Постанова № 11456228, 01.03.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 травня 2010 року Справа № 2-27/5284-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівЗаплава Л.М.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

позивача, Боюка Володимир Васильович, довіреність №130/В2 від 28.01.10, приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет";

відповідача, Карпушенко Ігор Валерійович, довіреність № б/н від 07.04.08, повне товариство "Уран-Юг н.с.";

розглянувши апеляційну скаргу повного товариства "Уран-Юг н.с." на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 12 січня 2010 року у справі №2-27/5284-2009

за позовом приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (бульв. Ак. Вернадського, 16-в, Київ, 03115)

до повного товариства "Уран-Юг н.с." (вул. Бєла Куна, 1-20, Сімферополь, 95022)

про визнання договору неукладеним та стягнення 39044,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду позов (з урахуванням уточнень - а.с. 68-71) задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 34.000 грн., 3% річних - 5.044,11 грн., судові витрати - державне мито в сумі 312 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 118 грн. У частині визнання договору неукладеним у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що підписаний між сторонами договір підряду є неукладеним, фактично підрядні роботи для позивача були виконані не відповідачем, відповідач безпідставно отримав від позивача кошти, як аванс, по такому договору.

Додатковим рішенням від 10 березня 2010 року місцевий господарський суд стягнув з позивача до Державного бюджету України державне мито в сумі 78 грн. (а.с. 130-131).

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить основне рішення скасувати через те, що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с. 106-109 т. 1).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згоден з апеляційною скаргою на основне рішення тому, що договір не має усіх істотних умов, фактично підрядні роботи виконані не відповідачем, а іншою особою, що встановлено судовим рішенням, відповідачу надсилалися уточненні позовні вимоги (а.с. 156-159 т. 1).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд долучив належним чином засвідчені копії документів (а.с. 139-146 т. 1), витребував додаткові докази (а.с. 15-96, 113-128, 130-135 т. 2) та встановив наступне.

01 жовтня 2004 року між відповідачем (виконавцем робіт) та позивачем (замовником робіт) був підписаний договір №39, по якому виконавець робіт зобовязався своїми силами та зі своїх матеріалів виконати будівельні роботи - монтаж інженерних мереж, систем та споруд за адресою: АДРЕСА_1, у строк 12 календарних місяців з моменту повідомлення замовником про можливість початку робіт, та за умовою фінансування замовником цих робіт, а замовник зобовязався прийняти та оплатити такі роботи, в тому числі оплатити аванс в сумі 34.000 грн. Вартість робіт визнається кошторисом, що є додатком до договору (а.с. 5-7 т. 1).

Кошторис, специфікація чи інші додатки до договору сторонами не складалися, що підтверджується наданими в судовому засіданні апеляційного господарського суду поясненнями представників сторін.

14 жовтня 2004 року позивач безготівкою сплатив відповідачу 34.000 грн. як аванс підготовчих робіт по монтажу інженерних мереж, що слідує з платіжного документу (а.с. 8 т. 1). Вказана сума коштів відповідачем позивачу не поверталася, проти чого сторони не спорять.

Між вказаними сторонами розглядалася інша господарська справа №2-18/1919-2007:

- за первісним позовом приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" до повного товариства "Уран-Юг н.с." про розірвання договору та стягнення боргу 34.000 грн., річних - 2040 грн., інфляційних витрат - 7.300 грн., який був змінений на визнання договору недійсним та стягнення 34.000 грн.;

- за зустрічним позовом повного товариства "Уран-Юг н.с." до приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" про спонукання підписати акти прийому - передачі виконаних робіт, за результатами якої:

- 09 лютого 2009 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у задоволенні зустрічного позову відмовлено тому, що обраний не передбачений законом спосіб захисту права (а.с. 72-79 т. 1), в цій частині 15 квітня 2009 року постановою апеляційної інстанції рішення залишено без змін (а.с. 139-143 т. 1), в касаційному порядку вказана постанова залишена без змін (а.с. 144-146 т. 1);

- 15 квітня 2009 року постановою Севастопольського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано через порушення норм процесуального права, а саме, неможливість зміни предмету та підстав позову, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено;

- 09 липня 2009 року постановою Вищого господарського суду України вказана постанова апеляційної інстанції залишена без змін (а.с. 139-146 т. 1).

Як встановлено вказаними судовими рішеннями, усі роботи, повязані з монтажем інженерних мереж, систем та споруд по вул. Васильєва, 32-а, виконувало товариство з обмеженою відповідальністю МВ НКП "Пошук" (а.с. 75, 139-146 т. 1).

