Постанова № 11467, 13.06.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "13" червня 2006 р. Справа № 6/73ап

13 червня 2006р., 09 годин 15 хв., м. Чернігів справа №6/73ап

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі Сороці Я.Є.,

за участю представників

позивача: Вдовиченко О.О., довіреність НОМЕР_1-08/01 від 03.01.2006р.,

відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 03.03.2006р.,

третьої особи: Дьяченко Н.Ю., довіреність №08-03-14/157-05

від 10.10.2005р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах

держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернігові, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

за участю третьої особа

на стороні позивача,

яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору: Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”,

м. Київ, вул. Січневого повстання, 34в

про стягнення 26520,43 грн.,

 ВСТАНОВИВ:

Першим заступником прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернігові подано позов про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 у порядку регресу витрат, понесених на відшкодування ОСОБА_3 шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, в сумі 26520,43 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає.

Помічник прокурора м. Чернігова та представник позивача просять позовні вимоги задовольнити та обґрунтовують свої вимоги наступним. 25.05.2005р. на 135-му кілометрі автодороги Київ - Харків (Пирятинський район Полтавської області) ОСОБА_4, керуючи автомобілем “ІНФОРМАЦІЯ_1”, скоїв наїзд на автомобіль “ІНФОРМАЦІЯ_2” під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди заподіяні тілесні ушкодження пасажиру автомобілю “ІНФОРМАЦІЯ_1” ОСОБА_3, що призвело до встановлення йому 100% стійкої втрати професійної працездатності. Винним у дорожньо-транспортній пригоді згідно з постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 10.10.05р. визнаний ОСОБА_4 ОСОБА_3 працював в акціонерному товаристві закритого типу “Ритм” і нещасний випадок стався з ним під час виконання службових обовязків, а саме він був направлений у відрядження замовленим транспортом СПД ОСОБА_2 в м. Харків для доставки товару строком на дві доби 24 та 25 травня 2005 року. За вказаним маршрутом ОСОБА_2 відрядив водія-експедитора ОСОБА_4, який працював у підприємця водієм - експедитором по трудовому договору. Згідно з актом НОМЕР_1 від 20.09.2005р. за формою Н-1 нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3, визнаний таким, що повязаний з виробництвом. На підставі ст. ст. 21, 28, 32 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Чернігові ОСОБА_3 призначені та виплачуються страхові виплати у звязку з нещасним випадком на виробництві. Загальна сума витрат Фонду на відшкодування шкоди ОСОБА_3 за період з 13.09.2005р. по 31.12.2005р. склала 26520,43 грн. Посилаючись на вищевказаний Закон, статті 1191, 1187, 1172 Цивільного кодексу України, позивач просить з метою повернення фактично витрачених Фондом коштів на проведення страхових виплат потерпілому, ушкодження здоровя якого настало з вини особи, яка не зобовязана сплачувати страхові внески за даного потерпілого, стягнути в порядку регресу понесені витрати.

Представник відповідача, заперечуючи позов, посилається на те, що відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, абз. 3 ст. 5, ч. 5 ст.6, ст.13, п.2 ч.1 ст. 24, ст. ст.. 37,47 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності”, ч.3 ст. 319, ст.ст. 979 -999, 1166, 1172, 1191 ЦК України, ст.ст. 457, 460 ЦК УРСР, постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992р. у позивача відсутнє право на відшкодування у порядку регресу виплачених потерпілому сум.

Представником відповідача у судовому засіданні 16.03.2006р. заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: 1) НАСК “Оранта”, оскільки рішення по справі може вплинути на права та обовязки ВАСК “Оранта” щодо сторін даного спору (НАСК “Оранта” зобовязана буде сплачувати двічі страхове відшкодування, оскільки СПД ОСОБА_2 має право регресу до працівника ОСОБА_4 як щодо сум сплачених Фонду, так і щодо сум, сплачених потерпілому в силу вимог абз. 2 ч.1 ст. 988 ЦК України); 2) ОСОБА_3 (потерпілого); 3) ОСОБА_4 (особу, винну у ДТП).

