Постанова № 11480280, 13.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2010 року Справа № 2а-5404/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Сіряцькому А.С.,

за участю

представника позивача: Хазової Л.В.,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Сігмент» про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Сігмент» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5249,11 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до змісту статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства (обєднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що на підприємстві у 2008 році замість 1 інваліда не працювало жодного інваліда. Таким чином утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4625,00 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 624,11 грн., що разом складає 5249,11 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надавши пояснення аналогічно позовній заяві. Просила стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 5917, 77 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, по дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. На адресу суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти про закінчення терміну зберігання. Зазначену обставину суду розцінює як відмову від одержання судової повістки.

Згідно статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 вказано Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Як вбачається із матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю « Преміум-Сігмент» у 2008 році складала 10 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні» - 1, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 чол., кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами 1.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності із ст. 17 Закону № 875, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (частини 1, 2, 3 ст. 18 Закону № 875).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2008 року до вище зазначених органів інформацію про наявні вакантні місця не надавав, про що свідчить лист Алчевського міського центру зайнятості від 19.05.2010 року про ненадання відповідачем протягом 2008 року звітів за формою 3-ПН про наявність робочих місць для інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обовязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обовязок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обовязок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно положенням ст.ст. 18,19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» штрафні санкції застосовуються до підприємств за порушення зобовязань тільки у разі встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Згідно ст. 238 ГК України накладення на господарюючий субєкт санкції може бути тільки при наявності вини такого субєкта.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2008 році становила 1 особу з 10 штатних працівників облікового складу. У вказаному звіті у рядку за кодом 03 зазначено, що відповідачем повинно бути працевлаштований 1 інвалід, в той час, як фактичне не було працевлаштована жодна особа.

Таким чином, відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, керуючись ст.. 238 ГК України, ст.ст. 17,18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2,17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України , -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Сігмент» про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Сігмент» (94200, м. Алчевськ, вул.. Волгоградська, 195, МФО 304977, р/р 26009300006900 Банк ЛФ АКБ «Форум», код ЄДРПОУ 33875287) на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 5249 (пять тисяч двісті сорок девять) грн. 11 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВ.В. Матвєєва