Ухвала суду № 114722502, 07.11.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" листопада 2023 р. Справа № 911/3334/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., перевіривши матеріали позовної заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради

2. Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девері Лофт»

про стягнення 165 415, 07 гривень

встановив:

02.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) подав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девері Лофт» про стягнення 165 415, 07 гривень збитків.

Вказані вимоги мотивовані тим, що згідно договору № 85 від 16.09.2019, з урахуванням додаткових угод, відповідач вніс завищені обсяги виконаних робіт та кількість використаних матеріалів під час надання послуг зі встановлення електричного постачання у Святошинському дитячому будинку-інтернаті, розташованого за адресою вул. Котельникова, 51 м. Київ.

Так, за доводами прокурора, відповідачем було завищено обсяг та кількість використаних матеріалів, що були оплачені за рахунок коштів місцевого бюджету, внаслідок чого 165 415, 07 гривень збитків підлягають стягненню з відповідача у порядку, зокрема, ст. 852, 857, 883 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, до спорів, предметом яких є стягнення коштів внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Зі змісту поданого керівником Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) позову слідує, що вимоги про стягнення з відповідача сум збитків заявлено у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору № 85 від 16.09.2019, з урахуванням додаткових угод, на об`єкті Святошинського дитячого будинку-інтернату, розташованого за адресою вул. Котельникова, 51 м. Київ, а тому спір за відповідною позовною заявою стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном у місті Києві.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що спір за поданим керівником Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) позовом про стягнення 165 415, 07 гривень збитків підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України Господарським судом міста Києва, тобто за місцезнаходженням майна, щодо наслідків неналежного виконання послуг на якому виник спір Святошинського дитячого будинку-інтернату, розташованого за адресою вул. Котельникова, 51 м. Київ.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що належність відповідного спору до виключної підсудності унеможливлює прийняття Господарським судом Київської області до свого розгляду такої позовної заяви за територіальною підсудністю, що попри те не свідчить про спір щодо підсудності, позаяк:

- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ГПК України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;

- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про передачу позовної заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девері Лофт» про стягнення 165 415, 07 гривень збитків з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) позовну заяву керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девері Лофт» про стягнення 165 415, 07 гривень збитків з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Суддя П.В.Горбасенко