Рішення № 11486996, 19.05.2010, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа № 2-247

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2010 року

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Сергійка В.В.,

при секретарі Тишкевич К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Черняхові справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів про стягнення заборгованості по заробітній платі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що вона працювала з 28 серпня 2006 року в ДП ДАК «Хліб України» по переводу з СФГ «Лан» техніком-лаборантом ВТЛ (наказ № 81 від 28.08.06). Черняхівському комбінаті хлібопродуктів. 11 жовтня 2007 року позивачка звільнилась з роботи за угодою сторін. Станом на 01 липня 2007 заборгованість підприємства по заробітній платі становить 1036 грн. 86 коп. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивачка просила стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 1036 грн 86 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Крім того просила стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача Кравчук М.В. в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що на користь позивачці підлягає стягнення заборгованість по заробітній платі на суму 1036 грн. 86 коп., а в решті позову слід відмовити, оскільки в період з 01.07.2007 р. по 01.02.2009 р. бухгалтерські документи про нарахування заробітних плат на підприємстві відсутні, підприємство знаходиться в стані банкрутства, на банківські рахунки накладено арешт виконавчою службою, що унеможливлює виплату заробітних плат.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд позов задовольняє частково із наступних підстав:

В судовому засіданні встановлені наступні обставини:

У відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 працювала в ДП ДАК «Хліб України» Черняхівському комбінаті хлібопродуктів з 28 серпня 2006 року по 11 жовтня 2007 року (а.с. 4-5). Станом на 1 липня 2007 року заборгованість підприємства по заробітній платі становить 1036 грн. 86 коп, що стверджується довідкою про заборгованість по зарплаті(а.с.6). Вказана сума сторонами не оспорюються та ними визнається.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 1036 грн. 86 коп.

У відповідності із ч. 1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем до суду представлені ряд документів, які, на його думку, доводять відсутність його вини у невиплаті зарплати. Оцінивши подані докази, суд вважає їх непереконливими і такими що не доводять відсутності вини підприємства у невиплаті зарплати. Поданий наказ про відновлення роботи підприємства лише констатує певні зміни в керівництві підприємством (а.с. 24), представлена довідка про банкрутство не може братися судом до уваги, оскільки з неї неможливо зрозуміти хто є її автором, на підставі яких документів вона складалась, крім того, вона не містить даних про відсутність реальної можливості підприємства виплатити кошти (а.с.21-23). Також суд не бере до уваги ухвалу господарського суд про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки вона не підтверджує того, що підприємство було оголошено банкрутом. Відсутність бухгалтерських документів, неправильне ведення бухгалтерського обліку, що зафіксовано в поданих актах, незбереження документів щодо нарахування зарплати, обліку робочого часу тощо (а.с.31-33) не може розглядатися як поважна причина для невиплати зарплати, оскільки саме підприємство зобовязане забезпечити збереження цих документів. Відсутність документів може бути визнано поважною причиною для невиплати зарплати лише за умови втрати їх поза волею юридичної особи (крадіжки, знищення в силу пожежі тощо).

Крім того, за поясненнями представника відповідача підприємство відновило діяльність з січня 2009 року, однак, незважаючи на це, до часу постановлення рішення (понад рік з дня відновлення діяльності) позивачці заборгованість по зарплаті не погашена.

Варто зазначити, що навіть за відсутності тих чи інших документів щодо нарахування зарплати, обмеженого фінансування, підприємство могло самостійно визначитись щодо розміру безспірної заборгованості з заробітної плати, виплативши позивачу ту суму, яку вважає неоспорюваною.

В звязку з цим суд приходить до висновку, що невиплата заробітної плати позивачці в день звільнення сталась з вини відповідача, а тому підлягає стягненню.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток, входячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заробітну плату за квітень червень 2007 року, що позивачкою не заперечувалось: 394 грн.+459 грн/39=21 грн.91 коп. 21грн. 91 коп. Х 654 дн.=14329 грн.14 коп.

Внаслідок порушення відповідачем прав та інтересів позивачки в частині отримання ним законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, позивачка не мала можливості вести нормальний спосіб життя, змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та сина, який в даний час навчається на контрактній основі (а.с.7-9) своєї родини, що призвело до душевних страждань..

В звязку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 1000 грн, оскільки зазначена нею в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави у відповідності із ч. 2 ст. 83 ЦПК України судовий збір в розмірі 1% від майнових позовних вимог (14329 грн. 14 коп +1036 грн. 86 коп.=15365грн. 00 коп., який становить 153 грн. 65 коп. та 8 грн. 50 коп в частині стягнення моральної шкоди , а також суд стягує з відповідача 120 грн. витрат з ІТЗ.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів, код ЄДРПОУ 00953094 , розташованого по вул.. Індустріальна, 42 смт Черняхів Житомирської області, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 1035(тисяча тридцять пять) грн. 85 коп. та 14329(чотирнадцять тисяч триста двадцять девять)грн.14 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а також 1000(тисячу) грн. моральної шкоди, а всього 16365 (шістнадцять тисяч триста шістдесят пять) грн..

Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів 162(сто шістдесят дві)грн. 15 коп. судового збору в прибуток держави і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи на користь ТУ ДСА В Житомирській області..

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Допустити негайне виконання рішення в сумі середньомісячної заробітної плати 427(чотириста двадцять сім) грн. 25 коп..

До суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або у строк, встановлений для подачі такої заяви без попередньої її подачі.

Головуючий суддя: ( підпис) В.В.Сергійко

Копія: вірно

Суддя