Постанова № 11451686, 07.05.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 травня 2010 року С права № 2-1/10369-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Заплава Л.М.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Мартинюк Олег Володимирович (повноваження перевірені), посвідчення № 30-02/2009 від 15.09.09, Головний лікар, дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України;

представник відповідача: не з'явився, Алупкінська міська рада;

представник третьої особи: не з'явився, Міністерство охорони здоров'я України;

третя особа, не з'явилась, , ОСОБА_1;

представник третьої особи: Захарьїн Валерій Валерійович, довіреність № б/н від 23.03.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд";

представник третьої особи: Зозуля Максим Вячеславович, довіреність № б/н від 04.01.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд" та Алупкінської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 14 січня 2010 року у справі №2-1/10369-2007

за позовом державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України (АДРЕСА_2) (вул. Леніна, 33, місто Алупка, 98676)

до Алупкінської міської ради (вул. Красногвардійська, 32, місто Алупка, 98676)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Міністерства охорони здоров'я України (вул. М. Грушевського, 7, місто Київ 21,01021)

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд" (вул. Предславинська, 39, к. 313, місто Київ, 03150) (пр. Маяковського, 10, місто Київ, 02217)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алупкінської міської ради про скасування рішення Алупкінської міської ради від 05 серпня 2005 року №75/5 "Про дозвіл на розробку землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлової будівлі та господарських споруд".

Позовні вимоги з посиланням на правові положення статей 47, 48, 116, 149 Земельного кодексу України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 19 Конституції України обґрунтовані тим, що земельна ділянка, стосовно якої надана згода на розроблення проекту відведення гр. ОСОБА_1. оскаржуваним рішенням, знаходиться у правомірному користуванні Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року, і була незаконно вилучена відповідачем зі зміною його цільового призначення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року у справі №2-1/10369-2007 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Алупкінської міської ради від 05 серпня 2005 року №75/5 "Про дозвіл на розробку землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлової будівлі та господарських споруд".

В основу судового рішення про задоволення позову покладений висновок про відсутність доказів отримання гр. ОСОБА_1. згоди Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України на вилучення спірної земельної ділянки з його користування, у звязку чим відповідачем прийнято неправомірне рішення про надання згоди третій особі на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,04 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яким порушено право постійного землекористування позивача.

Не погодившись з прийнятим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд" та Алупкінська міська рада звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять зазначене рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заявники апеляційних скарг обґрунтовують свої вимоги тим, що судом першої інстанції прийнято рішення при неповному встановленні всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, крім того, вказують на відсутність у позивача будь-яких належним чином оформлених прав на спірну земельну ділянку і невстановлення судом факту порушення оскаржуваним рішенням відповідача прав Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2010 року суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Голика В.С.

У судове засідання, призначене на 05 травня 2010 року, представники Алупкінської міської ради, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_1 не зявились, про місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

До судового засідання, призначеного на 05 травня 2010 року, від Алупкінської міської ради надійшло клопотання, в якому відповідач просив розглянути справу у відсутність його представника, а також висловив позицію щодо підтримання своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд".

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія з урахуванням думки присутніх представників сторін визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції судовою колегією було встановлено, що на обліку в регіональному фрагменті Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України по Автономній Республіці Крим юридичної особи з назвою Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України не значиться, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 30 квітня 2010 року за вих. номером 05.3-8.1/1164, виданої на запит Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2010 року за вих. номером 5038-15081. Відповідно до вказаної довідки станом на 30 квітня 2010 року з ідентифікаційним кодом 01995731 в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ України по Автономній Республіці Крим значиться юридична особа: державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України з організаційно правовою формою господарювання державна організація (установа, заклад), розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, місто Алупка, вул. Леніна, буд. 33, дата реєстрації 18 липня 1997 року, дата реєстраційних дій 13 грудня 2007 року; рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №11461050003003548.

У судовому засіданні, призначеному на 05 травня 2010 року, представником товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд" також було надано відповідну довідку Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 27 квітня 2010 року за вих. номером 05.3-8.1/1149, в якій окрім зазначених вище даних ще було вказано, що до 23 липня 1997 року субєкт значився з назвою санаторій им. А.А. Боброва.

