Вирок № 114565671, 30.10.2023, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/638/22

провадження №1-кп/136/36/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022025060000045 від 09.04.2022, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Малинки, Погребищенського району, Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта професійно-технічна, вдова, проживає у незареєстрованому шлюбі, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацююча, раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_4 ,

з боку захисту

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

інших учасників кримінального провадження

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2022 близько 22:00 години, ОСОБА_3 , виїжджаючи з с. Малинки Погребищенської ТГ Вінницького району Вінницької області, вирішила заїхати до будинку у АДРЕСА_2 , де проживає матір ОСОБА_9 , з яким вона перебуває в цивільному шлюбі та де він на той час перебував.

Після приїзду до вказаного домогосподарства, зайшовши до будинку, ОСОБА_3 почула, що хтось між собою розмовляє та зайшла до кімнати, звідки було чути голоси. Після того, як ОСОБА_3 побачила, що на ліжку у кімнаті лежав ОСОБА_9 з невідомою їй жінкою, як пізніше з`ясувалось із ОСОБА_7 , між ними, на фоні ревнощів, виникла сварка, у ході якої ОСОБА_3 взяла зі столу фарфорову чашку та намагалася нею вдарити ОСОБА_9 , однак він ухилився та удар отримала ОСОБА_7 в лобову ділянку обличчя зліва.

Після цього, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, взяла в праву руку дерев`яну палицю, що знаходилась біля дверей та умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла нею декілька ударів по верхнім та нижнім кінцівкам із лівого боку ОСОБА_7 .

Внаслідок нанесення ОСОБА_3 ударів дерев`яною палицею по верхнім та нижнім кінцівкам ОСОБА_7 , а також удару фарфоровою чашкою в лобову ділянку її обличчя зліва, ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому п`ятої п`ясної кістки лівої кисті, три забиті рани в лобовій ділянці зліва, по синцю в ділянці лівого плеча, в ділянці лівої кисті та в ділянці лівого стегна, які згідно висновку експерта за №24 від 28.04.2022 відноситься відповідно до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та легких тілесних ушкоджень.

Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала частково. Суду показала, що вона після смерті чоловіка зійшлась із ОСОБА_9 з яким вони на момент події проживали вже більш як 22 роки, мали спільний побут, жили як чоловік та дружина, мали спільні обов`язки, вона піклувалась про нього, а оскільки він зловживав раніше спиртними напоями то і «кодувала» його, вони разом їздили до матері ОСОБА_9 , яка проживала в с. Педоси, Погребищанського району, оскільки вона є особою похилого віку та потребувала допомоги, тому вони обробляли город, допомагали по господарству, залишались там на певний період, а пізніше вирішили аби ОСОБА_9 проводив там більше часу, а вона привозила їм продукти харчування. На початку 2022 року їй стало відомо, що співмешканець їй зраджує. 08.04.2022, у вечірню пору доби, близько 22:00 години вона, ОСОБА_3 , вирішила разом із дочкою ОСОБА_10 заїхати у АДРЕСА_2 , де на той час перебував ОСОБА_9 , привезти хліба. Постукавши, двері відчинила мати ОСОБА_11 , тоді вона запитала її, - «чому так довго не відчиняєте?», а остання відповіла, - «запитаю в ОСОБА_12 чи можна», що її обурило, а у подальшому вона почула із кімнати голоси, зокрема ОСОБА_9 та жіночий, який промовив, - «забери її звідси негайно!!!». Після цього вона направилась у кімнату, де побачила як ОСОБА_9 похапцем підвівся із дивану, у нього був на пів оголений торс, а поруч лежала жінка, вкрившись з головою ковдрою, як пізніше з`ясувалось то була ОСОБА_7 . Такий поворот подій її дуже збентежив, що викликало в неї порив ревнощів, тому вона махом руки знесла із столу, що стояв поруч із диваном усе що на ньому стояло, у цей час ОСОБА_9 схопив кружку та вона хаотичними рухами рук її вибила у нього із руки, куди кружка відлетіла не бачила, оскільки в кімнаті було темно, а світло пробивалось із іншої суміжної кімнати. У цей час ОСОБА_9 схопив із столу предмет, їй здалось, що у вигляді ножа, тому вона миттєво відреагувала та вхопила позаду себе дерев`яну палицю і почала наносити удари ОСОБА_9 , який відхилявся, однак вона продовжувала бити, можливо в пориві емоцій заподіяла удари ОСОБА_7 , вони були не навмисні, однак зрозуміла, що чинить не правильно, тому вона покинули будинок та вони поїхали в с. Малинки. У вчиненому щиро розкаялась, суду пояснила, що згодна компенсувати потерпілій кошти витрачені на її лікування у повному розмірі, однак просити вибачення у потерпілої не буде, це принизить її як людину та жінку, завдасть їй ще сильнішого душевного та емоційного болю, який вона вже пережила, у зв`язку із зрадою чоловіка, резонансом події в населеному пункті, який є невеличким. Також зазначила, що на даний час сім`я розпалась остаточно, ОСОБА_9 почав знову зловживати спиртними напоями, тому наміру із ним жити вона не має, така поведінка потерпілої спровокувала знищення їх сім`ї, а також долі кількох людей, зокрема її, яка є особою пенсійного віку, життя прожила достойно, жодного разу до будь-якої юридичної відповідальності не притягувалась, а така подія принизила її честь та гідність як порядної жінки. Просила суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показала, що вона проживає в м. Погребище у житловому будинку, що розділений на дві частини, в іншій частині проживає її рідна сестра. Вона являється інвалідом І групи та в силу своєї хвороби має певні обмеження, утім сама помаленьку пересувається та обходить себе самостійно. Наприкінці березня 2022 року, з початком війни в Україні, до неї приїхала її рідна дочка разом із своїми знайомими, а оскільки в житловому будинку було мало місця для всіх, то вона вирішила піти пожити до сестри в іншу половину будинку, яка проживала одиноко. 08.04.2022 до сестри в гості прийшов ОСОБА_9 , якого вона там неодноразово бачила, він приходив і раніше до сестри, де вони із нею вживали спиртні напої. Цього вечора вони також вечеряли, а сестра із ОСОБА_9 вживали ще й спиртні напої, в ході спілкування між останніми виникла сварка, в якій вона також була задіяна, сестра її ображала, після чого ОСОБА_9 запропонував їй поїхати до нього в с. Педоси пожити на що вона погодилась, викликала сама таксі. Приїхавши до будинку, де проживає ОСОБА_9 , таксист із ОСОБА_9 піднесли її на руках до будинку, оскільки в силу наявних вад здоров`я вона не мала такої можливості, а в будинок та до кімнати її заніс на руках ОСОБА_9 . Мати ОСОБА_9 - ОСОБА_13 приготувала їм вечерю, поївши вона заснула на ліжку у кімнаті, де біля неї лежав ОСОБА_9 . Прокинулась вона від сильного удару по голові, як з`ясувалось його завдала ОСОБА_3 чашкою, в якій була якась рідина. Від отриманого удару у неї потекла кров з лобової частини обличчя. У подальшому із іншої руки ОСОБА_3 почала завдавати їй удари «бітою» по руках та ногах, внаслідок чого їй також було завдано фізичного болю. ОСОБА_9 намагався ОСОБА_3 зупинити, прикривши її собою, утім йому це не вдалось та остання продовжувала завдавати їй удари, кількість вона не пам`ятає точно, десь 6-7 ударів. ОСОБА_3 прийшла з дочкою ОСОБА_14 . Внаслідок цієї події їй було завдано сильної душевної травми та фізичного болю, чим заподіяно моральної шкоди, яку вона оцінила в 100 000 грн, однак в подальшому розмір шкоди зменшила до 50 000 грн., вказуючи, що такий розмір буде достатнім для компенсації отриманих нею фізичних та душевних страждань. Майнова шкода становить 1279, 90 грн, які вона також просила стягнути шляхом задоволення цивільного позову. Суду вказала, що фізичний стан її здоров`я в результаті побиття її ОСОБА_3 не погіршився, однак моральна шкода є непоправною, вона емоційно переживала вказану подію. При призначенні покарання обвинуваченій вказала, що остання заслуговує на суворе покарання, оскільки їй було завдано фізичного болю, а пробачення вона не просить. Також суду пояснила, що їй було відомо, що ОСОБА_9 проживав у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , однак як він їй пояснював їх стосунки погіршились, тому вона й погодилась поїхати до нього пожити, у цьому нічого постидного не вбачала, він їй подобався. На запитання захисника про те, що такі дії ОСОБА_3 були спровоковані саме нею пояснила, що усвідомлювала таку свою поведінку, утім їй було також завдано непоправного душевного страждання та болю, при цьому це був вибір також ОСОБА_9 .

