Рішення № 114845558, 18.10.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

18.10.2023

Ленінський районний суд м. Полтави

Справа № 553/1676/23

Провадження № 2/553/2446/2023

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Зубань Н.Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання умов кредитного договору недійсними (нікчемними),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із згаданим позовом до відповідача, в якому прохає визнати нікчемними умови Договору кредиту №501413982 від 30.12.2021 в частині розділу І п.1 Додатку №1 цього Договору за розрахунково-касове обслуговування та стягнути з АТ «Сенс Банк» понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовані позивачем тим, що 30.12.2021 між нею та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено Договір кредиту №501413982 на суму 160000 грн.

Відповідно до розділу І п.1 договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в акцепті на укладення угоди без ПДВ; за обслуговування (управління) кредиту 1,45 % від суми кредиту, зазначеної в акцепті без ПДВ. Строк повернення кредиту - 30.12.2026, згідно графіку платежів Додатку №1 до Договору №501413982 від 30.12.2021 щомісячна сума за розрахунково-касове обслуговування становить 2320 грн, що в загальному розмірі складає 139200 грн.

Умови кредитного договору в частині розділу І п.1 та Додатку №1 до договору щодо встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування позивач вважає нікчемними з посиланням на норми ЦК України, ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» та висновки Верховного Суду у справах №345/3085/19, №740/3905/20.

Провадження у справі відкрито за ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.07.2023, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник АТ «Сенс Банк» прохає позов залишити без задоволення.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що на момент укладення та підписання договору у позивача були відсутні застереження щодо його змісту і підписавши анкету-заяву, оферту, додаток №1, паспорт споживчого кредиту та отримавши від банку акцепт, які складають у сукупності кредитний договір, позивач погодилась з умовами кредитування, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом. В оферті позичальник своїм підписом підтвердив факт отримання від банку підписаного акцепту, також позичальник підтвердив ознайомлення зі всією інформацією, необхідною для прийняття рішення щодо отримання кредиту, з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ, з інформацією, зазначеною в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці банку. Сторони підписали паспорт споживчого кредиту, позивач підтвердила отримання та ознайомлення з умовами кредитування, з орієнтованою загальною вартістю кредиту. За посиланням представника відповідача до підписання договору АТ «Альфа-Банк» (після перейменування - АТ «Сенс Банк») позивачу була надана в письмовій формі вся інформація про умови кредитування, про орієнтовану сукупну вартість кредиту, зазначення сукупної вартості кредиту та процентної ставки, в тому числі про плату за обслуговування кредиту.

Прохає врахувати, що Закон України «Про споживче кредитування» та Закон України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору з позивачем, вже не містили жодних посилань про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять зміни у витратах, зокрема, щодо сплати за обслуговування кредиту. Посилання позивача на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 вважає безпідставними, оскільки обставини у цій справі є іншими, водночас прохає врахувати, що у справі №295/3522/20, досліджуючи умови кредитного договору, укладеного з АТ «Альфа-Банк», Верховний Суд дійшов протилежного висновку. За твердженням представника відповідача, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що свідчив би про порушення її прав та наявність підстав для задоволення позову.

Будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, сторони в судове засідання не прибули.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги нею підтримані повністю.

Відповідач у поданому до суду відзиві розгляд справи прохав провести у відсутність представника АТ «Сенс Банк».

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у зв`язку із не прибуттям в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши позиції сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає про наступне.

Встановлено, що 30.12.2021 ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» (після зміни найменування АТ«СЕНС БАНК») підписали акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501413982, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу споживчий кредит з наступними умовами: тип кредиту - «кредит готівкою», сума кредиту - 160000,00 грн, процентна ставка, % річних - 23,00%, тип ставки фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди, строк кредиту - 60 місяців (а.с.5-10).

Позивачу було видано паспорт споживчого кредиту, який підписаний сторонами (а.с.11-12).

ОСОБА_1 30.12.2021 звернулась до АТ «Альфа - Банк» з Офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 50141398, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Також 30.12.2021 позивач підписала Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа - Банк».

Згідно із п.1 розділу 1 договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в акцепті на укладення угоди без ПДВ; за обслуговування (управління) кредиту 1,45 % від суми кредиту, зазначеної в акцепті без ПДВ. Комісійна винагорода може бути змінена в порядку, передбаченому умовами Договору та сплачується, згідно діючих тарифів банку. Тарифи банку є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfabank.ua. Протягом строку дії угоди Тарифи та комісійна винагорода за кредитом, а також за супровідними послугами банку та/або третіх осіб, що надаються під час укладення угоди, можуть бути змінені в порядку, передбаченому договором та відповідним договором між позичальником та такими третіми особами та/або банком.

