Рішення № 114794334, 09.11.2023, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/686/23

Провадження № 2/378/203/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

зза участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося АТ «Сенс Банк», з посиланням на те, що 14 листопада 2019 року відповідач уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501205286, відповідно до умов якої банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 22 січня 2023 року має заборгованість, яка становить 50702,50 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50702,50 грн. та сплачений ними судовий збір.

Ухвалою судді від 18 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 39).

Представник позивача в судове засідання не прибув, АТ «Сенс Банк» про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с. 54), АТ «Сенс Банк» направило до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 50).

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи відповідно до ч.ч. 8 п. 4, 11 ст. 128 ЦПК України повідомлена належним чином (а. с. 48,55) про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася. Судова повістка, ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками, направлені по місцю реєстрації відповідача, повернулися на адресу суду з довідкою Укрпошти, в якій зазначено причину повернення «не проживає» (а.с. 43).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» офертою на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501205286 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14 листопада 2019 року і анкетою-заявою про акцент публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 58992,27 грн., зі сплатою процентів у розмірі 17,99% річних на строк 48 місяців (а.с. 4, 5). Повернення кредиту з процентами мало здійснюватись щомісячними платежами відповідно до встановленого сторонами графіку.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № 897405 від 14 листопада 2019 року (а.с. 10).

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим відповідно до копій розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 9) та виписки по особовим рахункам (а.с. 11-23) станом на 22 січня 2023 року має заборгованість за кредитом у розмірі 30902,54 грн. та заборгованість по відсотках у розмірі 5749,30 грн..

Рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 30, 31).

З метою досудового врегулювання спору позивачем відповідачу була направлена досудова вимога щодо дострокового повернення кредиту, яка останньою залишена без відповіді (а.с. 24).

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, атому вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками в розмірі 36651, 84 грн. слід задовольнити.

Щодо позовних вимог АТ «Сенс Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 14050,66 грн. суд зазначає наступне.

Згідност. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», вимоги банку про сплату комісії не відповідають вимогам справедливості.

В постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року (справа №695/3474/17) зазначено, що відповідно до положень абз. 2 ч. 4ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону.

Умова договору про надання споживчого кредиту, що передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.

Крім того, на думку ВС, за змістом ст.ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Далі ВС зазначив, що відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою правління НБУ від 10 травня 2007 року №168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитний договір тощо).

ВС дійшов висновку, що положення спірного договору про споживчий кредит у частині встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими.

Це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Отже, судова практика традиційно виходить з того, що споживач є вразливою стороною договірних відносин і потребує посиленого захисту своїх прав.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року (справа №641/11984/15-ц).

Окрім цього, ВС зазначав, що банк, встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, за які саме послуги, що надаються позивачу, сплачується комісія.

При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію фактично за обслуговування кредиту банком, що є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч. 1ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Усталена практика Верховного Суду зазначає, що відповідно до положеньЗУ «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою.

Так само договори зі споживачами не повинні містити умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК Українивизначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК Українивизначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2ст.83 ЦПК Українипередбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як передбаченост.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних, допустимих та достатніх доказів у контексті вище перелічених норм законодавства щодо наявності підстав стягнення з відповідача накористь позивача комісії, останнім не надано.

Таким чином, враховуючи позиції викладені Верховним Судом, вимога позивачав частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 14050,66 гривень є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом в сумі 36651, 84 грн., в тому числі: за тілом кредиту 30902,54 грн. та за відсотками 5749,30 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволеної суми позову (72,29%) в сумі 1740 грн. 26 коп.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 551, 638, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження м. Київ вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість по кредитному договору 501205286 від 14 листопада 2019 року в сумі 36651 (тридцять шість тисяч шістсот п`ятдесят одну) гривню 84 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1740 (одну тисячу сімсот сорок) гривень 26 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (місцезнаходження м. Київ вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Суддя Т. Н. Скороход