Ухвала суду № 11483122, 31.05.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 р.Справа № 2-а-46709/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010р. по справі№2-а-46709/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2009 року, Відкрите акціонерне товариство „Кременчукм”ясо” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач), в якому просить визначити нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 серпня 2009 року за № 0024571702/0/2599, яким було визначено податкове зобовязання з податку доходів найманих працівників в сумі 97263,45 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду області від 26.01.2010 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0024571702/0/2599 від 20 серпня 2009 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889(далі Закон №889), що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, про що був складений акт №4594/23-209/30068026 від 10.08.2009 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні пп..4.2.9,п.4.2,пп..4.3.6п.4.3ст.4 ; абзацу ”а” п.1.9.2 ст.1 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 32421,15 грн., в тому числі по періодам: за 2008 рік в сумі 32387,27 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 33,88 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0024571702/0/2599 від 20.08.2009 року по зобовязанням з податку з доходів найманих працівників в сумі 97263,45 грн., з них було донараховано суму податкового зобовязання за основним платежем на суму 32421,15 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 64842,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України „Про податок з доходів фізичних собі”, якими зазначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

В ході розгляду справи не були підтверджені порушення виявлені працівниками відповідача під час перевірки, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону №889 дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.4.3.3.6п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Як свідчать матеріали справи, під час формування складу загального місячного або річного оподаткованого доходу громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 позивачем не був включений дохід від відчуження безпосередньо даними особами сільськогосподарської продукції, вирощеної ними на земельній ділянки.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно не включив до складу доходу зазначених громадян дохід від відчуження сільськогосподарської продукції, тому що наявність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та будівництва і споруд (присадибна ділянка) підтверджуються відповідними довідками сільських рад.

Зауваження відповідача про невідповідність даних довідок вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1063 „Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання від податкового агента без утримання податку та її форми” не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі п.п.4.3.20 п.4.3ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподаткування доходу платника податку не включається і не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Працівниками відповідача було встановлене наступне порушення до доходу працівників, які звільнилися до закінчення дворічного терміну з дати закінчення навчання, та не включено до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу цих працівників вартість такого навчання, в результаті чого не утримано податку з доходів фізичних осіб .

Стосовно позиції суду першої інстанції про те, що хоча працівники позивача пройшли професійно-технічне навчання в спеціальних навчальних закладах в той час як були працівниками позивача, та припинили трудові відносини з ним після навчання, вважає її обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне нарахування та утримання та сплату до бюджету податку з доходу, який виплачено на користь платника податку-орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна, то колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 4.2.7 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1статті 9 цього Закону.

У відповідності до пп..9.1.2п.9.1ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковим агентом платника податку-орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку ), є орендатор.

Підпунктом 9.1.5п.9.1ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Під час своєї господарської діяльності позивач мав відносини з ОСОБА_19, з якою був укладений договір оренди від 01.05.2008 року №9/04 холодильною камерою та естакадою.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти виплачені в повному розмірі та претензій щодо недоплати за надані послуги від ОСОБА_19 до позивача не поступало.

Критерії правомірності рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень зазначені в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такими критеріями є: здійснення дій чи прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає наведеним критеріям, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року по справі №2-а-46709/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2010 р.