Відповідно до представленого на запит апеляційного суду статуту позивача державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України є правонаступником дитячого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоровя України (пункт 1.8).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №066104 від 13 грудня 2007 року державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України як юридична особа був зареєстрований 18 липня 1997 року, проте у звязку зі зміною найменування юридичної особи 13 грудня 2007 року була здійснена заміна свідоцтва про державну реєстрацію.

Системний аналіз викладених фактів, а також пояснення головного лікаря державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України свідчать про те, що Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України під час розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема 13 грудня 2007 року був перейменований у державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено вказаних обставин, а також те, що в силу частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне змінити найменування позивача на належне.

У судовому засіданні, призначеному на 05 травня 2010 року, представник позивача заявив клопотання про зупинення розгляду справи у звязку з порушенням кримінальної справи №1105312005 природоохоронною прокуратурою Автономної Республіки Крим за фактом перевищення повноважень Алупкінською міською радою.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

05 серпня 2005 року на 34 сесії Алупкінська міська рада 4-ого скликання прийняла рішення "Про дозвіл на розробку землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлової будівлі та господарських споруд" №75/5, яким вирішено дозволити гр. ОСОБА_1 розробити проект землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га за адресою: місто АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (садиба) з наступною передачею земельної ділянки у приватну власність (а. с. 9, т. 1).

Спірні правовідносини у даній справі виникли у звязку з тим, що позивач вважає зазначене рішення Алупкінської міської ради №75/5 від 05 серпня 2005 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню на підставі того, що воно винесено відносно земельної ділянки, яка належить йому на праві постійного користування на підставі Державного акту серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.

Враховуючи те, що спір у даній справі виник у сфері земельних відносин, то, при його вирішенні застосуванню підлягають норми Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та ін.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до розяснень, що містяться в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Відповідно до пункту 2 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Так, системний аналіз доводів позовної заяви свідчить про те, що підставами заявленої вимоги про скасування оскаржуваного рішення відповідача є порушення права постійного користування Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України на земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га за адресою: місто АДРЕСА_2, яке йому належить на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року.

Перевіряючи підстави заявленої вимоги, судова колегія дійшла висновку щодо їх недоведеності та необґрунтованості з огляду на наступне.

Так, на підставі рішення Алупкінської міської ради народних депутатів 14 сесії 21 скликання від 30 червня 1992 року санаторію ім. проф. Боброва видано Державний акт серії КМ №0000030 від 7 квітня 1995 року на право постійного користування земельною ділянкою 11, 2632 га для функціонування санаторію.

Оцінивши вказаний правовстановлюючий документ, судова колегія встановила те, що, по-перше, власником вказаного державного акту є санаторій ім. проф. Боброва, в той час, як позивачем у даній справі є його правонаступник - державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України. При цьому, слід зазначити, що земельне законодавство не передбачає правонаступництва прав на земельну ділянку. За правилами статті 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, єдиним підтвердженням того, що державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України є користувачем спірної земельної ділянки, повинен бути оформлений у встановленому законом порядку державний акт, проте належним чином оформленого державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, яка співпадає з межами земельної ділянки, наданої у постійне користування санаторію ім. проф. Боброва на підставі Державного акту серії КМ №0000030 від 7 квітня 1995 року, виданого державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України, позивач не надав.

По друге, у державному акті, на який посилається позивач, взагалі відсутня адреса земельної ділянки, яка передана санаторію ім. проф. Боброва у постійне користування, у звязку з чим колегія суддів не може визнати зазначений акт достатнім доказом підтвердження, по-перше, факту наявності у позивача належним чином оформленого права на спірну земельну ділянку, а по-друге, накладення меж земельної ділянки, визначеної у державному акті КМ №0000030 від 7 квітня 1995 року, та земельної ділянки, згода на розроблення проекту відведення якої надана третій особі оскаржуваним рішенням.

При обґрунтуванні своєї правової позиції позивач в якості доказу належності йому спірної земельної ділянки також посилається на акт від 11 травня 2006 року відновлення в натурі окружної межі земельної ділянки санаторію ім. Боброва, за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у постійному користуванні санаторію ім. Боброва на підставі Державного акту серії КМ № 0000030.

Дослідивши вказаний доказ, на який посилається позивач, судова колегія дійшла висновку, що він не є належним і допустимим доказом у справі в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Слід відмітити, як вже раніше вказувалось, даний акт стосувався відновлення меж земельної ділянки санаторія ім. Боброва, який вже припинений внаслідок реорганізації в той час, як у даній справі спір виник з приводу нібито порушених прав землекористування державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України, який в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України і повинен довести, по-перше, факт наявності у нього права постійного користування спірною земельною ділянкою, а по-друге, його порушення оскаржуваним рішенням відповідача.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах за №135 від 23 травня 2003 року «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"», встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберіганнядержавних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі Інструкція), державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією (пункт 1.13 Інструкції).

Згідно з пунктом 1.14 Інструкції довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Пунктом 2.4 Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Державною комітету України по земельних ресурсах за № 174 від 02 липня 2003 року дані за результатами виконаних робіт повинні бути перевірені операторами державного реєстру земель та внесені до автоматизованої системи державного земельного кадастру.

З урахуванням викладених вимог земельного законодавства Севастопольським апеляційним господарським судом було зроблено запит за № 5038-11686 від 01 квітня 2010 року до Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" стосовно надання відомостей щодо внесення чи невнесення до Автоматизованої системи державного земельного кадастру даних: 1) про відновлення в натурі окружної межі земельної ділянки санаторію ім. О.О. Боброва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться в його постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року, виданого на підставі рішення 14-ої сесії 21 скликання Алупкінської міської ради від 30 червня 1992 року; 2) про реєстрацію Дитячим спеціалізованим санаторієм ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України права постійного користування та отримання державного акту на право постійного користування відповідно до рішення 8-ої сесії 5-ого скликання Алупкінської міської ради "Про скасування державного акту санаторію імені проф. Боброва та надання дозволу на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування " №7 від 03 листопада 2006 року, а також відповідно до рішення 27-ої сесії 5-ого скликання Алупкінської міської ради "Про коректування меж земельної ділянки ДП "Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва" Міністерства охорони здоров'я України для функціонування санаторія"№1/1 від 16 вересня 2008 року.

На зазначений запит Кримською регіональною філією державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" на адресу суду апеляційної інстанції було направлено відповідь за вих. № 02-04/1267 від 08 квітня 2010 року, в якій вказано, що відомості стосовно наявності в Автоматизованій системі державного земельного кадастру даних про відновлення в натурі окружної межі земельної ділянки санаторію ім. О.О. Боброва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться в його постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року, виданого на підставі рішення 14-ої сесії 21 скликання Алупкінської міської ради від 30 червня 1992 року, відсутні. Проте, вказано, що до Автоматизованої системи державного земельного кадастру внесені відповідні дані щодо постійного користування земельною ділянкою Дитячим спеціалізованим санаторієм ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоровя, при цьому до вказаної відповіді доданий витяг з бази даних реєстру, державний акт серії ЯЯ №001297 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4, 8000 га, розташованої за адресою: вул. Леніна, 33, місто Алупка, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, виданий на імя державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоровя України на підставі рішення 27-ої сесії 5-ого скликання Алупкінської міської ради №1/1 від 16 вересня 2008 року, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030100700006 від 25 листопада 2008 року. Також до вказаного державного акту додається план меж земельної ділянки, з якого вбачається, що від точок З до А суміжним землекористувачем позивача є гр. ОСОБА_1.

Викладені обставини справи підтверджують неспроможність посилань позивача на акт від 11 травня 2006 року відновлення в натурі окружної межі земельної ділянки санаторію ім. Боброва, за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у постійному користуванні санаторію ім. Боброва на підставі Державного акту серії КМ № 0000030, як на доказ належності йому спірної земельної ділянки.

Крім того, Алупкінською міською радою до суду апеляційної інстанції було надіслано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема рішення 8-ої позачергової сесії 5-ого скликання Алупкінської міської ради «Про скасування державного акту санаторію імені проф. О.О. Боброва і дозволу на виконання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у постійне користування» №7 від 03 листопада 2006 року, рішення 27-ої позачергової сесії 5-ого скликання Алупкінської міської ради «Про корегування меж земельної ділянки ДП «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоровя України для функціонування санаторію» №1/1 від 16 вересня 2008 року та рішення 27-ої позачергової сесії 5-ого скликання Алупкінської міської ради «Про прийняття в землі запасу Алупкінської міської ради земельної ділянки площею 6, 4632 га, розташованого за адресою: місто Алупка, вул. Леніна» №1/2 від 16 вересня 2008 року.