Представник потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що вина обвинуваченої доведена повністю зібраними у кримінальному провадженні доказами, цивільний позов просила задовольнити у повному обсязі, вважає, що матеріальне становище обвинуваченої як особи пенсійного віку не може бути поставлене в залежність від розміру шкоди, яку заподіяно потерпілій, а покарання просила обрати у виді позбавлення волі шляхом ізоляції її від суспільства, оскільки злочин вчинено по відношенню до особи із інвалідністю, яка в силу свого здоров`я є вже вразливою, а така подія завдала їй ще більшої шкоди.

Свідок ОСОБА_9 після роз`яснень йому положень ст..63 Конституції, суду показав, що він проживає із ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі як чоловік та дружина вже досить значний проміжок часу. У зв`язку із тим, що останнім часом стан здоров`я його матері ОСОБА_15 , яка проживає у АДРЕСА_2 , значно погіршився, він був вимушений переїхати до неї аби надавати сторонню допомогу, де проживав із січня 2022 року. Точної дати та часу він не пам`ятає, він у черговий раз перебував у ОСОБА_16 , яка є сестрою ОСОБА_7 та проживає в м. Погребище, де вони неодноразово вечеряли та вживали спиртні напої. У цей раз була присутня ОСОБА_7 , яка на той час проживала у ОСОБА_16 , у зв`язку із тим, що приїхала її дочка із знайомими через війну та проживала у її частині будинку. Під час вживання спиртних напоїв між сестрами ОСОБА_16 та ОСОБА_7 виникла суперечка та сварка, у ході якої вони ображали одна одну, в її суть він не вникав, було не цікаво та вийшов із будинку. У подальшому запропонував ОСОБА_7 поїхати до нього в с. Педоси, а ОСОБА_7 погодилась та сама викликала таксі, зібрала свої речі та вони поїхали. Вдома вони також вечеряли, а він вживав спиртні напої, після того ОСОБА_7 прилягла на диван та вкрилась ковдрою, а він сидів біля неї. У цей час до кімнати увірвалась ОСОБА_3 , яка була дуже роздратована, зла та кричала, вона вчинила скандал. З нею була дочка ОСОБА_17 . Із припічка біля дивану ОСОБА_3 взяла кружку з кавою та замахнулась нею, при цьому, згорнувши зі столу, що стояв поряд усе, що на ньому стояло, однак він відхилився, а куди полетіла кружка він не бачив. Він намагався припинити такі дії ОСОБА_3 , хапав її за руки, однак у цей час ОСОБА_3 біля дверей вихопила материну дерев`яну палицю якою також замахнулась на нього, утім він знову відхилився, так як ОСОБА_7 перебувала позаду нього, тому він не бачив чи отримувала остання удари, однак і відстань була така, що ускладнювала можливість заподіяння їй ударів. При цьому, ОСОБА_7 накрилась одіялом та лежала і мовчала. Через деякий час ОСОБА_3 покинула будинок, а ОСОБА_7 сказала, що їй стало погано, він викликав працівників поліції та швидку на її прохання. Як ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження йому не відомо, оскільки він перебував в момент інциденту між обома жінками, тому удари ОСОБА_3 завдавала саме йому. Разом з цим суду повідомив, що він певний проміжок часу підтримував стосунки із ОСОБА_7 , розумів, що дружина може розцінити це як зраду, утім все ж таки на прохання ОСОБА_7 неодноразово супроводжував її. Одного разу він ходів із ОСОБА_7 до Совбезу, коли вони повернулись до неї додому, то остання готувала їм каву та впала на землю, вдарившись об плитку обличчям та розсікла брову, тому такі ушкодження у неї вже були та не загоювались. Щодо ушкоджень руки, то зазначив, що в силу своєї інвалідності ОСОБА_7 падала часто тому могла отримати будь-які ушкодження і будь-де. На момент його допиту в судовому засіданні зазначив, що з дружиною ОСОБА_3 вони примирились, він повернувся додому, має намір на збереження сім`ї.

Свідок ОСОБА_13 після роз`яснень йому положень ст..63 Конституції, суду показала, що обвинувачена ОСОБА_3 приходиться їй невісткою, оскільки проживає із її сином ОСОБА_9 у незареєстрованому шлюбі більш 20 років за адресою проживання ОСОБА_3 а м. Погребище. Вона, ОСОБА_18 , є інвалідом ІІ групи, тому потребує допомоги, син із невісткою періодично приходили до неї допомагали по господарству та залишались у неї. Останнім часом стан її здоров`я погіршився, син почав більше проживати з нею. Точної дати та часу вона не пам`ятає, акцентувала увагу, що на дворі було тепло, син привів до неї додому в АДРЕСА_2 , якусь жіночку з речами, раніше вона її ніколи не бачила, лишніх запитань не задавала, вони сиділи у їх кімнаті, тому її зовнішність вона не розгледіла. Пізніше, у двері хтось постукав, вона вирішила відчинити та побачила, що прийшла ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_10 . Після того як ОСОБА_3 зайшла у будинок, вона повернулась до своєї кімнати. У подальшому почула тривожний голос сина, тому вийшла та побачила у ліжку чужу жіночку, обстановку в кімнаті вона не запам`ятала. Після цього ОСОБА_3 з дочкою покинули житловий будинок. Син на прохання жіночки викликав швидку та поліцію, коли швидка приїхала та забирали жіночку, то вона поклала її речі у карету швидкої, її обличчя не намагалась розгледіти, тому тілесних ушкоджень не бачила.

За клопотанням сторони обвинувачення було допитано експерта ОСОБА_19 , який в судовому засіданні пояснив, що судово-медична експертиза потерпілої ОСОБА_7 проводились саме ним на підставі її огляду та дослідження наданої для проведення експертизи медичної документації. У ході дослідження було ним констатовано, що ушкодження у потерпілої виникли від травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів, зокрема: рана могла бути отримана шляхом заподіяння удару фарфоровою чашкою «ребром дна, ручкою», синці, перелом лівої кисті саме палицею, а давність їх утворення відповідала даті зазначеній у постанові слідчого. Отримання такого виду тілесних ушкоджень та їх локалізація категорично виключається від падіння людини у будь-який спосіб, це ціленаправлені удари відповідними предметами.

Крім того, в ході судового провадження судом було безпосередньо досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення, а саме:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022025060000045 від 09.04.2022, відповідно до якого було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_7 , відповідно до якого зазначено, що 08.04.2022 близько 23:00 години гр. ОСОБА_3 жителька м. Поребище, перебуваючи в житловому будинку по АДРЕСА_2 , на ґрунті ревнощів, заподіяла заявниці тілесні ушкодження;

- рапорт інспектора-чергового чергової частини СМ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_20 від 08.04.202, відповідно до якого 08.04.2022 о 23:46 год. до ВП №4 ВРУП надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , Швидка медична допомога повідомила про побиття ОСОБА_7 49 років, просить приїзду екіпажу;

- рапорт старшого слідчого ВП №4 ВРУП ОСОБА_21 з електронної бази «Армор» від 09.04.2022 за наслідками опрацювання отриманої інформації було встановлено, що ОСОБА_3 , на ґрунті ревнощів нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_7 , у зв`язку із чим проводиться перевірка обставин;

- заява ОСОБА_7 від 09.04.2022 на ім`я начальника ВП №4 ВРУП ГНП у Вінницькій області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , яка 08.04.2022 близько 20:00 години, перебуваючи в житловому будинку по АДРЕСА_2 на ґрунті ревнощів заподіяла їй тілесні ушкодження;

- заява потерпілої ОСОБА_7 про долучення до матеріалів кримінального провадження довідки МСЕК на її ім`я та пенсійного посвідчення;

- довідка до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААВ №251415 від 13.09.2021, відповідно до якої ОСОБА_7 встановлена І (перша) група «Б» інвалідності, загальне захворювання, потребує стороннього догляду;

- згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 14.03.2013, ОСОБА_7 являється інвалідом ІІІ групи загального захворювання, термін дії довічно;

- постанова про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 26.04.2022, відповідно до якої 2 рентгенівські знімки на ім`я ОСОБА_7 датовані 09.04.2022 та медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_7 за №878 визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження;

- постанова про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 15.04.2022, відповідно до якої один рентгенівський знімок на ім`я ОСОБА_7 датований 15.04.2022 визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження;

- висновок експерта за №24 складений експертом ОСОБА_19 з 15.04.2022 по 28.04.2022, відповідно до якого у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом п`ятої п`ясної кістки лівої кисті, три забиті рани в лобовій ділянці зліва, по синцю в ділянці лівого плеча, в ділянці лівої кисті та в ділянці лівого стегна. Вищевказані ушкодження виникли від травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів (в т.ч. фарфорова чашка - рани, дерев`яна палиця - синці, перелом лівої кисті тощо) можливо, 08.04.2022. Закритий перелом п`ятої п`ясної кістки лівої кисті за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров`я відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (п. 2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95). Рани та синці у гр. ОСОБА_7 небезпечними для життя в момент заподіяння не були, мали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше, як шість днів, за цим критерієм відносяться до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95);

- постанова про перекваліфікацію події кримінального правопорушення від 29.04.2022, відповідно до якої було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР №12022025060000045 від 09.04.2022, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України на ч.1 ст.122 КК України;

- лист головного лікаря КП «Погребищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» Погребищенської міської ради від 19.05.2022 за №02-1/117, зі змісту якого слідує, що гр. ОСОБА_7 перебуває на обліку як інвалід першої групи, дана група інвалідності встановлена їй Козятинською м/р МСЕК 13.09.2021.

