Рішення № 11475076, 30.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.10р.Справа № 31/219-10 За позовомПрокурора м.Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Комунального підприємства „Теплоенерго”, м. Дніпропетровськ

до відповідачаДержавного підприємства „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова”, м.Дніпропетровськ

про стягнення суми

Суддя Єременко А.В.

Представники:

ПрокурорТвардієвич Т.В., посв. №147

Від позивача:Ткаченко Р.А., дов. від 01.09.10р.

Від відповідачаПотуремець Т.І., дов. №157/9 від 04.01.10р. СУТЬ СПОРУ:

Прокурор, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, звернувся з позовом про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства „Теплоенерго” 533564,29 грн. заборгованості, 37736,86 грн. пені, 6315,06 грн. 3% річних та 6402,77 грн. втрат від інфляції, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання №1553 від 15.01.08р. щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора.

Відповідач згідно відзиву проти позову заперечує та зазначає, що акти здачі-приймання продукції за договором підписані в односторонньому порядку тому прокурором не доведені обсяги передачі теплової енергії та окрім того позивачем не було узгоджено з відповідачем тарифів на теплову енергію. Також відповідач зазначає, що нараховані штрафні санкції не відповідають вимогам ст.. 625 ЦК України, зокрема, прокурором невірно розраховано суму втрат від інфляції, а за визначений період інфляції не існувало взагалі.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 15.01.08р. з урахуванням протоколу розбіжностей та додаткової угоди від 04.06.09р., (надалі –Договір) укладеного між КП „Теплоенерго” та відповідачем у справі постачальник зобов’язався надати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком №1 до договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що при наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двосторонніх актах.

Відповідно до п. 7.1., 7.2 Договору споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування. Окрім того, споживач зобов’язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування.

За несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію споживач має сплатити пеню у розмірі 1% від пред’явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов’язання споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.8.3.Договору).

Прокурором, на підставі виставлених позивачем рахунків заявлено до стягнення суму заборгованості за період з березня 2009р. по квітень 2010р. у розмірі 533564,29 грн. та 3773686 грн. нарахованої пені.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за визначений прокурором період у заявленому до стягнення розмірі, чим порушено приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, щодо виконання зобов’язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та стягнення 533564,29 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Щодо штрафних санкцій у вигляді пені, нарахованих у зв’язку з несплатою суми вартості спожитої теплової енергії за договором, то з урахуванням її обмеження ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (з 30.04.10р. по 20.09.10р.) та з урахуванням того, що строк оплати за рахунком №2976 від 30.04.10р. настав 20.05р.2010р., обґрунтованою є пеня у розмірі 37414,87 грн. В іншій частині щодо стягнення пені у позові слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що строк оплати за рахунком №2976 від 30.04.10р. настав 20.05.2010р., суд вбачає підстави для стягнення 6297,94 грн. 3% річних. В іншій частині даної вимоги слід відмовити.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню втрат від інфляції, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист №62-97р від 03.04.97р.), з урахуванням того, що за період травень-липень була дефляція, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення 6402,77 грн. втрат від інфляції.

Заперечення відповідача, щодо нарахування штрафних санкцій з порушенням ст.625 ЦК України та умов договору з огляду на несвоєчасне виставлення позивачем рахунків та безпідставне нарахування таких сум за період з 30.04.10р. по 20.09.10р., судом відхиляються, оскільки умовами договору передбачений обов’язок споживача самостійно отримувати рахунки до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим для оплати за спожиту теплову енергію.

Окрім того, Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у прокурора права заявляти позовні вимоги в інтересах Дніпропетровської міської ради з огляду на положення ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (Справа N 1-1/99).

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Державного підприємства „Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова” (49047, м.Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368):

-          на користь Комунального підприємства „Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради (49089, м.Дніпропетровськ, вул. Янгеля, 4; код ЄДРПОУ 32688148) 533564,29 грн. боргу, 37414,87 грн. пені, 6297,94 грн. 3% річних,

-          в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) державне мито в розмірі 5709,79 грн.;

-          в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,73 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

          Суддя А.В.Єременко