Постанова № 11477285, 29.09.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2010 року Справа № 19/52-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін:

позивач: Шумицька Н.О.

відповідач: Кривенко О.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Еріел”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2010р. у справі № 19/52-10

за позовом приватного науково-виробничого об’єднання „Мікрон”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Еріел”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 26810,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення суми 26810,13 грн., що складалася з 14182,77 грн. штрафних санкцій та 12627,36 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2010 року у справі № 19/52-10 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволені; з відповідача на користь позивача суми штрафних санкцій та збитків були стягнуті у повному обсязі.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушені строки виконання підрядних робіт; факт прострочення підтверджується матеріалами справи; нарахування штрафних санкцій передбачено умовами договору; збитки, спричинені порушенням умов договору, підлягають відшкодуванню за рахунок підрядника.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, підприємство може вважатися таким, що виконало обов’язки по договору підряду с простроченням строку виконання в один день, відтак нарахування штрафних санкцій та стягнення збитків є безпідставним; окрім того, оплата спожитої позивачем електроенергії не може вважати збитками підприємтсва.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.09.2010 року.

В судовому засіданні 29.09.10р.оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 03.09.09р. між ПНВО „Мікрон” (Замовник) та ТОВ „Еріел” (Підрядник) був укладений договір підряду №ДГ-0000046, за яким відповідач зобов’язався виконати роботи з електрозабезпечення приміщень виробничої бази Замовника, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного,4, у відповідності з проектною документацією, календарним графіком виконання та фінансування робіт, а позивач – прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, визначений порядок розрахунків та встановлений строк виконання робіт, який не повинен перевищувати 52 календарні дні з дати отримання першого авансового платежу Підрядником (п.2.3 договору); оскільки перший авансовий платіж був перерахований позивачем 03.09.2009 року, кінцевою датою виконання робіт слід вважати 28.10.2009 року.

На виконання умов договору позивачем були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 149292,44 грн.; відповідачем зобов’язання за договором в установлені строки виконані не були; фактично підрядні роботи були закінчені 22.01.2010 року, що посвідчується актом виконаних робіт від 22.01.2010 року, відповідно, прострочення склало 85 днів.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок оплати робіт за договором підряду визначений ст. 854 ЦК України, якою встановлено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

За приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК).

З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 614 ЦК України, згідно якої невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов’язання.

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення підрядником строків виконання робіт позивачем були нараховані відповідачу штрафні санкції в сумі 12689,85 грн. та застосований штраф у сумі 1492,92 грн. на підставі п. 9.4 договору підряду; з вимогою про стягнення штрафних санкцій позивач звернувся до господарського суду; окрім того, позивачем заявлені до стягнення збитки в розмірі 12627,36 грн., спричинені несвоєчасним виконанням підрядних робіт.

Господарським судом позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач заперечує висновки суду та вважає, що він виконав зобов’язання за договором підряду у відповідності до п. 6.7 договору, згідно якого початок експлуатації об’єкта Замовником без підписання акту приймання-передачі означає його приймання в експлуатацію. Оскільки експлуатацію об’єкту Замовник розпочав 30.10.2009 року, вказану дату, на думку скаржника, слід вважати датою виконання Підрядником зобов’язань за договором.

Дане посилання не може бути прийняте до уваги, оскільки приймання об’єкту в експлуатацію не є доказом виконання підрядних робіт у повному обсязі; в силу приписів цивільного законодавства та умов спірного договору (п.п.2.2, 3.2.1, 3.3.2 та інші) факт виконання підрядних робіт посвідчується відповідним актом приймання-передачі таких робіт, який (в свою чергу) являється підставою для оплати вказаних робіт, початком перебігу гарантійного строку на експлуатацію об’єкту тощо.

З врахуванням приписів ст.ст.549, 610, 611 ЦК України, п. 9.4 договору, а також встановленого судом факту порушення строків виконання підрядних робіт місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача штрафні санкції у сумі 14182,77 грн.

Погоджуючись з правомірністю стягнення штрафних санкцій за договором, колегія суддів не поділяє висновок місцевого суду в частині стягнення збитків у сумі 12627,36 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З зазначеною нормою кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, ч.3 ст. 147, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно яких збитки, завдані суб’єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до зазначених норм збитками являється об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском інтересів особи, як учасника правочину, яке виражається у зроблених нею витратах; водночас збитками є тільки ті витрати, яких управнена сторона не мала б взагалі в разі належного виконання зобов’язання іншою стороною.

З матеріалів справи убачається, що збитки позивача у сумі 12627,36 грн. становить вартість електричної енергії, спожитої останнім протягом 72 годин під час проведення пуско-налагоджувальних робіт обладнання.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, з урахуванням приписів п.п. 5.4.4, 5.4.7 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.07.2006р. №258 та зареєстрованих в Мінюсті України 25.10.2006 р. за N 1143/13017, відповідно до яких випробування обладнання проводиться шляхом його нормальної і неперервної роботи на протязі 72 годин, колегія суддів вважає, що сплачена позивачем вартість спожитої електричної енергії не являється збитками. На вказану суму позивач спожив електричної енергії здійснюючи випробування свого обладнання.

За вказаних обставин підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків відсутні. Відтак, рішення господарського суду належить скасувати в частині стягнення суми збитків у розмірі 12 627,36 грн., витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Еріел” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2010 року у справі №19/52-10 скасувати частково, викласти абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еріел” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2 корп. 01, к. 315, р/р №26008060006500 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 33421302)на користь Приватного науково-виробничого об’єднання „Мікрон” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 4, р/р №26001107432001 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 21859005) 14182,77 грн. штрафних санкцій, 142,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 125,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В.Чоха