Вирок № 114630543, 25.10.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3079/23

Провадження 2/206/919/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м.Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпропетовська у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі Бублейник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У провадження Самарського районного суду міста Дніпропетровська 10.07.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У його власності є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить мені у частці 1/3 на підставі Договору дарування від 20 квітня 2016 року засвідченого ПН ДМНО КравченкоО.О., зареєстроване в реєстрі за № 417 (копія договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав додається), у частці 2/3 на підставі Договору дарування 2/3 частки домоволодіння від 19 квітня 2016 року, засвідченого ПН ДМНО КравченкоО.О., зареєстроване в реєстрі за № 413 (копія договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав додається).

Згідно вищевикладеного, домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 повністю належить ОСОБА_1 . Він є єдиним власником.

У зазначеному вище домоволодінні зареєстрований його двоюрідний брат - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані обставини підтверджуються копією домової книги, (копія домової книги на домоволодіння додається) ОСОБА_3 взяти довідку про склад родини у нього відсутня, оскільки для її отримання вимагають надати оригінали документів зареєстрованого у його домоволодінні ОСОБА_2 . У позивача даної можливості не має.

Відповідач - ОСОБА_2 з 12 квітня 2002 року переїхав у невідомому напрямку, зв`язок з ним було втрачено повністю.

Відповідач по справі хоча і був зареєстрований за вказаною адресою, однак на протязі цього часу за місцем реєстрації не проживає.

Таким чином, починаючи з квітня 2002 року по теперішній час відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації, житлом не цікавиться, не сплачує комунальні послуги, які на сьогоднішній день є значними, речей які б належали відповідачу в квартирі не має, місце його проживання мені взагалі невідоме, як і його засоби зв`язку, що підтверджується актом, складеними за місцем реєстрації від 08.06.2023 року (акт додається). Також дані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яких можливо допитати у судовому засіданні за потреби.

Відповідно до вимог ч.2 ст.405 Цивільного Кодексу України, член сім`ї втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю.

Таким чином, відповідач не проживає у належному йому домоволодінні з квітня 2002 року, тобто більш двадцяти років, не бажає добровільно знятися з реєстраційного обліку з зазначеного житла, чим ущемляє мої права, як власника житла, і позивач має право, відповідно до ст.391 Цивільного Кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні мого права користування квартирою.

У добровільному порядку даний спір не вирішувався, оскільки відповідач не бажає спілкуватися, тому позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просив усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоди у користуванні домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , з боку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

У судове засідання позивач не з`явився, подав письмову заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводити без його участі, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов суду не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: копією Акту обстеження домоволодіння від 08.06.2023 року; копією домової книжки, копією договору дарування частки домоволодіння від 19.04.2016, копією витягу з Державного реєстру речових прав сформованого 05.06.2023, копією договору дарування частки домоволодіння від 20.04.2016, копією витягу з Державного реєстру речових прав сформованого 05.06.2021, копією паспорта та РНОКПП позивача.

Відповідно до наданих письмових доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить йому у частці 1/3 на підставі Договору дарування від 20 квітня 2016 року засвідченого ПН ДМНО КравченкоО.О., зареєстроване в реєстрі за № 417, відповідно до договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав, так у частці 2/3 на підставі Договору дарування 2/3 частки домоволодіння від 19 квітня 2016 року, засвідченого ПН ДМНО КравченкоО.О., зареєстроване в реєстрі за № 413, відповідно до договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав.

Відповідач ОСОБА_2 не є власником або співвласником зазначеного домоволодіння за адресою у АДРЕСА_2 , та за місцем реєстрації не проживає з 2009 року, що підтверджується копією Акту обстеження домоволодіння від 08.06.2023 року.

З`ясувавши обставини справи в межах наданих письмових доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних встановлених обставин і відповідних їм правовідносин.

Положення частини 1 статті 41 Конституції України кожному гарантують його право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до вимог ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане житлове приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

За положеннями ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п`яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом всього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

У відповідності до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник (наймач) має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Право на реєстрацію у житловому приміщенні є похідним від наявності права на користування житлом.

Такі правомочності, як користування і розпорядження своєю власністю, з огляду на положення частини 1 статті 405 Цивільного кодексу України, дійсно дають можливість власнику житла визначати те житлове приміщення, яке мають право зайняти члени його сім`ї, які проживають разом із ним. Тобто тільки власник житла може надавати право користування ним членам своєї сім`ї, але незважаючи на це, для них його майно залишається чужим.

Як вказано у частині 1 статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З урахуванням викладеного вище, оскільки більше десяти років відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою у АДРЕСА_2 , перешкод у проживанні в домоволодінні за зазначеною адресою відповідачу не чиниться, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 386,391,405 ЦК України, ст. ст. 7, 8,12, 81, 258-259, 263, 264, 265, 273,280-284, 352, 355 ЦПК України, суд -,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (стара назва ОСОБА_7 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (стара назва ОСОБА_7 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.В. Нестеренко