Дійсно, з договору підряду №1/03-07 від 06 березня 2007 року, локального кошторису на 16 березня 2007 року, атів приймання виконаних робіт, ліцензії та дозволу, відповіді (а.с. 36, 43-96, 39, 38, 41 т. 2) вбачається, що у період з травня 2007 року по січень 2008 року будівельно-монтажні роботи (опалубка, кладка стін, електромонтажні роботи, фарбування, монтаж балок та прогонів крівлі, колон, швелера, тощо) з матеріалів підрядника по АДРЕСА_2, для позивача виконало на підставі договору підряду товариство з обмеженою відповідальністю мале виробниче науково-інформаційне підприємство "Пошук", яке мало на той час ліцензію та дозвіл на виконання таких робіт. Виконавець робіт до замовника претензій не має.

Відповідач на вимогу апеляційного господарського суду також надав письмові докази, а саме, діючу з 25 листопада 2004 року ліцензію відповідача на будівництво та монтаж інженерних конструкцій (а.с. 35 т. 2), договір на проектні роботи між позивачем та проектною організацією (а.с. 20-21 т. 2), по якому відповідач у грудні 2004 року отримав від проектної організації креслення (а.с. 22, 23 т. 2), договір відповідача з товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-575" від 02 жовтня 2004 року про виконання монтажних робіт за вказаною адресою (а.с. 30 т. 2), відзив про виконання у 4 кварталі цим товариством демонтажу трубопроводів, тощо (а.с. 33 т. 2), довідку та акт звірки по договірним зобовязанням відповідача з підприємцем ОСОБА_3 по купівлі у липні-грудні 2006 року будівельних матеріалів (а.с. 24-25 т. 1), договорів відповідача про оренду з транспорту (трактору, кранів) у період липень, жовтень 2006 року з холдінговою компанією "Кримавіамонтаж", підприємцями ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с. 26-29 т. 2), лист від 09 лютого 2007 року відповідача до позивача оплатити виконанні через субпідрядників роботи (а.с. 16-19 т. 2).

Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 837 глави 61 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Зі статті 875 параграфа 3 глави 61 вказаного Кодексу вбачається, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1). Договір будівельного підряду укладається на виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (частина 2).

Згідно зі статтею 877 вказаного Кодексу будівельні роботи здійснюються відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Такі ж вимоги передбачені статтею 318 Господарського кодексу України, при цьому, частина 5 встановлює, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; підстави та умови зміни і розірвання договору.

Як вбачається з наведених вище обставин, між сторонами у письмовій формі не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору підряду будівельних робіт. Зокрема, підписаним сторонами договором не передбачені такі істотні умови, як предмет - обсяги і види робіт, вартість підрядних робіт (кошторис, який повинен бути невідємною частиною договору, не складено та сторонами не підписано). А тому такий договір є неукладеним.

Апеляційний господарський суд вважає, що надані відповідачем докази не спростовують доводів позивача та висновків суду першої інстанції про те, що підписаний позивачем та відповідачем договір підряду є неукладеним тому, що не має вказаних вище істотних умов.

Також апеляційний господарський суд не може погодися з відповідачем про те, що надані ним письмові докази свідчать про фактичне виконання відповідачем для позивача підрядних робіт на виконання підписаного ними договору.

Як вказано вище, ці документи свідчать про те, що відповідач мав ліцензію на будівництво та монтаж інженерних конструкцій, отримав від проектної організації креслення, договір відповідача з товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-575" також не передбачає усіх істотних умов договору підряду, а відзив підрядника по цьому договору свідчить про виконання у 4 кварталі 2006 року демонтажу конструкцій, але не свідчить про будівництво чи монтаж інженерних конструкцій; довідки про придбання будівельних матеріалів та оренду будівельної техніки не підтверджують виконання робіт по договору між позивачем та відповідачем. Крім того, згідно з розділом 7 підписаного позивачем та відповідачем договору відповідач мав право залучати до виконання робіт субпідрядників лише за згодою замовника, але доказів такої згоди відповідач суду не надав.

Слід звернути увагу на те, що у період з травня 2007 року по січень 2008 року комплекс будівельно-монтажних робіт для позивача були виконані товариством з обмеженою відповідальністю мале виробниче науково-інформаційне підприємство "Пошук", і це підтверджено належними доказами (договором, кошторисом, актами виконаних робіт) та встановлено судовим рішенням. Тоді як, відповідач надав письмові докази, з яких вбачається, що окремі роботи (демонтаж конструкцій) чи послуги автотранспорту, а не комплекс будівельно-монтажних робіт, були виконані на замовлення відповідача.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підписаний позивачем та відповідачем договір є неукладеним, відповідач не здійснював для позивача підрядні роботи на виконання цього договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як передбачено статтею 1213 вказаного Кодексу, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 цього Кодексу зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з наведеним апеляційний господарський суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для отримання від позивача коштів в сумі 34.000 грн., відповідач зобовязаний повернути отриману суму коштів з урахуванням трьох процентів річних від безпідставно отриманої суми коштів. Місцевий господарський суд правильно прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми авансу, річних та про відмову у позові про визнання договору неукладеним тому, що це не є передбаченим законом способом захисту цивільного права.

