Постанова № 11460538, 14.09.2010, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» вересня 2010 року м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Дєдєєв Ю.С., розглянувши за участю правопорушника ОСОБА_1 його апеляційну скаргу на постанову судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, директора ТОВ «Аеро-Експрес», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 5 липня 2010 року, о 7 годині 05 хвилин, на 94 км автодороги Красноперекопськ-Сімферополь АР Крим керував транспортним засобом марки «Фольксваген», реєстр. номер НОМЕР_1, у стані алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

Як видно з апеляції, ОСОБА_1, не оспорюючи факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння, ставить питання про зміну постанови у частині призначеного йому стягнення. Просить при наявності альтернативних видів стягнення, передбачених санкцією даної статті, замінити позбавлення його права керування транспортними засобами на більш м'який вид стягнення, зазначає те, що він глибоко розкаявся у скоєному, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню доньку, а також іншу, яка навчається у Київському Державному університеті ім. Т.Г. Шевченка; роботу, яка при наявності посвідчення водія є єдиним джерелом доходу його сімї. Також просить врахувати, що по роботі він характеризується виключно позитивно, керівництво і трудовий колектив клопоче перед судом про не позбавлення його права управління автотранспортом, оскільки це негативно відіб'ється на діяльності підприємства.

Одночасно просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження для забезпечення можливості додати при розгляді його апеляційної скарги додаткової інформації та дачі пояснень особисто, оскільки у залі судового засідання суду першої інстанції він присутній не був та копію постанови судді отримав лише через декілька днів після розгляду справи, чим було порушено його право на захист.

Статтею 289 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст. 294 ч. 2 КУпАП апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскільки ОСОБА_1 заявив таке клопотання, причини пропуску можливо вважати поважними та підстав для повернення апеляції згідно діючого законодавства не має, вважаю необхідним поновити йому строк на оскарження зазначеної постанови.

Заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, і ще раз визнав повністю провину і щиро розкаявся у скоєному, пояснив, що в м. Севастополі до пізнього вечора був в гостях з приятелем, а вранці на автомобілі, що належить йому на праві власності, і під його керуванням поїхали в м. Хмельницький; по дорозі товариш попросив сісти за кермо, тому що йому стало погано; коли він керував автомобілем, їх зупинили працівники ДАІ і стали його дорікати в тому, що він керує автомобілем у стані алкогольного сп'яніння; будучи впевненим у тому, що він вже тверезий, став заперечувати і впевнено поїхав на медичне обстеження, за результатами якого виявилося, що в крові міститься алкоголь; за 24 роки управління автотранспортом до адміністративної відповідальності ніколи не притягувався, перевіривши доводи апеляції, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Суди при прийнятті рішення повинні дотримуватися вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, належної оцінки зібраних доказів, вирішення її в точній відповідальності із законом, а також вимог ст. 268 КУпАП щодо додержання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами.

Висновок судді районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.

Судове засідання було проведено із дотриманням вимог ст. 268 КУпАП, оскільки про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений, про що свідчить його особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. Клопотання про відкладення справи у звязку із находженням останнього у відрядженні, про яке вказано ним в апеляційній скарзі, від останнього також не надходило, його явка у судове засідання не була визнана обовязковою. Таким чином, під час розгляду справи у відсутності правопорушника, його права не були порушені.

Дії винного саме за ст. 130 ч. 1 КУпАП кваліфіковані вірно.

Проте, адміністративне стягнення, а саме у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, судом накладено в порушенні вимог ст. ст. 33, 34, 35 КУпАП, а також розяснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р., згідно до яких стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що помякшують та обтяжують відповідальність.

Так, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 глибоко розкаявся у скоєному, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню доньку, а також іншу, яка навчається у Київському Державному університеті ім. Т.Г. Шевченка; роботу, яка пов'язана з постійними відрядженнями по Україні, при наявності посвідчення водія є єдиним джерелом доходу його сімї, по роботі він характеризується виключно позитивно, керівництво і трудовий колектив клопоче перед судом про не позбавлення його права управління автотранспортом, оскільки це негативно позначиться на діяльності підприємства.

На підставі викладеного вважаю, що виправлення ОСОБА_1 можливе без позбавлення права керування транспортними засобами з накладенням стягнення у виді штрафу.

Керуючись ст.ст. 289, 293, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року відносно нього.

Апеляцію правопорушника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, у частині призначеного йому стягнення змінити, замінивши накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, на штраф у розмірі 3400 грн., який підлягає сплаті на рахунок:

- № 31116106700268 ГУДКУ в АР Крим,

- код банку (МФО ГУДКУ) 824026,

- код ЄДРПОУ №34741037.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду АР Крим Ю.С. ДЄДЄЄВ