Рішення № 11473176, 16.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 вересня 2010 р. Справа 15/63-10

за позовом: Приватного підприємства "Баядера", м. Горлівка Донецької області

до: СПД - фізичної особи ОСОБА_1, м. Калинівка Вінницької області

про стягнення 1914,12 грн.

Головуючий суддя Лабунська Т.І.

Cекретар судового засідання Гренишена О.В.

Представники:

позивача : Стукальська Г.М., довіреність № б/н від 31.07.10 року;

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 30.07.2010 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Баядера", м. Горлівка Донецької області до СПД - фізичної особи ОСОБА_1, м. Калинівка Вінницької області про стягнення 1914,12 грн. боргу. Цією ж ухвалою розгляд справи призначено на 06.09.2010 року.

Ухвалою суду від 06.09.2010 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено до 16.09.2010 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явилась представник позивача.

Відповідач в судове засідання не зявився. Документів, які вимагались ухвалами суду від 30.07.2010 року про порушення провадження у справі та від 06.09.2010 року про відкладення розгляду справи, не надав.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На перших примірниках ухвал від 30.07.2010 року про порушення провадження у справі та від 06.09.2010 року про відкладення розгляду справи є штампи суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Окрім того, в матеріалах справи міститься рекомендоване поштове повідомлення № 20151247 про вручення поштового відправлення відповідачу наручно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала позовні вимоги в повній сумі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку доданим до справи доказам, суд зясував наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1812 від 24.11.2009 року, за яким продавець (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання. Розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Відповідно умов договору за період з 24.11.2009 року по 23.07.2010 року позивач поставив відповідачу алкогольну продукцію на суму 9643,08 грн. згідно наступних видаткових накладних:

№ 301487 від 28.11.2009 року на суму 1540,56 грн., оплата по якій мала бути здійснена не пізніше 11.12.2009 року;

№ 303269 від 07.12.2009 року на суму 6160,56 грн., оплата по якій мала бути здійснена не пізніше 20.12.2009 року;

№ 305568 від 16.12.2009 року на суму 1941,96 грн., оплата по якій мала бути здійснена не пізніше 29.12.2009 року.

Відповідач розрахувався з позивачем частково на суму 7728,96 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, станом на 23.07.2010 року залишок боргу відповідача перед позивачем склав 1914,12 грн.

Саме з такими позовними вимогами позивач звернувся до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1914,12 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу і, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

16.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовільнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядера" (м. Горлівка Донецької області, вул. Озерянівська, 2; м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17, ідентифікаційний код - 13491057) - 1914,12 грн. боргу, 102,00 грн. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Лабунська Т.І.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 17 вересня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - ПП "Баядера" - 84601, м. Горлівка Донецької області, вул. Озерянівська, 2; 21011, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17

4 - ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1