Ухвалою суду від 16.03.2006р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну Акціонерну Страхову Компанію “Оранта”. Клопотання представника відповідача в частині залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (потерпілого) та ОСОБА_4 (особу, винну у ДТП) судом не було задоволено, оскільки суперечить п. 6 розділу УІІ “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1, 12 ГПК України.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у поясненнях на позовну заяву зазначає, що відповідно до ст.ст. 23, 24 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” НАСК „Оранта” обов'язки перед ОСОБА_3 виконала, сплативши йому шкоду, пов'язану з лікуванням. У відповідності до п.26.1 ст.26 вищевказаного Закону у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. На думку представника третьої особи, сума позовних вимог обумовлена проведенням позивачем страхових виплат з обов'язкового виду страхування, а тому страхова компанія не відшкодовує такі витрати.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи та помічника прокурора, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

25.05.2005р. близько 01.30 год. на 135-му кілометрі автодороги Київ-Харків (Пирятинський район, Полтавська область) ОСОБА_4, керуючи автомобілем „ІНФОРМАЦІЯ_1”, скоїв наїзд на автомобіль „ІНФОРМАЦІЯ_2” під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди заподіяні тяжкі тілесні ушкодження пасажиру „ІНФОРМАЦІЯ_1” ОСОБА_3, що призвело до встановлення йому 100% стійкої втрати професійної працездатності.

Винним у даній дорожньо-транспортній пригоді згідно з постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 10.10.2005р. визнаний ОСОБА_4

ОСОБА_3 з 01.03.2004р. працював менеджером в акціонерному товаристві закритого типу „Ритм”, а з 01.04.2005р. його переведено на посаду начальника відділу матеріально-технічного постачання, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Звільнено ОСОБА_3 21.09.2005р. в зв'язку з встановленням інвалідності першої групи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Нещасний випадок з ОСОБА_3 стався під час виконання ним службових обов'язків, а саме 24.05.2005р. між АТЗТ „Ритм” та СПД ОСОБА_2 укладено договір-заявку на перевезення вантажу (м'ясо) з м. Чернігова до м. Золочів (Харківська область). Згідно з наказом АТЗТ „Ритм” №44-В від 24.05.2005р. ОСОБА_3 відправлений у відрядження замовленим транспортом СПД ОСОБА_2 в м. Харків для доставки товару строком на 2 доби 24 та 25 травня 2005 року. На підставі вищевказаного наказу ОСОБА_3 видано посвідчення про відрядження, в якому є відмітка про вибуття у відрядження 24.05.2005р.

За вказаним маршрутом СПД ОСОБА_2 відрядив водія-експедитора ОСОБА_4, що підтверджується наказом НОМЕР_2 від 24.05.2005р., виданим ОСОБА_4 посвідченням про відрядження, подорожнім листом від 24.05.2005р. ОСОБА_4 працював у СПД ОСОБА_2 водієм-експедитором відповідно до трудового договору, укладеного 16.12.2003р.

АТЗТ „Ритм” було складено акт НОМЕР_1 від 20.09.2005р. розслідування нещасного випадку, що стався 25.05.2005р., за формою Н-1, відповідно до якого нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3, визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом.

На підставі ст.ст. 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105) відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Чернігові ОСОБА_3 призначені та сплачені наступні страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві:

1. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 1558,80 грн.:

- за період з 31.05.2005р. по 04.08.2005р. в сумі 995,90 грн.

- за період з 05.08.2005р. по 12.09.2005р. в сумі 562,90 грн.

Відповідно до п.2.2.4 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду №7 від 31.01.2002р., виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_3 за вказані періоди здійснювалась роботодавцем за рахунок його страхових внесків до Фонду, що підтверджується заліком по лікарняним листкам АТЗТ „Ритм” за 2005 рік та копіями довідок НОМЕР_3,НОМЕР_4 від 19.10.2005р. про виплату допомоги.

2. Одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 16400 грн., що підтверджується копією платіжного доручення НОМЕР_1 185 від 23.12.2005р. відповідно до Списку за листопад 2005р.

3. Щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, у розмірі 302,49 грн. щомісячно. Виплати призначені на період з 13.09.2005р. по 01.09.2006р.

За період з 13.09.2005р. по 31.12.2005р. виплачено щомісячне відшкодування втраченого заробітку на загальну суму 1088,96 грн., в тому числі за вересень 2005р. (18 днів) -181,49 грн., за жовтень 2005р. -302,49 грн., за листопад 2005р. -302,49 грн., за грудень 2005р. -302,49 грн. Дані вплати підтверджуються копіями платіжних доручень НОМЕР_1121 від 09.12.2005р. відповідно до Списку за листопад 2005р. та НОМЕР_1 7 від 13.01.2006р. відповідно до Списку за грудень 2005р.

