обсягів споживання електричної енергії відповідачем, позивачем сформовано Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за травень 2022 року та рахунок за розрахунковий період травень 2022 року на загальну суму 44 742,24 грн.

Позивач зазначає, що після погашення нарахувань за попередні розрахункові періоди (які не увійшли до позовну), в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період травня 2022 року зараховано надлишок оплати в розмірі 9921,78 грн, таким чином, станом на дату подачі позовної заяви залишилась несплаченою заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 34 820,46 грн (44742,24 9921,78).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, в процесі розгляду справи відповідачем було долучено до матеріалів справи докази погашення заборгованості, а саме 12.09.2023 відповідачем сплачено на рахунок позивача 100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 59869 від 12.09.2023 та 21.09.2023 сплачено 34 720,46 грн згідно платіжної інструкції № 60050 від 21.09.2023. В призначенні платежу міститься посилання на спірний договір.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25 звертав увагу, що "відсутність предмета спору", в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин.

Так, звертаючись з позовної заявою до суду 08.09.2023, позивач просив стягнути з відповідача 34 820,46 грн заборгованості. Проте після подання позову відповідач погасив вказану заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 12 та 21 вересня 2023 року.

Таким чином, на даний час предмет спору в частині основної заборгованості відсутній.

Відповідно до пунку 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що предмет спору в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 34 820,46 грн відсутній, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість після відкриття провадження у справі, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 34 820,46 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Разом з тим, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача 1 261,08 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.06.2022 по 31.08.2023 та 4 210,48 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2022 по 31.08.2023 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті електроенергії спожитої за травень 2022 року (період визначено з урахуванням зарахування надлишку за попередній період).

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем із оплати вартості електричної енергії за виставленим позивачем рахунком на суму 34 820,46 грн, у позивача виникло право на нарахування відповідачу інфляційних втрат і 3% річних та відповідно право вимоги їх сплати.

Перевіривши приєднані до позову розрахунки ціни позову за допомогою комп`ютерної програми "Ліга.Закон", суд встановив, що вони є правомірними та арифметично вірними.

При цьому контрозрахунку відповідачем до суду надано не було.

Щодо заперечень відповідача в частині нарахувань позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які на думку відповідача не підлягають стягненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" № 206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Проте, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" передбачає заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. Тоді як, відповідачем у справі є самостійна юридична особа. Жодних доказів у підтвердження надання послуг саме мешканцям будинку, здійснення діяльності, виключно задля забезпечення потреб мешканців будинку, статутних документів відповідачем, у підтвердження викладеної останнім у відзиві позиції, до суду надано не було.

У зв`язку із чим, самі лише заперечення без належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин заборон, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 34 820,46 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, а в іншій частині позовних вимог (1 261,08 грн 3% річних та 4 210,48 грн інфляційних втрат) задоволенню.

Розподіл судових витрат.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію № 3109987 від 06.09.2023 про сплату судового збору до Державного бюджету України в розмірі 2 147,20 грн (коефіцієнт 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Положеннями частини четвертої статті 231 Господарського процесуального кодексу України унормовано обов`язок суду щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету у разі закриття провадження по справі.

Оскільки судом закрито провадження по справі на суму основної заборгованості у зв`язку із відсутністю предмету спору, що складає 86,42% від заявлених позовних вимог, відповідно 86,42% сплаченого судового збору становить 1 855,61 грн.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Станом на момент постановлення судового рішення відповідного клопотання до суду не надходило.

Судовий збір у розмірі 291,59 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 34 820,46 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОЦМЕН" (08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8В; код ЄДРПОУ 23419138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Моссаковького Володимира, будинок 7; код ЄДРПОУ 42086719) 3% річних у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 08 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 4 210 (чотири тисячі двісті десять) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 291 (двісті дев`яносто одну) грн 59 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 14.11.2023