Постанова № 11457033, 21.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4223/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаській області про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року позивач Відкрите акціонерне товариств «Птахофабрика Перше Травня»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області, про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області № 0000712301/0 від 05.09.2008 року, № 0071230111 від 14.10.2008 року, № 0000712301/2 від 31.12.2008 року та № 0000712301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції в розмірі 277 578 грн. 00 коп.; №0000722301/0 від 05.09.2008 року, № 0000722301/1 від 14.10.2008 року, № 0000722301/2 від 31.12.2008 року та № 0000722301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84 804 грн. 00 коп.; № 0000732301/0 від 05.09.2008 року, № 0000732301/1 від 14.10.2008 року, № 0000732301/2 від 31.12.2008 року та № 0000732301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та № 0000702301/0 від 05.09.2008 року, 000070230111 рід 14.10.2008 року, № 0000702301/2 від 31.12.2008 року та № 0000702301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем 347 669 грн. 31 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 173 834 грн. 65 коп..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Черкаський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до встановлених порушень, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом в період з 09.07.2008 року по 19.08.2008 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.08.2008 року №242/23-008/00851246.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнятті податкові повідомлення рішення № 0000712301/0 від 05.09.2008 року, № 0071230111 від 14.10.2008 року, № 0000712301/2 від 31.12.2008 року та № 0000712301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції в розмірі 277 578 грн. 00 коп.; №0000722301/0 від 05.09.2008 року, № 0000722301/1 від 14.10.2008 року, № 0000722301/2 від 31.12.2008 року та № 0000722301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84 804 грн. 00 коп.; № 0000732301/0 від 05.09.2008 року, № 0000732301/1 від 14.10.2008 року, № 0000732301/2 від 31.12.2008 року та № 0000732301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 000 грн. 00 коп., та № 0000702301/0 від 05.09.2008 року, 000070230111 від 14.10.2008 року, № 0000702301/2 від 31.12.2008 року та № 0000702301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем 347 669 грн. 31 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 173 834 грн. 65 коп..

Згідно ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь «резидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його входження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, за ставкою у розмірі 15 відсотків та їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення господарської діяльності ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня»уклало договори з фірмою »на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Позивачем було оплачено надані послуги в розмірі 26 268,28 грн., договори з фірмою Handelsgesselschaft MBH»про надання послуг по проектуванню композицій та конструкторського опрацювання сортувального обладнання, по проведенню техніко-економічних обстежень сортувального обладнання, за наслідками яких ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня»було оплачено кошти в розмірі 289 255,92 грн., договори з фірмою «Техnо Poultry Eguipment S.r.l.»про надання послуг по проектуванню композицій та конструкторського опрацювання сортувального обладнання, по проведенню техніко-економічних обстежень сортувального обладнання, в результаті яких ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня» було здійснено оплату в розмірі 285 133,12 грн., договори з фірмою Aarssen International B.V.»про надання послуг по підготовці та наданню попередньої інженерно-технічної документації по обладнанню, на виконання яких ВАТ «Птахофабрика «Перше Травня»здійснено оплату коштів на суму 31 943,78 грн..

Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п. п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено обов'язок резидента утримувати податок по операціях з нерезидентом, за винятком існування міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.

Положення п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Україною та Королівством Нідерландів, Урядом Республіка Австрія, Урядом Італійської Республіки укладено міжнародні договори (ратифіковані Верховною Радою країни), про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень.

Отримавши дохід на території України нерезиденти звільняються від сплати податків, в звязку з наявністю міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 передбачено, що застосовувати норми міжнародних договорів до нерезидента можна тільки при наявності Довідки (або її нотаріально посвідченої копії), виданої нерезиденту компетентним органом його держави, підтверджуючої, що на нерезидента норми відповідного міжнародного Договору розповсюджуються.

Згідно Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001року №470 передбачено, що у разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Під час проведення перевірки податковим органом не враховано надану позивачем довідку від 25.08.2008 року видану фірмі «Agrovo Handelsgesselschaft MBH», згідно якої підтверджено факт звільнення від оподаткування даної фірми на території України, та довідку від 16.01.2007 року видану фірмі Aarssen International B.V.», якою також підтверджено факт звільнення від оподаткування даної фірми на території України, що спростовує доводи відповідача про порушення позивачем Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та є підставою для звільнення від оподаткування в Україні.

Акт перевірки відповідачем встановлено порушення Відкритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Перше Травня» вимог п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до п. 13.5 ст. 13 Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Основним видом діяльності згідно статуту Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»є виробництво яйця курячого, позивач, як платник фіксованого сільськогосподарського податку не сплачував податок на прибуток, що також зазначено в акті перевірки.

З преамбули Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»вбачається, що цей Закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

Судом першої інстанції не враховано, що згідно преамбули даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено зупинення дії даного Закону, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8, для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17 грудня 1998 року № 320-XIV, а тому п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюється на позивача, оскільки не є платником податку на прибуток підприємств.

Щодо встановлених порушень відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», колегія виходить з наступного.

Позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому порядок оподаткування визначений п. 11.21, 11.29 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої зупинено дію п.7.7 ст. 7, п.10.1, п.10.2 ст. 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти (суми ПДВ) залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення»Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (даліПорядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Згідно п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит складається із сум податків нарахованих (сплачених) за ставкою встановленою ст. 6 Закону у зв'язку із придбанням товарів, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в господарській діяльності. В силу вимог даної статті Закону не включається до податкового кредиту сума витрат пов'язана із придбанням товарів, що не призначені для використання в господарській діяльності.

Із наведеного випливає, що при визначенні обєкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР, і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязанні за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із податку на додану вартість, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика «Перше травня»не перераховувало з поточного рахунку на спеціальний 84804 грн. 00 коп., що є грубим порушенням пункту 4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999 року №271.

Абзацом 2 п. 4 даної Постанови передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дано визначення терміну «податкове зобов'язання», яким визначається зобов'язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом.

Визначаючи суму 84 804,00 грн. як сумою податкового зобов'язання по ПДВ, судом першої інстанції не враховано, що дана сума має спеціальний режим, встановлений п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема ця сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»і спрямовується на підтримку власного виробництва, оскільки вона не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно не являється податковим зобов'язанням.

Правовою підставою для стягнення в безспірному порядку до Державного бюджету сум податку на додану вартість визначає Закон України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину таку підставу - нецільове використання коштів.

Проведеною перевіркою не було встановлено фактів нецільового використання позивачем сум податку на додану вартість, а тому факт не перерахування зазначених коштів на окремий рахунок, не може бути підставою для стягнення коштів в безспірному порядку до Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що між птахофабрикою та TOB «Агро-Рось»було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин, які використовуються при вирощуванні зернових культур (пшениці), та вирощуються для виготовлення кормів для птиці.

На виконання даного договору Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»перераховано кошти з окремого рахунку в розмірі 5000 грн..

Колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом правомірно використано кошти, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805, якою затверджено «Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі».

Згідно вищезазначеної Постанови передбачено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва, а тому кошти витрачені як плата за придбання засобів захисту рослин безпосередньо використались у господарські діяльності птахофабрикою для виробництва продукції птахівництва, а тому не можуть вважатися такими, що використані не за цільовим призначенням.

Актом перевірки №242/232-008/00851426 від 27.08.2008 року встановлено порушення позивачем ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»від 25.06.1991 року, п.п. 3, 4, 8, Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 року №303, Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №162/379 від 19.07.1999 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за № 544/3837, оскільки Відкритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Перше травня»занижено суму збору за бруднення навколишнього природного середовища на 347 669 грн. 31 коп., внаслідок чого податковим органом визначено суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем 347669,31 та застосовано штрафні санкції в розмірі 73834,65 грн..

Вирішуючи правомірність встановленого відповідачем правопорушення судом першої інстанції, взято до уваги дані, що містяться в листі Державної екологічної інспекції в Черкаській області від 14.08.2008 № 1855/05.

Відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частинні суд першої інстанції не врахував наступні обставини.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування в Україні»збір за забруднення навколишнього природного середовища віднесений до обов'язкових платежів (зборів) і справляється на всій території України.

Порядок справляння та ставки цього збору встановлені Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 року «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

На виконання зазначеної постанови затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №162/379 від 19.07.1999 року.

Згідно п. 2 Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, збір за забруднення природного навколишнього середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення та скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщення відходів.

Статтею 2 Інструкції визначені платники збору, якими є субєкти господарювання незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи, організації, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в України, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Платниками збору є такі субєкти господарювання, що здійснюють викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції, визначено, що суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка.

При цьому, об'єктами обчислення збору, згідно Закону України «Про відходи»є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відходи»розміщення відходів це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Наведенні вище положення дають підстави для висновку, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема за розміщення відходів.

У листі Державною екологічною інспекцією в Черкаський області № 1855/05 від 14.08.2008 року надано дані податковому органу, щодо кількості утворених відходів позивачем, однак як вказано вище об'єктом оподаткування збору по забрудненню навколишнього природного середовища є кількість розміщених відходів.

Колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом неправомірно здійснено нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища апелянту, оскільки невірно застосовані дані, надані Державною екологічною інспекцією, а тому визначене податкове зобовязання відповідачем не відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції в порушення вказаних норм права не було досліджено всі фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для винесення обєктивного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року та постановлення нової рішення у справі прозадоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 159, 160, 162, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше Травня»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаській області про скасування податкових повідомлень рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області № 0000712301/0 від 05.09.2008 року, № 0071230111 від 14.10.2008 року, № 0000712301/2 від 31.12.2008 року та № 0000712301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції в розмірі 277 578 грн. 00 коп.; №0000722301/0 від 05.09.2008 року, № 0000722301/1 від 14.10.2008 року, № 0000722301/2 від 31.12.2008 року та № 0000722301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84 804 грн. 00 коп.; № 0000732301/0 від 05.09.2008 року, № 0000732301/1 від 14.10.2008 року, № 0000732301/2 від 31.12.2008 року та № 0000732301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та № 0000702301/0 від 05.09.2008 року, 000070230111 рід 14.10.2008 року, № 0000702301/2 від 31.12.2008 року та № 0000702301/3 від 06.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем 347 669 грн. 31 коп. та застосовано штрафні санкції в розмірі 173 834 грн. 65 коп. - скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки визначенні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27.09.2010 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Данилова М.В.

Бєлова Л.В.