Ухвала суду № 114714460, 03.11.2023, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1552/22

Провадження №2/390/221/23

УХВАЛА

про відмову у затвердженні мирової угоди

"03" листопада 2023 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарі Міхневич А.О.,

за участю представника позивача адвоката Бойко З.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Бойко З.С. заявила клопотання про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..

Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала проти затвердження вказаної мирової угоди.

Укладена між сторонами мирова угода приєднана до справи та містить підписи позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Бойко З.С., проте не містить підпису відповідача ОСОБА_1 (яка в судовому засіданні не заперечувала проти затвердження вказаної мирової угоди).

Перевіривши матеріали справи та заяви про затвердження мирової угоди, суд дійшов висновку, що мирова угода, на умовах запропонованих сторонами, задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 7 статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Так, відповідно до частини 2 статті 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь - якій стадії судового процесу.

Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди.

Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін.

Відповідно до частини 1статті 207ЦПК Українимирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоцим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстави для визнання за позивачем права власності на вказане майно з підстав, передбаченихстаттею 344 ЦК України ( постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі справа №318/1274/18).

За умовами цієї угоди необхідно визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте в самому позові позивач ОСОБА_2 зазначає, що ще з березня 2006 року їй стало відомо, хто є власником спірного будинку, а також стверджує, що вона фактично придбала вказаний будинок у власника ОСОБА_3 .

Отже, умови запропонованої сторонами мирової угоди суперечать вимогам ст. 344 ЦК України та згаданої правової позиції Верховного Суду, а тому суд відмовляє у затвердженні цієї мирової угоди.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що у випадку укладення мирової угоди, на ній мають бути підписи обох сторін, а не тільки позивачки та її представниці.

Керуючись ст. 207 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В затвердженні мирової угоди, укладеної 02.11.2023 між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 - відмовити.

Відкласти підготовче судове засідання на 11 год. 10 хв. 27.11.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка