Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 127/20035/23
Провадження 2/127/2503/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось позовом Акціонерне товариства «Кредобанк» з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Кредобанк», подавши анкету-заяву № 34391/2020 на отримання кредиту під заставу транспортного засобу. 12.11.2020 ОСОБА_1 уклав із АТ «Кредобанк» кредитний договір № 34391/2020, згідно якого він одержав кредит в сумі 1088688, 24 гривень на строк до 11.11.2022. Того ж дня, 12.11.2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 34391/2020/2 в забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 34391/2020 від 12.11.2020. Проте, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 408272, 70 гривень, з яких: 408267, 98 гривень неповернута сума отриманого кредиту; 4, 99 гривень сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитними коштами.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про солідарне стягнення із відповідачів на користь АТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором № 34391/2020 від 12.11.2020 в розмірі 408272, 70 гривень. Також позивач просив стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.
Ухвалою суду від 27.07.2023 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 27.07.2023 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлені відповідачам за адресами їх місця проживання (перебування), зареєстрованими у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» - щодо ОСОБА_1 та «адресат відсутній за вказаною адресою» - щодо ОСОБА_2 .
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що адвокат відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 вищевказані документи отримав 20.09.2023 на електронну адресу, вказану ним у заяві. (а.с. 68)
Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи.
У строк, визначений судом ухвалою суду від 27.07.2023, від відповідачів відзиви на позов не надійшли. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачів на адресу суду також не надійшли.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12.11.2020 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 34391/2020, згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 1088688, 24 гривень, а позичальник, в свою чергу, зобов`язалась повернути кредит до 11.11.2022 та сплатити проценти за користування ним 0, 001 % річних. (а.с. 7-9)
Сторони вищевказаного кредитного договору узгодили графік погашення заборгованості, виклавши його у додатку № 1 до цього кредитного договору. (а.с. 10)
Того ж дня, 12.11.2020, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 34391/2020/2. (а.с. 25)
Як вбачається із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 та меморіальних ордерів № 61916953 і № 61916724 від 13.11.2020, банк на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 34391/2020 від 12.11.2020 видав йому кредит в розмірі 1088688, 24 гривень. (а.с. 12-19)
05.04.2023 та 12.05.2023 позивач направив відповідачам досудові вимоги про виконання боргових зобов`язань по кредитному договору № 34391/2020 від 12.11.2020. (а.с. 21-23, 26-30)
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вищевказані вимоги були залишені відповідачами без належного реагування.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 34391/2020 від 12.11.2020, станом на 19.05.2023 заборгованість складає 408272, 70 гривень, з яких: 408267, 98 гривень заборгованість за тілом кредиту; 4, 99 гривень заборгованість за відсотками. (а.с. 20)
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В обґрунтування розміру заборгованості позичальника перед позивачем, останнім зокрема, надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості. (а.с. 14-20)
Розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним доказом видачі, отримання кредиту та розрахункових операцій, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою длябухгалтерського облікугосподарських операційє первиннідокументи.Для контролюта впорядкуванняоброблення данихна підставіпервинних документівможуть складатисязведені обліковідокументи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з огляду на вищевказані положення, виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості по кредитному договору, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Так, з виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в повному обсязі і частково погашав заборгованість за кредитним договором.
Судом перевірено розрахунок заборгованості по кредитному договору № 34391/2020 від 12.11.2020 і встановлено його відповідність умовам договору і вимогам чинного законодавства України.
Таким чином,враховуючи вищевикладене,суд прийшовдо висновку,що розрахунокзаборгованості,наданий позивачемза вищевказанимкредитним договором,є обґрунтованимі підтвердженимналежними,допустимими ідостовірними доказами.
Судом встановлено, що відповідачами перед позивачем заборгованість по кредитному договору № 34391/2020 від 12.11.2020 не погашена. Протягом тривалого часу належних розрахунків ОСОБА_1 не веде, відповідно, ухиляється від виконання зобов`язань, взятих на себе згідно з вищевказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані із заявами по суті справи, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі від 27.07.2023 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Договір кредиту № 34391/2020 від 12.11.2020 та договір поруки № 34391/2020/2 від 12.11.2020 є домовленістю сторін цих договорів, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невід`ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб`єктивні права і конкретні юридичні обов`язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб`єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.
Суд вважає, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Враховуючи ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачі не провели розрахунок за кредитним договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 34391/2020 від 12.11.2020 в сумі 408272, 70 гривень, з яких: 408267, 98 гривень заборгованість за тілом кредиту; 4, 99 гривень заборгованість за відсотками.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 6124, 09 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 22.06.2023. (а.с. 41)
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6124, 09 гривень в рівних частках з кожного - по 3062, 05 гривень.
До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачі не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
Отже, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 553, 554, 610-612, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 627-629, 633, 634, 638, 639, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість по кредитному договору № 34391/2020 від 12.11.2020 в сумі 408272, 70 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в сумі 6124, 09 гривень в рівних частках з кожного - по 3062, 05 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .
Акціонерне товариство«Кредобанк»: ЄДРПОУ 09807862; місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78.
Рішення суду складено 03.11.2023.
Суддя:
Судове рішення № 114632927, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 03.11.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 127/20035/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: