Ухвала суду № 11485086, 21.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2010 р. м. КиївК-61/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідачаГолубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 року

та постанову Господарського суду міста Києва від 27.08.2007 року

по справі № 46/302-А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Квазар"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Квазар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000352310/0 від 28.04.2007 року, яким товариству визначено до сплати суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 166779,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 року у даній справі позов задоволено та скасоване спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на безпідставність його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.7.6 ст.7 Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Подільському районі міста Києва було проведено виїзну планову комплексу документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р., за наслідками якої було складено акт № 61/23-704/14314038 від 18.04.2007 р., в якому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження скоригованого валового доходу на суму 540 000,00 грн. та заниження податку на прибуток на 135 000,00 грн. за дев'ять місяців 2006 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2007 р. № 0000352310/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 135 000,00 грн. за основним платежем та 31779,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 166 779,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ВАТ "Квазар" є одним із засновників Акціонерного товариства закритого типу "Пансіонат "Веселий", що підтверджується змінами внесеними до статуту пансіонату, затвердженим 01.12.1995 року № 11, а тому ВАТ "Квазар" здійснило внесок до статутного фонду ЗАТ "Пансіонат "Веселий" на суму 570000,00 грн., у вигляді 108 простих іменних акцій, номінальною вартістю 5000,00 грн. кожна, що відповідає вимогам ст. 25 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися та продаватися на біржі, а ч. 4 ст. 26 та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про господарські товариства" містять вимоги, дотримання яких є обовязковим при створенні закритого акціонерного товариства, а саме: для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства; не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Отже, висновки, що були зроблені відповідачем, враховуючи те, що позивачем не надано договору купівлі-продажу акцій первинної емісії ЗАТ "Пансіонат "Веселий", актів про їх прийом-передачу та, виписки банку, що підтверджують перерахування коштів є таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки ВАТ "Квазар" набуває права власності на вищезазначені акції, як засновник, а не як учасник, різниця між статусами яких полягає в тому, що останні купують акції в засновників, щоб стати акціонером.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону № 334/94-ВР до корпоративних прав відноситься право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах, а отже, кошти в розмірі 570000,00 грн., витрачених позивачем на оплату первинної емісії акцій ЗАТ "Пансіонат "Веселий" відноситься до корпоративних прав.

Згідно з п. п. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Абзац пятий цього пункту містить положення, в якому зазначено, що всі вищенаведені норми не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

З урахуванням викладеного, правильними є висновки судів щодо безпідставності прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.08.2007 року по справі № 46/302-А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 24.09.2010р.