Рішення № 114595189, 01.11.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 р. справа №520/22787/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Харківської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 44017626) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці №314-о від 20.07.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді старшого державного інспектора митного поста «Гоптівка» Харківської митниці;

- стягнути з Харківської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.07.2023р. по день ухвалення судового рішення у справі, без врахуванням податків та інших обов`язкових платежів;

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства, допустити до негайного виконання;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваний наказ і звільнення є незаконними, безпідставними та такими, що вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 28.08.2023р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником Харківської митниці було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, звільнення позивача є правомірним, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому останній, підтвердив раніше викладену правову позицію та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді старшого державного інспектора митного поста "Гоптівка" Харківської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 16.05.2023р. №201 «Про ліквідацію деяких митних постів Волинської, Житомирської, Київської, Луганської, Рівненської, Сумської, Харківської та Чернігівської митниць» з посиланням на ст. 547 Митного кодексу України ліквідовано митні пости, зокрема «Гоптівка» як структурні підрозділи Харківської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 23.05.2023р. №212 «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів Держмитслужби» затверджено граничну чисельність працівників територіальних органах Держмитслужби, зокрема гранична чисельність працівників Харківської митниці - 376 посад.

Наказом Харківської митниці «Про введення в дію структури та штатного розпису Харківської митниці на 2023 рік» від 20.06.2023р. №96 введено в дію структуру та штатний розпис Харківської митниці з 03.07.2023р.

23.06.2023р. ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням граничної чисельності працівників Харківської митниці та ліквідацією митного поста «Гоптівка» як структурного підрозділу Харківської митниці. Попередження про наступне звільнення датовано 20.03.2023р.

Наказом Харківської митниці від 20.07.2023р. №314-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений з посади старшого державного інспектора митного поста "Гоптівка" Харківської митниці 24.07.2023р. у зв`язку з військовою агресією проти України та ліквідацією митних постів Харківської митниці, з посиланням на п.4 ч.1 ст. 83, п.1 ч.1 та ч.4 ст.87, ст. 89 Закону України "Про державну службу", п.1 ч.1 ст.40, ст.44, ст.116 КЗпП, накази Державної митної служби України "Про ліквідацію митних постів Волинської, Житомирської, Київської, Луганської, Рівненської, Сумської, Харківської та Чернігівської митниць" від 16.05.2023р. №201 та "Про затвердження Граничної чисельності працівників територіальних органів Держмитслужби" від 23.05.2023р. №212.

Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону) («за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону)» - у редакції, викладеній згідно із Законом України від 19.09.2019р. № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-ІХ).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній у Законі № 440-ІХ, який прийнятий 14.01.2020р. і набрав чинності 13.02.2020р.) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Водночас не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній у Законі № 440-ІХ).

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній у Законі № 1285-ІХ, який прийнятий 23.02.2021р. і набрав чинності 06.03.2021р.) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У свою чергу ретроспективний аналіз положень Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення передбачала різні редакції.

Редакція статті 87 Закону № 889-VIII станом на день попередження позивача про звільнення та на день його звільнення з державної служби визначала підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), особливості її застосування (попередження про наступне вивільнення одночасно направляється з пропозицією рівнозначної посади або як виняток нижчої посади відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей) і наслідок відмови від запропонованих посад (у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87).

При цьому, вказівка на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю, відсутня.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин процедура звільнення повністю врегульована положеннями Закону № 889-VIII, що виключає застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України, окрім врахування переважного права на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, про що вказано в абзаці другому частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

З вищенаведених положень Закону № 889-VIII слідує, що, як на день попередження позивача про звільнення, так і на день звільнення, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців;

- скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців;

- реорганізація державного органу.

При цьому у разі звільнення державного службовця з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. І лише, якщо державний службовець відмовляється від такого переведення, роботодавець звільняє такого державного службовця.

Таким чином, судом встановлено, що виключною підставою для звільнення державного службовця з причини скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу та за умови існування іншої вакантної рівнозначної посади/посад державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби, на яку можливо переведення державного службовця за його згодою, є відмова від такого переведення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року в справі №380/10238/21.

Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача наказом від 20.07.2023р. №314-о із займаної посади у зв`язку з військовою агресією проти України та ліквідацією митних постів Харківської митниці на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Як встановлено судом під час розгляду справи, з моменту попередження про наступне вивільнення (23.06.2023р.) і по дату звільнення з державної служби (24.07.2023р.) відповідачем не пропонувалось позивачу іншої рівноцінної посади державної служби, та/або іншої роботи (посади державної служби), що свідчить про порушення процедури звільнення, передбаченої статтею 87 Закону України Про державну службу.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві, про неможливість запропонувати позивачу вакантну посаду підкатегорії "В2".

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 889-VIII визначено такі категорії посад державної служби: категорія "А", категорія "Б", категорія "В".

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина четверта статті 6 Закону № 889-VIII).

Визначення підкатегорій посад державної служби у випадку посадових осіб митних органів України закріплене в Схемі посадових окладів посадових осіб митних органів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1103 «Деякі питання оплати праці посадових осіб та працівників митних органів» (далі - Схема посадових окладів посадових осіб митних органів).

Згідно відповіді Держмитслужби за вих. №08-3/17-01/8.19/5632 від 16.08.2023р. встановлено граничну чисельність всієї Держмитслужби України станом на 24.02.2022р., яка становила 10737 посади. Така ж гранична чисельність встановлена на момент звільнення позивача, яка затверджена наказом №212 від 23.05.2023р.

В.о. голови Держмитслужби України 20.06.2023р. було затверджено Штатний розпис Харківської митниці у кількості штатних посад - 376.

Таким чином у відповідачем не доведено відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу, а тому він як роботодавець повинен був пропонувати позивачу всі наявні вакантні, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Так само, суд критично сприймає посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 було ознайомлено 05.04.2023р. щодо наявних вакантних посад, зокрема, листами : Закарпатської митниці від 16.02.2023р. №7.7-08-1/12/7/1264; Чернівецької митниці від 17.02.2023р. №7.2-08-1/7.2-12/7.14/1296; Одеської митниці від 17.02.2023р. №7.10-1/12-01/7/2594; Держмитслужби від 10.03.2023р. №7-3/7.17-33-02/2/4/1484; Житомирської митниці від 09.03.2023р. №7.19-1/12/7/1673; Одеської митниці від 13.03.2023р. №7.10-1/12-01/7/4511; Енергетичної митниці від 14.03.2023р. №7.6-1/7.6-12/7/845; Тернопільської митниці від 15.03.2023р. №7.25-08-1/7.25-12/7/1298; Запорізької митниці від 16.03.2023р. №7.20-1/7.20-19/7/713; ДМСУ від 13.02.2023р. №08.1/12-03/7/948 "Про вжиття заходів".

Суд зауважує, що вказані листи було надано для ознайомлення раніше ніж відбулось попередження позивача про наступне звільнення та без відповідного взаємозв`язку з останнім. Таким чином вони мали інформативний характер та вказували на можливість скласти заяву на переведення на роботу до інших структурних підрозділів Митної служби, що не пов`язано із можливим звільненням.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем не доведено законності та обгрунтованості оскаржуваного рішення (наказу), з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу Харківської митниці №314-о від 20.07.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 », як такого, що є протиправним та порушує права позивача.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

В зв`язку із тим, що суд дійшов висновку про скасування наказу про звільнення позивача зі служби, слід взяти до уваги, що згідно зі ст. 235 КЗпП України, при звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі-Порядок № 100).

Відповідно до абз. 2 пункту 3 Порядку, суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абз.2 п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110) днем звільнення вважається останній день роботи.

У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 р. №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

До суду відповідачем надано Довідку про середньомісячну заробітну плату від 07.09.2023р. № 7-14-2202/97, відповідно до якої середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням (червень, липень 2023р.) визначено в розмірі 321,28 грн.

Згідно із вказаною довідкою відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках, коли в розрахунковому періоді працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установленого посадового (місячного) окладу, а саме з 9780,0 грн.

Кількість робочих днів у періоді вимушеного прогулу обчислена з урахуванням вимог статті 6 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Період вимушеного прогулу обраховується з 24.07.2023р. (день, з якого відраховується період звільнення позивача) по 01.11.2023р. (дата прийняття рішення про поновлення позивача) становить 73 робочі дні.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 23453,44 грн. (321,28 грн. (середньоденна заробітна плата) х 73 (робочих днів за час вимушеного прогулу)) (без відрахування податків і зборів).

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці №314-о від 20.07.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста «Гоптівка» Харківської митниці.

Стягнути з Харківської митниці (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 23453,44 (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп.

Звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме : 7068,16 (сім тисяч шістдесят вісім гривень), 16 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяД.В. Григоров