Строк повернення кредиту - 30.12.2026, згідно графіку платежів Додатку №1 до Договору №501413982 від 30.12.2021 щомісячна сума за розрахунково-касове обслуговування становить 2320 грн, що в загальному розмірі складає 139200 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Окрім того, згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є умови договору про споживчий кредит, в тому числі щодо встановлення плати за розрахунково-касове обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких умов кредитного договору недійсними. Тому визначена банком у кредитному договорі сплата позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням частини 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

В Акцепті пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501413982 від 30.12.2021 передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування (управління) кредитом 1,45 % від суми кредиту, зазначеної в акцепті без ПДВ.

В умовах Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501413982 від 30.12.2021 зазначено: «всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані цією Угодою, регулюються Договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою: www.alfabank.ua. Угода є невід`ємною частиною Договору».

Відповідно до пункту 2.7.1. Договору, якщо умовами Угоди передбачена сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, Банк з метою сприяння Позичальнику у виконанні ним своїх зобов`язань за Угодою, вчиняє дії на користь Позичальника по розрахунково-касовому обслуговуванню кредитної заборгованості, які полягають в наданні Позичальнику комплексу послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню кредитної заборгованості, що направлені на запобігання виникнення випадків прострочення виконання зобов`язань Позичальника за Угодою.

У випадку укладення Угоди Банк надає Позичальнику наступні послуги з розрахунково-касового обслуговування кредитної заборгованості, а саме:

- надання послуг з розрахунку суми чергового платежу за Угодою та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за Угодою про надання споживчого кредиту, що надаються:

а) з використанням телефонного зв`язку, в Контакт-центрі, через IVR-menu,

б) шляхом оброблення запитів, що направлені Банку Позичальником із використанням Системи Інтернет сервісу «My Alfa-Bank» та надання відповідей на відповідні запити Позичальника, тощо.

- надання інформації (виписок) по рахунках з використанням SMS повідомлень щодо суми платежу за Угодою про надання споживчого кредиту, щодо зарахування платежу на Рахунок (погашення заборгованості) тощо.

- надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по телефонних каналах зв`язку через Контакт-центр чи в електронному вигляді, шляхом направлення відповідних повідомлень на адресу електронної пошти Позичальника, що вказана останнім в Анкеті-заяві про акцепт (у випадку наявності) щодо:

а) надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості,

б) зарахування коштів платежу на рахунки погашення кредитної заборгованості,

в) про стан кредитної заборгованості.

- надання виписок по рахункам та/або довідок щодо розрахунково-касового обслуговування по електронній пошті за електронною адресою, що вказана Позичальником в Анкеті-заяві про акцепт:

а) E-mail довідка про стан кредитної заборгованості.

- розшук (запит), уточнення, повернення, анулювання, зміна умов переказів згідно до запитів Позичальника.

- надання довідок щодо розрахунково-касового обслуговування Позичальника та виписок по рахунку для погашення заборгованості за письмовим зверненням Позичальника.

За надання вищевказаних послуг Позичальник сплачуватиме Банку Комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, розмір та порядок оплати якої визначається умовами Угоди.

У пункті 2.7.1. Договору визначено, що у випадку, якщо умовами Угоди передбачена сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування, зокрема, комісія за обслуговування (управління) кредиту, в цьому разі комісійна винагорода, що вказана в цьому підпункті, сплачується Позичальником щомісячно за кожний місяць користування Кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком до Угоди. Зазначена в цьому підпункті комісійна винагорода нараховується, починаючи з дня надання Кредиту по дату остаточного повернення Кредиту, що вказана в Угоді. Також Позичальник зобов`язується сплатити комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті, за останній місяць користування Кредитом не пізніше дати остаточного повернення Кредиту за Угодою.

Таким чином, оцінюючи зміст умов Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501413982 від 30.12.2021, якою передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування (управління) кредиту 1,45 % від суми кредиту, та зміст наведених положень Договору, якими визначено, у чому полягає послуга банку по обслуговуванню кредиту, суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 2.21 Договору про надання позичальнику не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, або періоди у часі та умови сплати таких сум та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.

Наведене дає підстави для висновку, що оспорювані позивачем умови договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування (управління) кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21).

Тому безпідставними є доводи представника відповідача про те, що вимоги по сплаті щомісячної комісії за обслуговування кредиту не суперечили вимогам закону.

Звертаючись до суду позивач прохає визнати нікчемними умови Договору кредиту №501413982 від 30.12.2021 від 30.12.2021 в частині розділу І п.1 та Додатку №1 до цього Договору за обслуговування кредитної заборгованості.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто - таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), № 910/3907/18 (провадження№ 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Таким чином позовні вимоги про визнання нікчемними умов договору не підлягають задоволенню саме у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання умов кредитного договору недійсними (нікчемними) відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .Відповідач:Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави М.С. Високих