Проте, як вбачається зі справи, позивач склав 30 листопада 2009 року та подав в судовому засіданні 12 січня 2010 року уточнення до позову (а.с. 68-71 т. 1), однак, ніяких доказів направлення (вручення) таких уточнень відповідачу позивач не надав. Опис до поштової кореспонденції з квитанцією від 01 грудня 2009 року (а.с. 54 т. 1 чи а.с. 34, 123-126 т. 2) про направлення позову стосується повторного направлення позивачем відповідачу первісного позову у звязку з тим, що спочатку позивачем позовна заява була направлена відповідачу за неточною адресою (АДРЕСА_3, замість АДРЕСА_4).

Частина 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлює обовязок позивача при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Частини 1 та 2 статті 22 вказаного Кодексу передбачають, що сторони користуються рівними процесуальними правами, в тому числі мають право, подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу. А стаття 4-3 цього Кодексу встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Частина 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

17 грудня 2009 року рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача (а.с. 47, 58, 61, 66, 67 т. 1) судом першої інстанції було направлено копію ухвали від 10 грудня 2009 року про відкладення розгляду справи на 12 січня 2010 року (а.с. 56-57, 118 т. 1 чи а.с. 130-131, 133 т. 2). Відомостей про повернення поштовим відділенням цієї кореспонденції не має. Відповідач не довів того, що не отримував цю кореспонденцію, хоча апеляційним господарським судом ухвалою від 15 квітня 2010 року були здійснені заходи щодо отримання відповідачем такої інформації, але відповідач лише 29 квітня 2010 року направив запит на отримання такої інформації (а.с. 15, 103, 112, 134-135 т. 2), що є неналежним виконанням відповідачем покладених на нього апеляційним судом обовязків та неналежним користуванням відповідачем своїми процесуальними правами. А тому факт не повідомлення відповідача про час та місце засідання належним чином не підтверджено. Докази, що є у справі, свідчать про належне та своєчасне виконання судом обовязку про повідомлення відповідача про час та місце засідання.

Апеляційний господарський суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що провадження по даній справі підлягає припиненню через те, що є рішення господарського суду про вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Дійсно, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню, якщо є рішення господарського суду про вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Але, по справі №2-18/1919-2007 були інші підстави для стягнення сплаченого авансу та річних виплат, а саме, невиконання відповідачем умов договору та недійсність договору. А тому у суду першої інстанції не було підстав для припинення провадження по даній справі за вказаними вище підставами.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що хоча викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки відповідають встановленим обставинам справи, які підтверджені належними доказами, але місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а саме, принцип змагальності господарського процесу, права відповідача. Такі порушення усунено апеляційним господарським судом - відповідачу вручені уточнення до позову (а.с. 102-103 т. 2). У звязку з такими порушеннями норм процесуального права, вказане судове рішення підлягає скасуванню. Позов підлягає задоволенню в частині стягнення коштів.

На підставі статей 49, 103, пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, підпунктів "а" і "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року (з змінами) слідує здійснити новий розподіл судових витрат, а саме, стягнути з позивача в дохід держави недоплачене при подачі позову державне мито в сумі 78,44 грн. по позовним вимогам немайнового характеру (про визнання договору неукладеним), що не підлягають задоволенню, стягнути з відповідача на користь позивача державне мито 312 грн. по позовним вимогам майнового характеру про стягнення коштів, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу повного товариства "Уран-Юг н.с." задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2010 року у справі №2-27/5284-2009 скасувати.

Прийняти нове рішення:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з повного товариства "Уран-Юг н.с." (м. Сімферополь, вул. Бєла Куна, 1-20, 95022; п/р 260082510 в КРД АППБ "Аваль", МФО 351005, ЄДРПОУ 31095621) на користь приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (м. Київ, бульв. Ак. Вернадського, 16-в, 03115; п/р 26008014040118 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 380333, ЄДРПОУ 24366800) 34.000 грн. та 3% річних у сумі 5.044,11 грн., а також судові витрати: державне мито 312 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (м. Київ, бульв. Ак. Вернадського, 16-в, 03115; п/р 26008014040118 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 380333, ЄДРПОУ 24366800) в дохід держави державне мито у сумі 78,44 грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.

Головуючий суддяО.Г. Градова

СуддіЛ.М. Заплава

З.Д. Маслова