Крім цього, судом було досліджено три рентгенівські знімки (1-від 15.04.2022, 2 від 09.04.2022) видані на ім`я ОСОБА_7 та медична картка стаціонарного хворого за №878 видана на ім`я ОСОБА_7 , відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_7 була госпіталізована 09.04.2022 до КП «Погребищанська ЦЛ» із раною голови у хірургічне відділення.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності умислу на заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченою потерпілій та вчинення злочину з необережність, суд виходить з наступного.

За нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122 КК) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень й причинним зв`язком між згаданим діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторониумисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

Необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких міститься у ст. 25 КК.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів. Зміст інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особи характеру вчиненого діяння, передбаченням або свідомим припущенням його негативних наслідків та ставленням до них.

За встановлених судом обставин даної справи та досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_3 у ході конфлікту, взявши фарфорову чашку, а у подальшому дерев`яну палицю умисно завдавала удари свідку ОСОБА_9 , била невпопад, підтвердила, що удари нею завдавались і потерпілій ОСОБА_7 , вона усвідомлювала характер вчиненого нею злочинного діяння, передбачала негативні наслідки від заподіяних ударів такими предметами.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_3 носили активний характер та остання раптово діяла, зокрема по відношенню щодо потерпілої.

Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень, що підтверджені висновками експерта, показами експерта щодо складеного висновку, показами потерпілої та обвинуваченої свідчать про те, що остання умисно завдаючи ударів предметами потерпілій, яка цього не очікувала і не спроможна була в інший спосіб захищатися, розраховувала на можливі наслідки, як тілесні ушкодження, від чого здоров`ю буде спричинена шкода, і хоча не бажала але свідомо припускала такі наслідки.

У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого умислу в діях ОСОБА_3 щодо спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження за якого особахоча не бажала їх спричинити але свідомо припускала спричинення шкоди здоров`ю потерпілої, однак при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкості цієї шкоди, отож особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно нею.

Надаючи оцінку показамсвідка ОСОБА_9 в частині отримання потерпілою ОСОБА_7 травм до події яка мала місце 08.04.2022, суд вважає їх неправдивими, оскільки вони суперечать іншим зібраним та безпосередньо дослідженим доказам, зокрема висновку експерта, поясненням експерта та показам потерплої і обвинуваченої.

Суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_9 проживав із обвинуваченою ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі, подія стосувалась подружньої зради допущеної з його сторони, отож надані ним покази можуть розцінюватись як можливість залагодження конфлікту між подружжям та надання показів на користь обвинуваченої з метою уникнення останньої від кримінальної відповідальності.

Оцінюючи зібрані та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, за виключенням свідчень свідка ОСОБА_9 , такими, що не протирічать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій виду та міри покарання, суд керується вимогами ст.65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Суд приймає до уваги висновки наведені у постановах Верховного Суду, у яких звернута увага на те, що відповідно до ст.50, 65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12ККУкраїни відноситься до категорії нетяжких злочинів, вину визнала хоча й частково, однак вказала, що щиро жалкує про вчинене, усвідомила наслідки протиправності своїх дій.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, вдова, проживала у незареєстрованому шлюбі, неповнолітніх дітей чи інших утриманців не має.

Згідно з довідкою характеристикою від 29.04.2022 №02-08/347, ОСОБА_3 на даний час ніде не працює, за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

Відповідно до довідки з КП «Погребищенська ЦЛ» Погребищенської м/р, від 14.04.2022 за №02-573, ОСОБА_3 за амбулаторною наркологічною допомогою та психіатричною допомогою до лікарів КП «Погребищенська ЦЛ» не зверталась.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд приймає до уваги, що щирим каяттям є щирий жаль з приводу вчиненого злочину та осуд своєї поведінки, що повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого, на що було звернуто Верховним Судом ККС у справі № 759/7784/15-к від 22.03.2018.

Обвинувачена засуджує свою поведінку, в силу обставин злочину виражає бажання його виправити шляхом понесення покарання призначеного їй судом.

