Рішення № 114588186, 31.10.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1259/23

Провадження № 2/513/384/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року Саратський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Миргород В.С.

при секретарі - Челак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу №513/1259/23 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача, адвоката Реу Руслана Васильовича до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Орган опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, суд -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Реу Руслан Васильович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Орган опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у якому посилається на те, що з 2012 року по лютий 2023 року, ОСОБА_1 проживав у не зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час спільного їх проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_3 . Заяву про реєстрацію дитини до Саратського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області подавав позивач, в порядку визначеним ст. 135 СК України, але частково данні про батька дитина були записані відповідно до наданої медичної довідки з лікарні про народження дитини, в якої мати було зазначено: ОСОБА_2 , тобто з цих підстав прізвище батько дитини було вказано « ОСОБА_4 », а ім`я та по батькові, дитини було записано ОСОБА_5 . Відповідач вела розгульний спосіб життя, постійно перебувала в стані алкогольного сп`яніння, не займалась вихованням малолітнього сина ОСОБА_3 . На дитячому майданчику, смт. Сарата, Білгород-Дністровського району, Одеської області, 21.06.2022 року був знайдений малолітній ОСОБА_3 , про що інспектором з ювенальної превенції відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, був складений акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку до дитячого відділення КП «Саратська центральна лікарня», Білгород-Дністровського району, Одеської області. Службою у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, була проведена робота, щодо пошуку матері малолітнього ОСОБА_3 , а саме було здійснено вихід до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , але матір була відсутня, про що був складений відповідний акт обстеження житлово-побутових умов від 23.06.2022 року. Відповідно до наказу служби у справах дітей Ренійської міської ради від 24.06.2022 року №120 «Про передачу малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до сім`ї патронатного вихователя», малолітній ОСОБА_3 був переданий до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 20.10.2022 року було визнано позивача батьком ОСОБА_3 та зобов`язано Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород- Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внести зміни до актового запису №50 від 03.03.2018 року, складеного Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Позивач звернувся до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області з заявою щодо доцільності повернення його малолітнього сина в його рідну сім`ю, про що було винесено відповідне розпорядження та малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 було повернуто до сім`ї батька позивача. На даний час з лютого 2023 року, вихованням дитини займається позивач, який повністю охопив сина турботою та любов`ю, створив належні умови проживання та забезпечив усім необхідним. Відповідач систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не займається його вихованням, не цікавиться його розвитком, не створює умов для отримання освіти та розвитку, не забезпечує матеріально, не піклується про його фізичний та і духовний розвиток, що свідчить про фактичне усунення від виконання батьківських обов`язків. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 25.09.2023 року провадження у даній справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.10.2023 року підготовче засідання у справі закрито, та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник адвокат Реу Р.В. не з`явилися, від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, якою просив розглянути справу за їх відсутності, позовну заяву просить задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення. Всі права їй роз`яснені, наслідки визнання позову зрозумілі.

Представник органу опіки та піклування та служби у справах дітей Саратської селищної ради в судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За нормою ч.1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 150, ч.2 ст. 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно з`ясувати, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа ЄСПЛ Савіни проти України , заява № 39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 50).

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (справа ЄСПЛ Савіни проти України , заява № 39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 52).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що на підставі медичного свідоцтва про народження №13 від 09.02.2018 року видане пологовим відділенням комунального закладу Саратської центральної районної лікарні Саратської районної ради Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , де в графі відомості про батька зазначено - ОСОБА_7 ; відомості про матір - ОСОБА_2 . На підставі рішення Саратського районного суду Одеської області були внесені виправлення до відомостей актового запису, а саме: відомості про батька в частині прізвище « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_8 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21-00 годині була знайдена дитина чоловічої статі, зовнішньо здорова. Прикмети дитини - светр та шорти темно синього кольору, 4 роки. Дитина була доставлена до дитячого відділення КП «Саратська ЦЛ», де її прийняв зав. дитячого відділення, що підтверджується актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдені дитину та її доставку від 21.06.2022 року. Дитиною виявився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.06.2022 року у складі комісії було проведено обстеження за місцем проживання матері дитини та на момент обстеження, а саме: 09-30; 12-00 ОСОБА_2 була відсутня за місцем проживання, про що складено акт обстеження житлово-побутових умов від 23.06.2022 року.

23.06.2022 року було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини Саратської селищної ради, на якому вирішувалось питання, щодо доцільності /недоцільності/ тимчасового влаштування знайденої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На дане засідання комісії мати дитини з`явилася у нетверезому стані. Мати не цікавилася місцем перебування дитини та її подальшою долею. ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації та має прострочену посвідку на тимчасове проживання в Україні. Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Комісією було рекомендовано службі у справах дітей селищної ради підготувати проект клопотання Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області як органу опіки та піклування про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до сім`ї патронатного вихователя строком не більше трьох місяців, але з можливістю його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців. Рекомендувати службі у справах дітей селищної ради організувати тимчасове влаштування ОСОБА_3 , зо підтверджується витягом з протоколу №3 засідання комісії з питань захисту прав дитини Саратської селищної ради від 23.06.2022 року.

Малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без батьківського піклування був переданий в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 23.06.2022 року по 23.09.2022 року, що підтверджується наказом №120 від 24.06.2022 року Про передачу малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до сім`ї патронатного вихователя.

02.12.2022 року було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, на якому було вирішено рекомендувати Саратському селищному голові клопотати перед Ренійським міським головою Ізмаїльського району Одеської області про повернення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання та виховання в біологічну сім`ю батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з протоколу №6 від 02.12.2022року.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 20.10.2022 року, визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Сарата Саратського району Одеської області. Зобов`язано Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внести зміни до актового запису № 50 від 03 березня 2018 року, складеного Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Ренійського міського голови Ізмаїльського району Одеської області від 08.12.2022 року №129/МВК-2022 Про припинення дії договору про патронат над ОСОБА_3 від 04.07.2022 та вибуття дитини з сім`ї патронатного вихователя, зобов`язано: 1. Припинити дію договору про патронат над ОСОБА_3 від 04.07.2022 року. 2. Вивести малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , у зв`язку з подоланням складних життєвих обставин, встановленням батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Згідно листа начальника служби у справах дітей від 11.01.2023 року №13 до компетентних органів вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 та повернута з патронатної родини на утримання і виховання до батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

28.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Саратського ЗДО (ясла-садок) з заявою, згідно якої просив зарахувати його дитину ОСОБА_3 до Саратського ЗДО (ясла-садок).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 та до складу його сім`ї входять: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою від 12.04.2023 року.

За адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що підтверджується витягом №333 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12.04.2023 року.

Згідно довідки виданої сімейним лікарем 17.04.2023 року вбачається, що здоров`ям дитини цікавиться батько та приводить її на медогляд.

26.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Органу опіки та піклування з заявою про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та просить надати відповідний висновок.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 26.04.2023 року вбачається, що на момент обстеження будинку за адресою АДРЕСА_3 були присутні сторони: ОСОБА_11 - бабуся, ОСОБА_12 - дідусь, ОСОБА_1 - батько. Малолітній ОСОБА_13 проживає з батьком ОСОБА_1 в будинку бабусі і дідуся. Матір - ОСОБА_2 проживає окремо від них. Вихованням займається батько, а також бабуся й дідусь. ОСОБА_13 постійно ходить до дитячого садка. В будинку є окрема кімната для хлопчика, в якій є ліжко, стіл, шафа та всі необхідні речі для особистого вжитку та розвитку дитини. Комісією рекомендовано звернутися до Саратського районного суду Одеської області з позовом щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 .

Згідно інформації наданої директором КУ «Саратський центр надання соціальних послуг» від 27.04.2023 року вбачається, що родина ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , перебуває на обліку центру як та, що опинилась в складних життєвих обставинах. До складу родини входять: співмешканець ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 . При роботі з родиною встановлено, що у матері відсутній паспорт громадянки України родину взято під соціальний супровід. ОСОБА_14 виконала одну із умов соціального договору, а саме супровод-кодування від алкозалежності, хоча після цього її неодноразово бачили в нетверезому стані. На сьогоднішній день ОСОБА_15 плану соціального супроводу не дотримується, рекомендації не виконує, до порад фахівців не дослуховується і не намагається змінити свій спосіб життя. В зв`язку з чим, КУ «Саратський центр надання соціальних послуг» вважає, що є всі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно характеристики виданої Саратською селищною радою від 25.04.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за час проживання на території смт. Сарата зарекомендувала себе з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями, за дитиною не доглядає та не займається її вихованням. Дитина проживає з батьком.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є вихованцем середньої групи Саратського ЗДО (ясла-садок). З характеристики виданої практичним психологом та вихователем вбачається, що хлопчик характеризується позитивно, має охайний вигляд, дружелюбний, психо-фізіологічні особливості дитини відповідають вікові. Вихованням дитини займається батько. Маму ОСОБА_13 впродовж останніх місяців в ЗДО ніхто не бачив.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 . За час проживання на території смт. Сарата зарекомендував себе з позитивної сторони, що підтверджується характеристикою виданої Саратською селищною радою від 12.04.2023 року.

ОСОБА_1 у лікаря психіатра та у лікаря нарколога на диспансерному обліку не перебуває, що підтверджується медичними довідками.

ОСОБА_1 станом на 26.07.2023 року незнятої чи непогашеної судимості не має, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

ОСОБА_1 працює каменотесом у приватному підприємстві «Джерело» з 01.06.2023 року, що підтверджується довідкою.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини.

У відповідності з ч. 4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи вищезазначене, орган опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області зробив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 02.05.2023 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України), при цьому суд констатує, що матеріали справи не містять доказів на спростування відомостей зазначених у висновку Органу опіки та піклування.

Отже, суд достовірно встановив, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини та його виховання, не спілкується з дитиною в тому обсязі, який необхідний для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до дитини, не створює умов для нормальної життєдіяльності, що негативно впливає, у тому числі, й на фізичний розвиток, як складову виховання.

Як наслідок, усі ці фактори, у їх сукупності, свідчать про те, що відповідач свідомо і умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо дитини.

Отже, суд приходить до висновку, що поведінку матері дитини у кращу сторону змінити не можливо, оскільки вона сама цього не бажає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що докази, зібрані в ході розгляду справи, дають підставу для висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки в ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї малолітньої дитини, не створює сприятливих умов для навчання та підготовки до самостійного життя, не забезпечує дитину відповідними умовами для проживання, не забезпечує необхідне харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, тому в даному випадку суд вважає доцільним застосування такого крайнього заходу впливу до відповідача як позбавлення її батьківських прав.

Незважаючи на те, що позбавлення батьківських прав вважається крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків і способом захисту прав та інтересів дитини, беручи до уваги принципи викладені в Декларації прав дитини, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача перш за все буде відповідати інтересам дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 169 СК України передбачено поновлення батьківських прав, якщо відповідачі підтвердять, що змінилося їх ставлення до обов`язків з виховання дитини.

Позивач просить у разі задоволення позову не стягувати судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 164, 165, 166 СК України, ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Сарата Саратського району Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 31.10.2023 року.

Суддя В. С. Миргород