Рішення № 114781826, 31.10.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20061/21

Провадження № 2/638/1309/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просила суд визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що p 23.03.2018 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5 . 30.04.2020 року згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу дочка весь час мешкає з позивачкою. Позивач постійно піклується про дочку, займається її вихованням, духовним розвитком, та забезпечує всі матеріальні потреби.

Позивач зазначає, що має роботу, постійне місце проживання, 1/4 частини чотирьох кімнатної квартири, стабільний самостійний дохід, може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку, лікування дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. За місцем проживання у дочки є своя кімната і все необхідне для нормального проживання. Позивач не перебуваю на обліку у лікаря нарколога, психіатра, характеризується позитивно, працює продавцем у магазині, робочий день триває з 8:00 год до 16:00 год, тому має можливість приділяти дитині достатньо уваги для її виховання. Крім того позивач водить дочку в балетну школу, де вона займається раз на тиждень.

На переконання позивачки, відповідач не забезпечить донці належного виховання та лікування, так як він на протязі всіх років не брав участі у її розвитку, вихованні та лікуванні. Крім того він не має стабільного доходу, не має свого житла. Перешкод у спілкуванні з батьком позивач не чинить, однак останній спілкується з дитиною один раз на три місяці.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача і на підставі ухвали суду від 19 жовтня 2023 року провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, представник третьої особи надав пояснення, в яких просив судове засідання проводити за відсутності третьої особи, та прийняти рішення по справі з урахуванням наданого Висновку від 28.02.2023.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23.03.2018 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 23.03.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 02.08.2018 року.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2020 року у справі № 638/3653/20, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) від 14 грудня 2021 року, ОСОБА_5 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 08 липня 1998 року, ОСОБА_1 є співвласником на праві спільної сумісної власності зазначеної квартириза адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» Харківської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців поліклініки.

Згідно з інформацією КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127 Харківської міської ради» Горло Мілана відвідує заклад з 03.09.2020, за час перебування дитини у дошкільному закладі піклуванням та вихованням дитини займається її мати, ОСОБА_1 , яка приводить дитину до закладу та забирає її, постійно підтримує контакт з педагогами закладу, цікавиться успіхами доньки, забезпечує дитину всім необхідним для занять, відвідує батьківські збори, надає квитанції про сплату за харчування дитини у закладі.. Батько дитини ОСОБА_2 ніколи не відвідував дошкільний навчальний заклад і не цікавився з будь-яких питань розвитку та виховання дитини.

ОСОБА_1 з 20 вересня 2020 року працює в фірмі МДК «ФОП ОСОБА_6 » на посаді продавця непродовольчих товарів. Сукупний дохід за січень-листопад 2021 року склав 53910,29 грн, що підтверджується Довідкою про доходи від 20 грудня 2021 року.

За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, про що свідчить Характеристика від 20 грудня 2021 року за підписом ОСОБА_6 .

Відповідно до Медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів у ОСОБА_1 психіатричних протипоказань не виявлено.

Батько дитини, ОСОБА_2 , засобами телефонного зв`язку пояснив, що донька із матір`ю, та він не заперечує проти цього. На теперішній час вони перебувають поза межами України.

Наразі малолітня ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 перебувають поза межами України, про що зазначено у Висновку від 28 лютого 2023 року та не спростовано представником позивача.

Крім того відповідно до Висновку батько дитини, ОСОБА_2 , засобами телефонного зв`язку пояснив представником Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, що донька проживає разом з матір`ю, він не заперечує проти цього. На теперішній час вони перебувають поза межами України

Ст. 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини..

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 08 січня 2009 року у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" та рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України").

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, психологічний стан тощо. Найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

Зібрані докази свідчать про те, що ОСОБА_1 постійно піклується про дочку, турбується про стан її здоров`я, бере участь у її духовному та фізичному розвитку. Крім того офіційно працевлаштована, має стабільний достатній дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у психіатра не перебуває. Доказів на підтвердження того, що вона зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, поводиться аморально, що може зашкодити розвиткові малолітньої дитини, суду не надано.

За приписами ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Питання щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 , було розглянуто 23 лютого 2023 на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано Висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 , № 79 від 28 лютого 2023 року, відповідно до якого, керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 159 Сімейного кодексу України, рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо врахування висновку при ухвалені рішення суд виходить з наступного.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Висновок Департаменту служб у справах дітей ХМР №79 від 28.02.2023 відповідає встановленим законом положенням щодо достатнього обґрунтування, а також вимогам, висловленим Верховним Судом у постанові від 14.02.2019 у справі №377/128/18.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, а тому враховується судом при ухваленні рішення.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким із батьків дитина буде проживати.

Суд враховує, що отримані судом докази свідчать про те, що позивач постійно піклується про дочку, бере активну участь в його житті, турбується про її здоров`я, сприяє духовному та фізичному розвиткові. Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що визначення місця проживання малолітньої сина ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 максимально відповідатиме найкращим інтересам дитини, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що він не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про зміну місця проживання дитини у разі зміни умов та обставин проживання дитини з матір`ю, а також наявності підстав вважати, що проживання дитини з батьком відповідатиме її найкращим інтересам.

Окрім того суд наголошує, що статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позивачем при пред`явленні цього позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, у зв`язку з чим суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 224, 263-265, 273, 274, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2023 року.

Суддя І.П. Латка