У ході судового розгляду будо встановлено, що злочин було вчинено щодо потерпілої, яка є особою з інвалідністю, що відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України є обставиною яка обтяжує покарання.

Разом з цим в обвинувальному акті така обставина не зазначена.

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадкахна потерпілого.

Вказана обставина стороною обвинувачення та потерпілою як обтяжуюча не була зазначена в обвинувальному акті, а визнання цієї обставини судом буде порушенням ст. 337 КПК України, тому суд не визнає її як обтяжуючу покарання обвинуваченої.

Обираючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує, що санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, за якою кваліфіковано її дії та доведено винуватість передбачено альтернативні покарання у виді виправних робіт, обмеження чи позбавлення волі.

Ураховуючи всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом`якшують її покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого, її поведінку після вчинення злочину, позицію потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченій та відсутність тяжких наслідків від злочину, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою інкриміновано її діяння, оскільки застосування інших альтернативних покарань до обвинуваченої є неможливим, в силу приписів ст..57, 61 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для обвинуваченої і досягне мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та ізоляції її від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов`язків, що передбачені ст.76 КК України.

На переконання суду, іспитовий строк сприятиме формуванню у обвинуваченої звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення стосовно неї зазначених обмежень.

Вирішуючи цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 щодо стягнення із обвинуваченої ОСОБА_3 на її користь матеріальної шкоди у розмірі 1279, 90 грн. та моральної шкоди розмір 100 000 грн., який був прийнятий до розгляду в даному кримінальному провадженні 19.09.2022, суд виходить з наступного.

Обвинувачена у судовому засіданні цивільний позов визнала лише в частині майнової шкоди у розмірі 1279, 90 грн., витрачених на придбання медичних препаратів, у стягненні моральної шкоди просила суд відмовити, вказуючи, що діями потерпілої було заподіяно моральних страждань саме її.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної або моральної шкоди, має право пред`явити до обвинуваченого цивільний позов.

Статтею 55 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з вимогами чч.1, 2 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою яка таку шкоду заподіяла.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на те, що витрати на придбання медичних препаратів підтверджені документально, обвинувачена визнає їх розмір в сумі 1279, 90 грн., суд вважає, що в цій частині позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимоги цивільного позову потерпілої в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченої на її користь, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

У судовому засіданні потерпіла зазначила, що моральна шкода полягає для неї у душевних стражданнях, нервовому збудженому стані та негативних емоціях, спричиненими їй скоєним кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 . При цьому, суттєвих змін в її звичайному способі життя після скоєного не відбулось, не сталось погіршення здібностей чи позбавлення можливості їх реалізації, тому достатнім, на її думку, буде у відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.

При вирішенні даного питання суд приймає до уваги доводи сторони захисту, що саме негідна поведінка потерпілої на порушення усталених, добропорядних принципів суспільства щодо пріоритетів сім`ї над негативним засудження подружньої зради в суспільстві стала приводом до вчинення обвинуваченою даного злочину. Як було встановлено сім`я обвинуваченої розпалась остаточно, а потерпіла не засуджує такої своєї поведінки.

На противагу викладеному, суд враховує, що злочин було вчинено внаслідок збігу негативних обставин для обвинуваченої, які заподіяли їй страждання, викликали у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не сприяло належному здійсненню самоконтролю поведінки та стимулювало девіантну поведінку під час вчинення кримінального правопорушення, що має суттєве значення при наданні оцінки щодо наявності чи відсутності заподіяної за таких обставин потерпілій шкоди.

Ураховуючи викладене, обставини даної справи, суд зважає на те, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми чи настання інших негативних наслідків для потерпілої, як то порушення укладу її життя, побуту, тощо, суду не надано, отож заподіяння моральної шкоди потерпілій даним злочином не доведено, тому суд в цій частині позову відмовляє за недоведеністю.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст..100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не застосовувався.

Керуючись ст.50, 65 КК України, ч.2 ст.373, ст.374, ст.376, п.1 ч.2 ст.395 КПК Українисуд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) не вчинитьнового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.

Згідност. 76 ч.1 п.1, 2 КК Українипокласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення даного вироку.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 1279 (одну тисячу двісті сімдесят дев`ять) гривень 90 коп..

У решті цивільного позову, - відмовити.

Речові докази рентгенівські знімки на ім`я ОСОБА_7 та медичну картку за №878 на ім`я останньої, - повернути законному володільцю.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартоюв той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Світлана ШПОРТУН