Постанова № 114835356, 10.11.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33791/23

Провадження № 3/761/7063/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кваша А.В., за участі ОСОБА_1 , його захисника Нагорного А.А., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ст.122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА

До провадження Шевченківського районного суду міста Києва надійшли матеріали справ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.

Так, 23.08.2023 о 12.39 на вул. Гоголівській, 23 в м. Києві, ОСОБА_1 керуючи автомобілем RENAULT н.з. НОМЕР_1 , був неуважний до дорожньої обстановки під час руху заднім ходом, здійснив наїзд на припаркований позаду автомобіль RENAULT н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження вказаного транспортного засобу, чим порушив п.п. 10.9, 2.3 б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Окрім того, відповідно до протоколу серії АДД № 525268 від 08.09.2023, 23.08.2023 о 12.39 на вул. Гоголівській, 23 в м. Києві, ОСОБА_1 керуючи автомобілем RENAULT н.з. НОМЕР_1 був учасником ДТП за участі автомобілю RENAULT н.з. НОМЕР_2 , та залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у час та місці вказані у протоколах дійсно перебував по вул. Гоголівській у місті Києві, де припарковував свій автомобіль, оскільки відвідував знайомого. В подальшому, він сів за кермо свого автомобіля та поїхав у справах, про те, що він, рухаючись заднім ходом на вказаній у протоколі ділянці місцевості, зачепив інший автомобіль, який був припаркований за його авто, він не помітив, оскільки швидкість руху була мінімальна, звуків характерних для зіткнення він не чув, та жодна особа, що була в цей час біля автомобіля не намагалася якось подати йому знак, про зупинку. В разі якби він дійсно відчув би удар чи звук, він би місце ДТП не залишав. Після того, як до нього зателефонували працівники поліції, він добровільно приїхав для складання протоколу та надав своє авто на огляд.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Нагорний А.А., просив врахувати показання надані його підзахисним як правдиві, та закрити щодо ОСОБА_1 провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що у день вказаний у протоколі, він прибув до місця своєї роботи, та припарковав автомобіль у звичайному місце, де таке паркування дозволено, в цей час він бачив, що попереду вже стоїть припарковане авто, та пішов на роботу.

В подальшому, через певний проміжок часу, до нього зателефонувала особа, яка візуально для нього є знайомою, оскільки вони працюють у одній установі, та повідомила, що щойно, на очах вказаною людини, сталося ДТП за участі авто потерпілого та іншого авто, яке було припарковано попереду, при цьому водій авто, яке скоїло зіткнення поїхав з місця. Після цього, потерпілий вийшов до свого авто та побачив, що внаслідок ДТП його авто отримало невеликі пошкодження передньої решітки, яка тріснула. Далі по прибуттю поліції він надав відповідні покази. Претензій до ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не має.

За клопотанням захисника, суддею допитано як свідка ОСОБА_3 так, останній повідомив, що у місці та час вказані у протоколі він перебував поряд з авто ОСОБА_1 на тротуарі. Був очевидцем, як водій автомобіля RENAULT н.з. НОМЕР_1 сів за кермо, та щоб виїхати з ряду припаркованих уздовж узбіччя дороги автомобілів став здавати заднім ходом, зачепив автомобіль, який стояв позаду, виїхав та поїхав. Свідок вказує, що він не намагався якось водію авто, що скоїло наїзд подати знак зупинитися, при цьому під час зіткнення свідок чув характерний звук хрусту. Далі побачивши, що авто поїхало, свідок викликав поліцію, де по приїзду надав показання.

Суддею, окрім пояснень учасників, досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме:

-протоколи про адміністративне правопорушення від 08.09.2023 серії АДД № 525268 та № 525267, відповідно до яких ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст.124, 122-4 КУпАП;

-схему місця пригоди від 23.08.2023, в якій зазначені обставини пригоди та зафіксовані механічні пошкодження транспортного засобу;

-письмові пояснення учасників;

-протокол огляду транспортного засобу;

-рапорт працівників поліції, диск, та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кожній особі, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до положення ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини та ст. 62 Конституції України та ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за ст. ст. 122-4 та 124 КУпАП настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні та порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до протоколів ОСОБА_1 інкримінується порушення, зокрема:

п. 2.10 А ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

п. 2.3 Б ПДР України водій має бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.9 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, приходить до наступних висновків.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вина ОСОБА_1 у порушенні вимог підпункту "б" п. 2.3, 10.9 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого було спричинено дорожньо-транспортну пригоду, повністю підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, про які вказано вище.

Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, та наслідки вчинення адміністративного правопорушення.

При застосуванні адміністративного стягнення необхідним прийняти до уваги відомості про особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП на користь держави та стягнення судового збору згідно ст.40-1 КУпАП у розмірі, визначеному ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Що стосується порушення ОСОБА_1 п. 2.10 а ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП суддя зазначає наступне.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Між тим, в протоколі про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалів, інших досліджених суддею доказів, відсутні дані про усвідомлення особою, яка притягається до відповідальності, причетності до ДТП на момент її вчинення, також наявність у ОСОБА_1 умислу на залишення місця ДТП, а будь-які докази цього до матеріалів справи не долучені.

Враховуючи викладене, вважаю, що провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.122-4, ст. 124, п.1 ч.1 ст.247, ст. 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками ст. 122-4 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 /вісімсот п`ятдесят / грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 536 /п`ятсот тридцять шість/ грн. 80 коп. на користь держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва.

Суддя Антоніна КВАША