Рішення № 11473630, 24.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.10р.Справа № 17/291-10 За позовом Приватного підприємства "Водолей", смт. Новотроїцьке Херсонської області

до Приватного підприємства "Крептонит", м. Дніпропетровськ

про стягнення 152 054 грн. 36 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Галкін М.Г., довір. б/н від 26.05.10р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Водолей" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Крептонит" (надалі – відповідач) суму 128500,00 грн. основного боргу, 10010,31 грн. інфляції, 3382,73 грн. 3% річних, 10161,32 грн. пені, а всього 152054,36 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по ексклюзивному дистриб’юторському договору № 10/01/08 від 10.01.08р.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у призначене судове засідання, відзив на позов та інші витребувані на вимогу суду документи не подав.

20.09.10р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача за вих. № 20/09/10 про відкладення розгляду спору, у зв’язку із терміновим відрядженням представника, юрисконсульта - Кондратко Д.В., яке не задовольняється судом з тих підстав, що відповідач є юридичною особою, має затверджений штат працівників і не обмежений у виборі та направленні представника для участі у судовому засіданні.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

10.01.2008 року між сторонами у справі був укладений ексклюзивний дистриб’юторський договір № 10/01/08 (далі –Договір), згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов’язався виготовити і передати у власність дистриб’ютора (відповідача) продукцію, а останній, в свою чергу, прийняти й оплатити продукцію на умовах, визначених цією угодою.

Згідно приписів п. 3.4 вказаного договору визначено, що вартість продукції підлягає оплаті протягом 45-ти календарних днів.

Встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконував належно, зокрема, у період з 13.04.09р. по 30.06.09р. поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 128500,00 грн., що підтверджується наявними у справі двосторонніми видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та двостороннім актом звірки взаєморозрахунків.

Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов’язання за Договором не виконав, вартість спірної продукції з відстрочкою платежу в 45 календарних днів не сплатив.

Відповідачем на час розгляду спору не надано суду доказів добровільної сплати вартості поставленої продукції, чим порушено приписи ст. 193 Господарського кодексу України та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності із положеннями ст. 525 ЦК України, п. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 цього ж кодексу передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно умов п. 7.6 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня.

Вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України вказують на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахований позивачем розмір пені суд визнає його обґрунтованим в заявленій сумі 10161,32 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу 10010,31 грн. інфляції, а також 3382,73 грн. 3% річних, розмір яких відображається в обґрунтованих розрахунках позивача.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Позивачем в силу положень ст. 33 ГПК України було документально доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Наведене є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Крептонит" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Теплична, 27-С, оф. 32; ЄДРПОУ 32737123) на користь Приватного підприємства "Водолей" (75300, смт. Новотроїцьке Херсонської області, вул. Карла Маркса, 98Б; ЄДРПОУ 32647302) суму 128500,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) основного боргу, 10010,31 грн. (десять тисяч десять грн. 31 коп.) інфляції, 3382,73 грн. (три тисячі триста вісімдесят дві грн. 73 коп.) 3% річних, 10161,32 грн. (десять тисяч сто шістдесят одна грн. 32 коп.) пені, 1520,54 грн. (одна тисяча п’ятсот двадцять грн. 54 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –_____.