Ухвала суду № 11483657, 09.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-27961/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Рибченка А.О., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2009 року

у справі №2-а-2053/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» (надалі –ТОВ «Унірем-Агро»)

до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (надалі –ДПІ у м.Дніпродзержинську)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

           встановив:

У березні 2008 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №00116232301/0/36849 від 25.10.2007 року, №0016232301/1/40806 від 22.11.2007 року, №0016232301/2/43786 від 21.12.2007 року, №0016232301/3 від 12.03.2008 року; стягнення з ДПІ у м.Дніпродзержинську на його користь судових витрат .

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Податкові повідомлення–рішення №00116232301/0/36849 від 25.10.2007 року, №0016232301/2/43786 від 21.12.2007 року, №0016232301/3 від 12.03.2008 року визнано недійсними. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Унірем-Агро»всі документально підтверджені витрати.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що п.11.21, п.11,29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»носять собою соціальний характер їх застосування –відносно операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва. Операції, пов’язані з придбанням будівельних матеріалів та послуг, не можна вважати такими, суми ПДВ по яким відноситься до спеціальної (скороченої) сільськогосподарської декларації

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м.Дніпродзержинську звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу представник позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 вересня 2009 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську у справі №2-а-2053/08.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Унірем-Агро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року, про що складено акт №137/231-31329842 від 15.10.2007 року.

Проведеною перевіркою встановлено, на думку податкового органу, порушення ведення позивачем податкового обліку, визначеного п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271, внаслідок чого: у лютому 2007 року завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування по податку на додану вартість на 41122 грн.; завищено податковий кредит за березень 2007 року на суму 97239 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в березні 2007 року на суму 923 І 7 грн. Крім того перевіркою виявлено завищення позивачем зобов’язання з ПДВ на суму 4922 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00116232301/0/36849 від 25.10.2007р., яке було оскаржене позивачем в апеляційному порядку. За наслідками апеляційного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0016232301/1/40806 від 22.11.2007р., №0016232301/2/43786 від 21.12.2007р., №0016232301/3 від 12.03.2008р. Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у суму 138476,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі –46159,00грн.

Слід зазначити, що позивач відноситься до суб’єктів господарювання сільськогосподарської галузі, для яких п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено пільговий режим оподаткування ПДВ. В зв’язку і чим до 01 січня 2008 року для позивача зупинено дію п.7.7 ст.7, п.10.1, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів власного виробництва.

Зазначені кошти залишались в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовувались і використовувались ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як вбачається з акту перевірки, в лютому 2007 року позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ (загальна декларація) суму у розмірі 41122,00грн., яка була сплачена постачальникам за придбані ним будівельні матеріали та послуги для будівництва комплексу по переробці і зберіганню зернових культур (елеватор). Однак, відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначена сума повинна бути відображена у «спеціальній»декларації з ПДВ.

Відповідно до 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15 червня 2005 року №213, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Проект будівництва комплексу розроблено ТОВ «Союзспецстрой-плюс». Строк введення експлуатацію вказаного об’єкту призначено на 31.12.2008 року.

Отже, до введення в експлуатацію комплексу по переробці та зберіганню зернових культур (елеватора) спірні операції, пов’язані з придбаванням будівельних матеріалів та послуг, не можна вважати такими, суми ПДВ по яким відносяться до спеціальної (скороченої) сільськогосподарської декларації.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач здійснював податковий облік та подавав декларації з ПДВ відповідно до норм чинного законодавства.

В подальшому, від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у вказаний реєстр внесено запис про припинення юридичної особи - ТОВ «Унірем-Агро»ідентифікаційний код 31329842.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 та частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ліквідації підприємства, установи, організації, що були стороною у справі, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закриває провадження у справі.

          З огляду на те, що перешкоди для закриття касаційного провадження у даній справі у зв‘язку з ліквідацією позивача відсутні, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську –залишити без розгляду.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2009 року - визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі №2-а-2053/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.