4. Щомісячні виплати для відшкодування витрат на медичну та соціальну допомогу, в тому числі витрати потерпілого на лікування за наслідками травми та витрати на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування у розмірі 249 грн. щомісячно. Виплати призначені на період з 13.09.2005р. по 01.10.2006р.

За період з 13.09.2005р. по 31.12.2005р. виплачено відшкодування витрат на постійний сторонній догляд, на побутове обслуговування на загальну суму 896,40 грн., в тому числі:

- на постійний сторонній догляд у розмірі Ѕ мінімальної заробітної плати (332 грн. / 2): за вересень 2005р. (18 днів) -99,60 грн., за жовтень 2005р. -166 грн., за листопад 2005р. -166 грн., за грудень 2005р. -166 грн.;

- на побутове обслуговування у розмірі ј мінімальної заробітної плати (332 грн./4): за вересень 2005р. (18 днів) -49,80 грн., за жовтень 2005р. -83 грн., за листопад 2005р. -83 грн., за грудень 2005р. -83 грн.

- дані виплати підтверджуються копіями платіжних доручень НОМЕР_1100 від 08.12.2005р. відповідно до Списку за листопад 2005р. та НОМЕР_11 від 13.01.2006р. відповідно до Списку за рудень 2005р.

Крім того, відділенням виконавчої дирекції Фонду відшкодовано витрати на лікування ОСОБА_3 згідно з абз.2 ч.4 ст.34 Закону НОМЕР_1 105 на загальну суму 6576,27 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень НОМЕР_1 222 від 27.12.2005р. на суму 2991,91 грн. відповідно Списку за грудень 2005р.,НОМЕР_5 від 13.01.2006р. на суму 3584,36 грн. відповідно до Списку за грудень 2005р.

Таким чином загальна сума витрат Фонду на відшкодування шкоди ОСОБА_3 за період з 13.09.2005р. по 31.12.2005р. складає 26520,43 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

 У відповідності зі ст. 15 Закону № 1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно ст. 18 Закону № 1105, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення, яким, зокрема, є Позивач. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 46 Закону № 1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців.

Відповідно до абз. “а” п.1 ст. 21 Закону НОМЕР_1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Чернігівським обласним управлінням ВАТ „Державний Ощадний банк України” надано довідку №28 від 06.06.2006р. про те, що ОСОБА_3 є держателем платіжної картки Maestro №6763 6514 4983 8022, емітованої Ощадбанком.

Згідно вищевказаної довідки на рахунок 26253500017875 в 2005-2006 роках надійшли кошти: 21.11.2005р. -740,19 грн., 02.12.2005р. -284,69 грн., 12.12.2005р. -647,40 грн., 14.12.2005р. -786,47 грн., 28.12.2005р. -16400 грн., 29.12.2005р. -2991,91 грн., 30.12.2005р. -284,69 грн., 13.01.2006р. -3584,36 грн., 17.01.2006р. -302,49 грн., 18.01.2006р. -249 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону НОМЕР_1105 суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Відповідач не є особою, яка зобов'язана була сплачувати за потерпілого на виробництві ОСОБА_3 внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розумінні ст. 6 Закону НОМЕР_1105.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, згідно з постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 10.10.2005р. винним у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої заподіяна шкода здоров'ю ОСОБА_3, визнаний ОСОБА_4 - працівник відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В даному випадку відповідач користується транспортним засобом „ІНФОРМАЦІЯ_1” на підставі договору оренди автотранспортних засобів від 08.09.2003р., укладеного між орендодавцем підприємцем ОСОБА_5 та орендарем підприємцем ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, оскільки шкода, заподіяна ОСОБА_3 джерелом підвищеної небезпеки з вини працівника фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_4, відшкодована потерпілому Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові, то відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний за регресною вимогою відшкодувати позивачу суму виплаченого ОСОБА_3 відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 26520,43 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_6) на користь віддлення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, р/р 37179400900002 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 25975429) 26520,43 грн. витрат на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

5. Постанова в повному обсязі виготовлена 16.06.2006р.

Суддя Ж.В.Блохіна