Рішення № 114722617, 05.11.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2023 Справа № 914/2648/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів,

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Пинів Лариси Миколаївни, м. Стрий,

та до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Пинів Євгена Миколайовича, м. Стрий,

про стягнення заборгованості,

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до Фізичної особи-підприємця Пинів Лариси Миколаївни та ОСОБА_1 про стягнення стягнення 118 166,97 грн заборгованості за Кредитним договором №433/В/2020 від 29.10.2022.

Ухвалою від 05.09.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Кредитного договору №433/В/2020 фізичною особою підприємцем Пинів Ларисою Миколаївною у зв`язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту 112 631,98 грн та 5 534,99 грн відсотків. ОСОБА_1 відповідно до Договору поруки №2433/В/2020/P-1 виступає співвідповідачем в даному зобов`язанні.

Позиція відповідачів

Відповідачі правом на подання відзиву не скористались, пояснень по суті позовних вимог не надали, позовні вимоги не спростували, доказів погашення заборгованості не представили, хоча належним чином повідомлені про розгляд справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.10.2020 між АТ АКБ «Львів» (надалі Банк) та Фізичною особою підприємцем Пинів Ларисою Миколаївною (надалі Позичальник) укладено Кредитний договір №433/В/2020, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 147 816,00 (Сто сорок сім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень для рефінансування кредитної заборгованості по Кредитному договору №113/В/2020 від 06.03.2020, із процентною ставкою 30% річних, з кінцевою датою повернення - 28.10.2024 (надалі - Кредитний договір).

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 147 816,00 (Сто сорок сім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень, що підтверджується меморіальним ордером №811288 від 30.10.2020.

29.06.2022 між Банком та Позичальником будо укладено Додатковий договір до Кредитного договору №433/В/2020 від 29.10.2020 відповідно до умов якого Банк надав позичальникові відтермінування сплати відсотків за користування Кредитом та/або відтермінування повернення отриманого Позичальником Кредиту, на термін з 01.07.2022 по 01.12.2022 (надалі - відтермінування).

У зв`язку з Відтермінуванням, Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та відповідно до графіку повернення Кредитним договором, викладеного у новій редакції, який погоджено Сторонами та який складає невід`ємну частину цього Додаткового договору.

Відповідно до пункту 2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється

згідно Графіку погашення кредиту оформленого Додатком №1, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1, п.5.2 Кредитного договору - Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.

Згідно п.4.2 Кредитного договору - проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 Кредитного договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 цього ж договору.

Згідно п.2.7. Кредитного договору - Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.

Згідно п. 5.8 Кредитного договору «Банк, у випадках, передбачених п. 2.7 Кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє Позичальника».

Пунктом 5.9 Кредитного договору передбачено, що «Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором».

На виконання п.5.9 Кредитного договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов`язанню є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимогу від 18.07.2023 за вих. №4961/0-05. Така залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника.

На підставі п.2.7 Кредитного договору кредитор вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.

29.10.2020 з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором №433/В/2020 від 29.10.2020 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №2433/В/2020/Р-1.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки - порукою забезпечується належне виконання

Позичальником Основаного Зобов`язання у повному обсязі.

П. 1.2. Договору поруки - безпосередні обсяг, розмір, порядок і умови виконання Основного Зобов`язання визначаються відповідно до умов Кредитного Договору з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому.

Відповідно до п.1.4 Договору поруки - Поручитель несе солідарну з Позичальником відповідальність за належне виконання Позичальником Основного Зобов`язання.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного Зобов`язання, Поручитель зобов`язується :

- Повернути отриманий, але неповернутий Позичальником Кредит (п. 2.1.1. Договору поруки).

- Сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору ( п.2.1.2. Договору поруки).

- Виконати інші боргові зобов`язання, що виникають з умов Кредитного договору (п.2.1.3. Договору поруки).

Відповідно до п.2.3 Договору Поруки кредитор вправі вимагати виконання Основного Зобов`язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від Позичальника і Поручителя, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з п. 2.8 Договору поруки - Поручитель зобов`язаний здійснити погашення суми простроченого Основного Зобов`язання не пізніше 7 банківських днів з дати надсилання йому Вимоги Кредитора. При цьому Вимого Кредитора вважається такою, що отримана Поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом на поштову адресу або електронну адресу поручителя, зазначені в Договорі Поруки, або повідомлені Поручителем додатково, або вручена йому особисто.

На виконання п. 2.8 Договору поруки, Поручителю було надіслано лист-вимогу від 18.07.2023 за вих. №4962/0-05, однак, така вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони Поручителя.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 Кредитного договору №433/В/2020.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Банк надав відповідачу-1 кредит в сумі 147 816,00 грн. Факт виплати банком кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером №811288 від 30.10.2020 та не спростовано відповідачем-1.

Згідно п. 5.8. Кредитного договору «Банк, у випадках, передбачених п. 2.7 Кредитног договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє Позичальника».

Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором №433/В/2020, 29.10.2020 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №2433/В/2020/P-1, згідно якого у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного зобов`язання, Поручитель зобов`язується:

- Повернути отриманий, але неповернутий Позичальником Кредит (п. 2.1.1 Договору поруки).

- Сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору ( п.2.1.2. Договору поруки).

- Виконати інші боргові зобов`язання, що виникають з умов Кредитного договору (п.2.1.3. Договору поруки).

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доказів сплати заборгованості відповідачі не представили.

Отже, станом на момент прийняття рішення залишилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 112 631,98 грн та заборгованість за відсотками 5 534,99 грн.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1179350 від 25.08.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн, слід покласти на відповідачів.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Чинним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення судового збору, тому останній покладається на кожного з відповідачів у рівних частинах.

Щодо стягнення судових витрат, то за результатами розгляду цієї справи сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідачів в рівних частинах.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Пинів Лариси Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) та Відповідача 2 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь Позивача - Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, 1) заборгованість за Кредитним договором №433/В/2020 від 29.10.2020 в розмірі 118 166,97 (Сто вісімнадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 97 коп (з яких: заборгованість по основному боргу - 112 631,98 грн; заборгованість по відсотках - 5 534,99 грн).

3. Стягнути з Відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Пинів Лариси Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Позивача - Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, 1) 1 342,00 грн судового збору.

4. Стягнути з та Відповідача 2 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь Позивача - Акціонерного товариства Акціонерно комерційного банку «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Сербська, 1) 1 342,00 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Горецька З.В.