Ухвала суду № 114742068, 02.11.2023, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 166/1194/21

Провадження № 1-кп/162/7/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02 листопада 2023 року смт Любешів

Колегія суддів Любешівського районного суду Волинської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої юридичної особи АТ "Укртелеком" - ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_10 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритомусудовомузасіданні клопотання прокурора ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні №12021090120000017 від 01.02.2021 року

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, неодруженому, офіційно непрацюючому, в порядку ст.89 КК України не судимому, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду 02.11.2023 року надійшло клопотання прокурора ОСОБА_12 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

Клопотання вмотивовано тим, що строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 закінчується 05.11.2023 року, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, в складі організованої групи, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а тому, з урахуванням наведених обставин та даних про особу ОСОБА_8 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі, до реальної міри покарання, однак в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, не встановлено будь-яких фактичних даних, які б були достатніми для можливості застосування щодо нього менш суворого запобіжного заходу та забезпечити його належну процесуальну поведінку, просить продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення раніше визначеної застави у розмірі 805200 гривень.

Крім цього, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 02.11.2023 року до суду надійшло заперечення на клопотання прокурора від захисника ОСОБА_11 , у якому останній зазначає, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності вказаних ним ризиків. Вказує, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, хворіє, не перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра, належно виконує процесуальні обов`язки, відсутні докази, підтверджуючі факт продовження існування ризиків, на які посилається прокурор. Також вказує, що визначений ухвалою суду від 07.09.2023 року розмір застави у сумі 805200 гривень є завідомо непомірним для ОСОБА_8 . За таких обставин просить змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а у випадку незадоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, просить зменшити розмір застави до мінімального, який передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

Прокурор та представник потерпілої юридичної особи, кожен зокрема, подане прокурором клопотання підтримали та просили його задовольнити, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу просили відмовити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, кожен зокрема, у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити та задовольнити подане захисником ОСОБА_11 клопотання про зміну запобіжного заходу з підстав, наведених у ньому.

Інші учасники судового процесу підтримали клопотання захисника ОСОБА_11 .

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а клопотання захисника до задоволення не підлягає з огляду на такі обставини.

Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 22.04.2021 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави в розмірі 2 000 000 гривень, який неодноразово продовжувався.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 07.09.2023 року застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів до 05 листопада 2023 року та зменшено розмір застави до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 805200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку її застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею або судом при застосуванні та продовженні запобіжного заходу як то зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення або зникнення встановлених ризиків.

При вирішенні поданих клопотань суд враховує конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, що свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує тяжкість обвинувачення, яка у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, та те, що докази у даному кримінальному провадженні не досліджені в повному обсязі, не допитані свідки та обвинувачені, колегія суддів установила наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, які продовжують існувати. Разом з тим слід констатувати, що вказані ризики посилились у зв`язку з військовою агресією росії проти України, що обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, тому очевидно, що у ОСОБА_8 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже місце його проживання та реєстрації знаходиться на території України, яка межує з територією, де ведуться активні бойові дії, що з об`єктивних причин унеможливлює належний контроль зі сторони правоохоронних органів за поведінкою обвинуваченого.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що тримання під вартою в даному випадку є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи конкретно в цьому кримінальному провадженні.

При вирішенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів виходить з наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Ризик кримінального провадження, як обов`язковий критерій застосування (продовження) запобіжного заходу, має прогностичний характер, його визначення спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Заявлені ризики мають обґрунтовуватися, враховуючи їх вірогідний характер, однак класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються.

Колегія суддів вважає ризик переховування обвинуваченого від суду, доведений прокурором, оскільки такий ризик обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками. Тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою (відповідно до висновків у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012)

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Отож, слід зауважити, що після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, отже, обвинувачений обізнаний як про їх персональні дані, так і про зміст наданих показань на стадії досудового розслідування.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з огляду на те, що дослідження доказів триває та не всі свідки допитані, тому колегія суддів вважає доведеною наявність такого ризику.

Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, колегія суддів дійшла переконання, що вказаний ризик продовжує існувати, враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 законних джерел доходів не має, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливою метою, що у поєднанні з відсутності офіційного працевлаштування може свідчити про високу ймовірність ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів з корисливою метою. Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні іншого корисливого злочину, кримінальне провадження щодо якого перебуває у провадженні Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області.

За таких обставин колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою в даному кримінальному провадженні суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п. 1,3,5 ч. 1ст.177КПКУкраїни з врахуванням його конкретних обставин.

За викладених вище обставин, не можуть вважатися достатніми для запобігання доведеним ризикам та забезпечувати дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки такі обставини як постійне місце проживання, наявність жінки, з якою проживає однією сім`єю, але не перебуває у шлюбі, та матері-пенсіонера.

Колегія суддів, при оцінці вказаних ризиків, на предмет їх зменшення, враховуючи що судовий розгляд кримінального провадження триває, підсумовуючи мотивацію викладену вище, зазначає про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій особи обвинуваченого ОСОБА_13 , який може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

При вирішенніпитання про вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, під час неодноразового його продовження, судом досліджувалися обставини та докази, які зазначені захисником у клопотанні як підстави для зміни запобіжного заходу, їх наявність, неодноразово розглядалась судом, на даний час вони не змінилися, та на думку колегії суддів, є недостатніми для зміни запобіжного заходу, як про те клопоче захист.

Подані захисником документи щодо стану здоров`я ОСОБА_8 не доводять обставин, які свідчать про неможливість тримання під вартою останнього.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час невиходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

З положень ч. 1 ст. 182 КПК України слідує, що метою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є запобігання встановленим ризикам з можливістю стягнення в дохід держави внесених грошових коштів у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Мета і обставини, що були підставою для зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ухвали суду від 07.09.2023 року є й надалі актуальними, а твердження сторони захисту про те, що обвинувачений не порушує покладених на нього обов`язків не спростовує наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, а доводить дієвість застосованого запобіжного заходу відносно нього.

Разом з тим, окрім положень ст.182,183 КПК України,суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки до суду. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги суму шкоди у даному конкретному кримінальному провадженні, обсяг обвинувачення, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що розмір застави, встановлений ухвалою суду від 07.09.2023 року, здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладені на нього обов`язки.

Доказів, які б підтверджували зміну обставин, що були підставами для визначення саме такого розміру застави, та були достатніми для його зменшення, судом наразі не встановлено.

З огляду на вказане, клопотання прокурора слід задовольнити, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 - відмовити .

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотанняпрокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів до 31 грудня 2023 року із залишенням визначеного ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 07.09.2023 року розміру застави та покладених обов`язків.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 - відмовити.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченому - з моменту отримання її копії.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Повний текст ухвали складений 07.11.2023 року.

Головуючий ОСОБА_14

Судді ОСОБА_15

ОСОБА_16