Ухвала суду № 11477222, 30.09.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА 30 вересня 2010 року                                                                      Справа №09/1570

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача –не з’явився, відповідача –не з’явився, третьої особи –Чепурний О.П. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаської обласної філармонії до Управління Пенсійного фонду в Соснівському районі м.Черкаси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Контрольно-ревізійне управління у Черкаській області, про стягнення 9334,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 9334,90 грн. надлишково сплачених страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ревізією КРУ у Черкаській області було встановлено, що страхові внески за працюючих у позивача інвалідів у період з 01.10.2004 року по 31.03.2009 року сплачувались у розмірі 31,8% (33,2%), а не 4%, як передбачено чинним законодавством, тому зайво сплачені суми, відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню позивачу.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа у письмових поясненнях по суті позовних вимог вважає їх обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У судовому засіданні представник третьої особи по суті позовних вимог дотримувався позицій, викладених у акті ревізії та письмових поясненнях, стосовно підвідомчості спору господарському суду, послався на розсуд суду.

Не з’явлення у судове засідання представників сторін, не перешкоджає розгляду клопотання представника відповідача, заявленого у судовому засіданні 23 вересня 2010 року, про припинення провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, в силу того, що спір є адміністративним і не підлягає вирішенню в господарському суді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, судом встановлено наступне.

          У період з 15.06.2009 року по 29.07.2009 року Контрольно-ревізійним управлінням у Черкаській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Черкаської обласної філармонії за період з 01.10.2004 по 31.05.2009, за результатами якої складений акт від 05.08.2009 року №03-26/15 (далі –Акт ревізії).

          У акті ревізії зазначено, що:

«Вибірковою ревізією дотримання законодавства при використанні коштів на сплату обов’язкових платежів до державних цільових коштів протягом січня-серпня 2008 року встановлено, що нарахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на фонд оплати праці працюючих інвалідів проводилось у розмірі 31,8% (33,2%), а не 4%, як це передбачено п.1 ст.4 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Так, протягом періоду з 01.10.2004 по 31.03.2009 зайво нараховано та перераховано збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 9334,90 грн. (КФК 110103, загальний фонд, КЕКВ 1310), у тому числі за період з 01.10.2004 по 31.12.2004 - 76,68 грн., за 2005 рік - 249,28 грн., за 2006 рік -2121,64 грн., за 2007 рік - 2656,58 грн., за 2008 рік - 2220,31 грн. за період з 01.01.2009 по 31.03.2009 - 2008,40 грн. (розрахунок суми переплати наведено у Додатку 56 до акту).

Вказане порушення допущено головним бухгалтером Ліпкус Л. Ф., яка згідно із п.7 ст.8 Закону №996 здійснює контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та якою не забезпечено проведення коригування розрахунків з Пенсійним фондом (на підставі отриманих довідок МСЕК та посвідчень) за період, протягом якого окремими працівниками отримувалась пенсія за інвалідністю. Згідно з поясненням головного бухгалтера Ліпкус Л. Ф., яке наведено у Додатку 57 до акту, порушення допущено у зв'язку з тим, що працівниками не було подано документи про інвалідність. Нарахування збору до Пенсійного фонду у розмірі 4% на фонд оплати праці працюючих інвалідів розпочато з дати подання відповідними працівниками необхідних документів (з квітня 2009 року).

Операції щодо нарахування та сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відображено в м/о №3 протягом відповідних місяців за ревізійний період за дебетом субрахунку 231 «Виробництво»та кредитом субрахунку 651 «Розрахунки з пенсійного забезпечення», що призвело до завищення касових та фактичних видатків у звіті ф. №2м за 2004 -2009 роки за КЕКВ 1310 (КФК 110103, загальний фонд обласного бюджету) на відповідну суму, чим порушено п.1 ст.3 Закону №996, п.1.3 Порядку складання річних фінансових звітів за 2004 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 29.12.2004 №229, п.1.2 Порядку складання річних фінансових звітів за 2005 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.12.2005 №246, п.1.2 Порядку №1 та п.п.1.2, 1.3 Порядку №3.

Вказане порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 9334,90 гривень.

Інших порушень в частині нарахування внесків до фондів соціального страхування ревізією не виявлено.»(примітка: у лапках дослівно до тексту акту ревізії).

          01 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом №150/01-07, у якому вказав, що згідно акту перевірки КРУ за період з 10.2004р.-05.2009р. було виявлено неправильне нарахування пенсійного фонду на заробітну плату інвалідам в сумі 9334,90 грн., тому просить відшкодувати зайво перераховані кошти.

          Листом від 09.10.2009 року №11066/03 відповідач надав позивачу роз’яснення, у якому повідомив, що нарахування страхових внесків у розмірі 4% від об’єкта для нарахування страхових внесків, які є інвалідами, розпочинається з місяця реєстрації довідки МСЕК на підприємстві, а не з моменту її видачі інваліду. Згідно акту документальної перевірки, яка проводилась 09.10.2009 року, встановлено, що копії довідок МСЕК надано в бухгалтерію позивача у квітні 2009 року, тобто підстава для застосування ставки у розмірі 4% виникла з квітня 2009 року. Також вказав, що під час попередньої перевірки, яка проводилась 13.09.2007 року, підтверджуючих документів для застосування пільгової ставки не було в наявності.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), на яку посилається позивач у позовній заяві, встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Посилання позивача, як на підставу позовних вимог, на статтю 509 ЦК України є необґрунтованим, оскільки згідно ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі скорочено ЗУ №1058).

Предметом спору у даній справі є право позивача на визначення страхових внесків за ставкою 4% від фактичних витрат на оплату праці працюючих інвалідів.

Справи, які підвідомчі господарським судам України, перелічені у статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно якої господарським судам підвідомчі, у тому числі, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням термінів, наведених у ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 зазначеної статті); адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п.6 ч.1); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Юрисдикція адміністративних судів, згідно ст.17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Виходячи із викладених норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у спірних правовідносинах є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663.

З огляду на викладене, суд вважає, що даний спір підвідомчий адміністративним судам, тому клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 47 ГПК України та п.3 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивачу підлягає поверненню 102,00 грн. сплаченого ним державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 47, п. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача задовольнити. Провадження у справі припинити.

Повернути Черкаській обласній філармонії, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 196, ідентифікаційний код 02225921 - 102,00 грн. державного мита, сплаченого платіжними дорученнями №456 від 03 серпня 2010 року, №463 від 06 серпня 2010 року та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених платіжним дорученням №455 від 03 серпня 2010 року.

                    Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом п’яти днів.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко