Постанова № 11481995, 21.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 4342/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 р.                                                                                           м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Куп`янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Куп’янської ОДПІ у Харківській області № 0004451500/0 від 08.12.2009р., №0004451500/1 від 31.12.2009р., №0004451500/2 від 03.02.2010р., №0004451500/3 від 07.04.2010р. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновок акту перевірки про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкові зобов’язання, визначені деклараціями з ПДВ за серпень, вересень 2009 року сплачені підприємством частково: за декларацією за серпень 2009р. №21006 сплачено 70000грн. при визначеній сумі в розмірі 120008грн., за декларацією за вересень 2009р. №25975 сплачено 77000грн., пр. визначеній сумі 137495грн. Інших платежів за вказаними деклараціями позивач не здійснював. На думку позивача, податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежів та зараховувати сплачені платежі в рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву, в якій просив суд слухати справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засіданні не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, надав заперечення на позов, відповідно до яких, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях. Відповідно до п.п.3.1.1 ст.3 Закону України №2181, платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. Активи позивача знаходяться у податковій заставі ще до прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення, таким чином, за наявності у платника податкового боргу не передбачає можливість спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізні терміни виникнення.

Враховуючи те, що до суду надійшли клопотання сторін по справі про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України, здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Куп’янською ОДПІ у Харківській області 30.11.2009 року проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт за № 1573/15-03361773.

За висновками акту перевірки встановлено, що підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість за деклараціями за серпень 2009р. №21006, вересень 2009р. №25975 на строк, що перевищує 90 календарних днів.

На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0004451500/0 від 08.12.2009р., яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі 128751,50 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звертався із скаргами до Куп’янською ОДПІ у Харківській області та ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скарг винесене податкове повідомлення-рішення від 08.12.2009 року залишено без змін, а скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення №0004451500/1 від 31.12.2009р., №0004451500/2 від 03.02.2010р., №0004451500/3 від 07.04.2010р.

Судом встановлено, що на час сплати податкових зобов’язань за поданими позивачем деклараціями за серпень 2009р. №21006, вересень 2009р. №25975 підприємство мало податковий борг з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності у минулих податкових періодах.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Згідно з п.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) ті інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.5 ст.139 Господарського кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Згідно з п.1 ст.134 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на землю припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачені джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійною погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Законом України № 2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу і виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом № 2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що підприємство частково сплатило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за деклараціями за серпень, вересень 2009 року відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. З довідки Куп’янського ВУВКГ №345 від 17.09.2010 року вбачається, що позивач не здійснював інших платежів за вказаними деклараціями, розмір недоплати по декларації №21006 становить 50008грн., по декларації №25975 –60495 грн. Тому висновок відповідача в акті перевірки та прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях про порушення позивачем граничних строків сплати зазначеного податку не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання представника відповідача на положення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд зазначає наступне. Згідно положень п.п. 8.6.2 п.8.6 ст.8 вказаного Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ у Харківській області № 0004451500/0 від 08.12.2009р., №0004451500/1 від 31.12.2009р., №0004451500/2 від 03.02.2010р., №0004451500/3 від 07.04.2010р. такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 122, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Куп`янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004451500/0 від 08.12.2009р., №0004451500/1 від 31.12.2009р., №0004451500/2 від 03.02.2010р., №0004451500/3 від 07.04.2010р., винесені Куп’янською ОДПІ у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Куп`янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя                                                   Шевченко О.В.