Ухвала суду № 114708254, 07.11.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5585/20

Провадження №2/369/220/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі судді Янченка А.В., вивчивши матеріали заяви представника позивача адвоката Лупейка О.В. про забезпечення позову у справі № 369/5585/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Воробйової Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Васильєвої Наталії Іванівни, приватного нотаріуса Гамаль Ірини Миколаївни, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені, Ходосіївська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним і скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і поновлення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/5585/20.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. від 10.10.2023 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/5585/20 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Судом встановлено, що 27.07.2023 року до канцелярії суду представником позивача адвокатом Лупейком О.В. було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1096 га під кадастровим номером 3222487000:04:002:0184, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_6 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що за заявленим позовом ОСОБА_1 стверджує, що у 2004 році у порядку приватизації у відповідності до ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України він став власником земельної ділянки під кадастровим номером 3222487000:04:002:0184 площею 0,1096 га, цільовим призначенням для ведення садівництва, яка знаходиться на території Ходосівської сільської ради Київської області у ГОСТ «Горобина».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2020 року у справі № 369/5585/20 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Воробйової Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Васильєвої Наталії Іванівни, приватного нотаріуса Гамаль Ірини Миколаївни треті особи головне управління Держгеокадастру у Київській області Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені, Ходосіївська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійним державного акту на земельну ділянку задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1096 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3222487000:04:002:0184, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосіївка.

Арешт реально був реалізований з фіксацією 18 вересня 2020 року відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (держреєстратор ОСОБА_7 ).

Між тим, стороною позивача за останніми адвокатськими запитами з`ясовано, що земельна ділянка, яка є об`єктом спору, та повинна була перебувати під арештом, у черговий раз перепродана та її власником тепер рахується вже не ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 .

Право власності на останнього згідно з відповідями ГУ Держгеокадастру у м. Києві Київської області (від 07.06.2023 року № 21-10-0.223-5140/2-23 та від 12.06.2023 року № 21-10-0.223/5410/23) перереєстровано 03 квітня 2023 року.

Представник позивача вважає, що відповідач ОСОБА_3 вчиняє і вчинив дії, які вже ускладнили захист позивачем своїх прав та, безумовно ускладнили виконання потенційного судового рішення. Не виключено, що новий власник ОСОБА_6 є свідомим співучасником дій ОСОБА_3 .

Вважає дані обставини достатніми для задоволення заяви.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні: - належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; - зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; - підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що згідно наданої на виконання запиту суду Відповіді № 303278 від 02.11.2023 року власником земельної ділянки площею 0,1096 га, кадастровий номер 3222487000:04:002:0184, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосіївка є ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2023 року.

Судом встановлено, що теперішній власник спірної земельної ділянки ОСОБА_8 не є учасником справи, позовні вимоги до нього позивачем не заявлялися, а відтак забезпечення позову у даній справі може порушити права власника земельної ділянки, який не є відповідачем за даним позовом.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулась до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача адвоката Лупейка О.В. про забезпечення позову у справі № 369/5585/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Воробйової Тетяни Анатоліївни, приватного нотаріуса Васильєвої Наталії Іванівни, приватного нотаріуса Гамаль Ірини Миколаївни, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені, Ходосіївська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним і скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і поновлення державної реєстрації права власності на земельну ділянку - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу складено та підписано: 07.11.2023 року.

Суддя А.В. Янченко