Рішення № 114705195, 02.11.2023, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13386/22

Провадження №2/523/2153/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліна С.С.

при секретарі-Сервачук О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ПрАТ СК «Теком» звернулось до суду іх позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 25 грудня 2019 року в смт. Нерубайське Біляївського районну Одеської області відбулась ДТП. Водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN», д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом «Kogel» д/н НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем «DAF», д/н НОМЕР_3 , з напівпричепом «Kassbohrer», д/н НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 та який належить ФОП ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.

24 січня 2020 року постановю Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП автомобіль «DAF», д/н НОМЕР_3 , був застрахований у ПрАТ СК «Теком» за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №159-19Д/Т/ат від 10.06.2019.

Відповідно до страхового акту №467 від 23.04.2020, Висновку експерта №6693 від 11.04.2020, позивачем за заявою Страхувальника останньому була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 18573,22 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «MAN», д/н НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Групп».

ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Групп» сплатила ПрАТ «Теком» суму матеріального збитку у розмірі 12051,71 грн.

У зв`язку із тим, що сума страхового відшкодування була сплачена страховою компанією відповідача не у повному обсязі, ПрАТ СК «Теком» звернулось до суду із вказаним позвом та просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичними витратами по Договору страхувння та розміром страхового відшкодування, яке сплачено ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Групп», у розмірі 6521,51 грн та судові витрати у розмірі 2481 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2022 року відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

09 грудня 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на незаконність та необгрунтованість позовних вимог.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року замінено позивача ПрАТ СК «Теком`на його правонаступника ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс».

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті позовних вимог.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини не явки суд не повідомили. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримала.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 25 грудня 2019 року в смт. Нерубайське Біляївського районну Одеської області відбулась ДТП. Водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN», д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом «Kogel» д/н НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем «DAF», д/н НОМЕР_3 , з напівпричепом «Kassbohrer», д/н НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 та який належить ФОП ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.

24 січня 2020 року постановю Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП автомобіль «DAF», д/н НОМЕР_3 , був застрахований у ПрАТ СК «Теком» за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №159-19Д/Т/ат від 10.06.2019.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «MAN», д/н НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Групп».

Відповідно до страхового акту №467 від 23.04.2020, Висновку експерта №6693 від 11.04.2020, позивачем за заявою Страхувальника останньому була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 18573,22 грн.

ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Групп» сплатила ПрАТ «Теком» суму матеріального збитку у розмірі 12051,71 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно до вимог ч. 4 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Отже, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором. Таким чином, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Судом встановлено, щоПрАТ СК «Теком» було виплачено власнику пошкодженого в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «DAF», д/н НОМЕР_3 , з напівпричепом «Kassbohrer», д/н НОМЕР_4 , суму страхового відшкодування у розмірі 18573,22 грн, отже право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, яким є ОСОБА_1 , перейшло до страховика.

Оскільки ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Групп», де була застрахована відповідальність винної особи ОСОБА_1 , виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 12051,71 грн, різниця між сумою завданих збитків та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 6521,51 грн підлягає стягненню з винної особи ОСОБА_1 ..

Так, 04.04.2023 року між ПрАТ СК «Теком» та ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» укладено Договір відступлення прав вимоги №101, відповідно до умов якого, ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Згідно п. 4.2. Договору всі права кредитора у відношенні до «Боржників», що належали до цього «Первісному кредитору», а саме «право вимоги страхового відшкодування» виникає у «Нового кредитора» з моменту підписання Акту прийому-передачі.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за Договором відступлення прав вимоги №101 підтверджується витягом із акту приймання-передачі прав вимоги від 06.04.2023 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про перехід від ПрАТ СК «Теком» ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» права грошові вимоги до ОСОБА_4 у розмірі 6251,51 грн.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню судовий збір в розмірі 2 481, 00 грн підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517, 979, 990, 1166, 1188 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 25 Закону України «Про страхування», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-284, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс»(код ЄДРПОУ 26237202, ідентифікаційний код 44006572; п/р НОМЕР_6 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 14, офіс 17) матеріальну шкоду у розмірі 6521,51 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс»(код ЄДРПОУ 26237202, ідентифікаційний код 44006572; п/р НОМЕР_6 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 14, офіс 17) судовий збір у розмірі 2 481 грн.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.11. 2023р.

Суддя: Аліна С.С.