Вирок № 114787115, 09.11.2023, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4723/23

Провадження № 1-кп/442/305/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023141110000267від 01.04.2023 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір, Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаного, адвокатом та депутатом не є, раніше неодноразово судимого, востаннє ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2022 та вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.02.2022 призначено остаточне покарання у виді 1 року і 2 місяців позбавлення волі,

- у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185КК України,-

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 неодноразово судимий, зокрема: востаннє ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2022 та вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.02.2022, призначено остаточне покарання у виді 1 року і 2 місяців позбавлення волі; відповідно до ст. ст. 88, п. 7 ч. 1 ст. 89, ст. ст. 90-91 КК України судимість не знята та не погашена у визначеному законом порядку.

Однак, ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, у той час, коли відповідно до ст. ст. 88, п. 7 ч. 1 ст. 89, ст. ст. 90-91 КК України судимість за попередні покарання не була погашена або знята у визначеному законом порядку, вчинив новий, умисний, корисливий, тяжкий злочин проти власності.

Так, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2915-ІХ від 07.02.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від №2300-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

У ході досудового розслідування встановлено, що 14 березня 2023 року о 15 год. 07 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину ПП «Копійочка», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 , проходячи повз торгівельний стелаж, на якому розташовані товари для гоління, вирішив таємно викрасти бальзам після гоління та касети для бриття.

Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_7 , в цей же час, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, які посягають на чужу власність, передбачаючи їх наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди власнику майна і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом та корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями не спостерігають по сторонні особи, підійшов до торгівельного стелажу, звідки умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу викрав бальзам після гоління марки «Nivea» охолоджуючий 100 мл., вартістю 232 грн. 90 коп., та касети марки «МАСНЗ» у кількості 2 шт., вартістю 1 шт. 225 грн. 00 коп. загальною вартістю 450 грн. 00 коп., які сховав під внутрішню частину своєї куртки, яку тримав в руках при собі, в подальшому пройшов повз касову зону, при цьому не розплатившись за вказаний товар, вийшов з магазину та пішов у невідомому напрямку, тим самим привласнив чуже майно та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ФОП ОСОБА_6 майнової шкоду на загальну суму у розмірі 682 грн. 90 коп.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив своїми умисними і протиправними діями, що виразились у повторному, таємному викраденні чужого майна вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення вину не визнав та суду повідомив, що в магазині вчинив крадіжку мужчина, який дуже схожий на нього. Він в цей день в м. Дрогобичі не був. Потім почав говорити, що з ним був начебто знайомий, якого він не може пригадати і вони були в цей час зовсім в іншому місці і взагалі він психічно хворий і може всього не пам`ятати. Просив суд дати йому умовну міру покарання.

Окрім того, що ОСОБА_5 свою вину не визнав, його вина у вчинені кримінального правопорушення підтверджується і іншими доказами, зібраними по справі, а саме:

Представник потерпілого ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій просить суд слухати справу у його відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, щодо міри покарання покладається на думку суду.

По суті вчинення кримінального правопорушення представник потерпілого ОСОБА_6 , суду пояснити нічого не зможе, так як не був очевидцем вчинення кримінального правопорушення.

Показання свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні повідомив, що працює оперуповноваженим Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, та який переглядав відео із камер відео спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та помітив, як мужчина вчинив крадіжку бальзаму після гоління та касет для бриття. Почали встановлювати особу і ним виявився ОСОБА_5 житель м. Самбора.

Крім наведеного, вина стверджується матеріалами справи, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12023141110000267 від 01.04.2023 за ч.4 ст. 185 КК України на 1 арк.;

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 31.03.2023 на 2 арк.;

- протоколом огляду місяця події від 05.04.2023 на 11 арк, та фото таблиці до нього з яких вбачається де знаходилися викрадені речі;

- рапортом о/у ВКП Дрогобицького РВП ГУ НП України у Львівській області на 1 арк;

- постановою про зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 05.04.2023 на 1 арк.;

- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису від 05.04.2023 на 1 арк. та додаток до такого, а саме DVD-R диск із файлом відеозапису за 14.03.2023 року, який також переглядався в судовому засіданні та підтверджує те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив крадіжки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме бальзаму після гоління та касет для бриття;

- протоколом огляду предмету від 05.04.2023 на 8 арк., до якого долучено фотодрук із вчиненням крадіжки ОСОБА_5 та чітко видно, що він вчинив дану крадіжку.;

- постановою про визнання та приєднання речових доказів від 05.04.2023 на 1 арк., якої визнано речовим доказом DVD-R диск із файлом відеозапису за 14.03.2023 року де обвинувачений ОСОБА_5 вчинив крадіжку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ;

- Висновком товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-23/7133-ТВ від 26.04.2023 на 7 арк;

- протоколом огляду предмету від 07.06.2023 на 8 арк.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.06.2023 на 9 арк. Під час якого ОСОБА_5 визнав себе винним повністю та розповів про обставини вчинення злочину, які повністю підтверджуються з дослідженим відеозаписом в судовому засіданні;

- Характеризуючими даними щодо обвинуваченого ОСОБА_9 на 34 арк.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (п. 17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об`єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза будь-яким розумним сумнівом. Його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він, своїми умисними і протиправними діями вчинив повторне, таємне викрадення чужого майна вчиненого в умовах воєнного стану.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

Суд приходить до висновку, що формування матеріалів справи відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відбулося в порядку передбаченому КПК України. Усі слідчі дії, проведені у відповідності до положень КПК України та зміст таких є однозначним. Подані письмові докази стороною обвинувачення, на думку суду, є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, на думку суду, не встановлено.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, що не він вчинив даний злочин, оскільки такі спростовані судом. При цьому зазначені доводи суд розцінює як спроби і намагання подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, перенести тягар відповідальності на інших осіб і тим самим уникнути відповідальності за вчиненні ним інкриміновані йому діяння і настанні злочинних наслідків.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Разом з тим, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (з наступними змінами), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Пом`якшуючих покарання обставин відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Отже, призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, обставини та характер його вчинення, особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину не визнав, на обліку в лікаря-психіатра та в лікаря-нарколога не знаходиться.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах встановлених в санкції ч.4 ст. 185 КК України, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме у виді позбавлення волі.

Судові витрати слід стягнути із обвинуваченого.

Речових доказів немає.

Запобіжний захід на час слухання справи в суді обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання відраховувати з моменту взяття під варту ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 вартість проведення експертиз в сумі 956, 00 грн.. в користь держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя ОСОБА_1