Так, зі змісту вказаних рішень судовою колегією було встановлено, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,2632 га серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року, на який посилається позивач при обґрунтуванні свого порушеного права землекористування був скасований рішенням Алупкінської міської ради №7 від 03 листопада 2006 року та визнаний таким, що втратив чинність рішенням Алупкінської міської ради №1/1 від 16 вересня 2008 року.

Представником позивача у судовому засіданні, призначеному на 05 травня 2010 року, судовій колегії надано постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2006 року у справі №2-13/19093-2006А, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 року, якою визнано нечинним та скасовано рішення Алупкінської міської ради «Про скасування державного акту санаторію імені проф. О.О. Боброва і дозволу на виконання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у постійне користування» №7 від 03 листопада 2006 року, проте оцінивши дані обставини, судовою колегією встановлено, що скасування даного рішення не має значення для правильного вирішення спору у даній справі, з огляду на те, що державний акт на право постійно користування земельною ділянкою площею 11,2632 га серії КМ №0000030 від 07 квітня 1995 року підтверджував право постійного користування санаторію ім. проф. Боброва, який існував до 23 липня 1997 року, і крім цього, жодним чином не стосувалось фактів, оформлення позивачем нового державного акту і підстав його видачі 25 листопада 2008 року.

Отже, аналіз викладених фактів і обставин переконливо свідчить про відсутність у позивача і на момент звернення до суду з позовом, і на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції будь-якого належним чином оформленого права на земельну ділянку, на яку відповідачем наданий дозвіл на розробку проекту відведення гр. ОСОБА_1.

Більш того, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що оскаржуваним рішенням Алупкінської міської ради №75/5 від 05 серпня 2005 року гр. ОСОБА_1. надано лише право здійснити ряд підготовчих дій, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою, воно не породжувало для позивача будь-яких негативних наслідків і не позбавляло його права користування земельною ділянкою, як і не надавало гр. ОСОБА_1. таке право. Розробка та перевірка проекту землеустрою спрямовані на більш детальне дослідження земельної ділянки та вирішення питання щодо можливості передачі її у власність чи користування.

За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу .

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.

Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

З огляду на наведене спосіб захисту порушеного права має відповідати наявному порушенню та сприяти його усуненню.

Позивачем заявлено позов про скасування рішення відповідача про надання дозволу третій особі на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки. Такий зміст позовних вимог не відповідає призначенню позову як інструменту захисту порушеного права, межам правової охорони зареєстрованого права державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України на земельну ділянку площею 4, 8000 га, розташованої за адресою: вул. Леніна, 33, місто Алупка, місто Ялта, Автономна Республіка Крим.

Більш того, обраний позивачем спосіб захисту не спроможний відновити і захистити жодних його прав, оскільки право власності на спірну земельну ділянку після прийняття оскаржуваного рішення було оформлено гр. ОСОБА_1., а згодом відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд", яке на підставі державного акту серії ЯД №592498 від 17 серпня 2007 року є власником земельної ділянки площею 0,0400 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

Отже, позивач не надав доказів, наявності і порушення будь-яких його прав землекористувача.

Доводи позивача відносно того, що ним досі неотриманий державний акт серії ЯЯ №001297 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4, 8000 га, розташованої за адресою: вул. Леніна, 33, місто Алупка, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, і йому взагалі невідомо про його існування, розцінюються судовою колегію як безпідставні, оскільки, як вже раніше зазначалось, відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а не з моменту його отримання власником у відповідних органах. Більш того, на думку суду апеляційної інстанції, твердження державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України про те, що йому взагалі невідомо про його існування є достатньо суперечливими і непереконливими, оскільки очевидним є той факт, що вся проектна документація на земельну ділянку площею 4, 8000 га, розташованої за адресою: вул. Леніна, 33, місто Алупка, місто Ялта, Автономна Республіка Крим виготовлювалась на підставі заяв і за рахунок позивача, оскільки він є зацікавленою особою в оформленні свого права постійного користування вказаною земельною ділянкою, і за будь-якою іншою ініціативою державний акт не може бути виданий.

Безпідставними є також посилання позивача у позовній заяві на те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташований за адресою: АДРЕСА_2, серії ЯД № 568874, виданий гр. ОСОБА_1. є спірним і порушує право Дитячого спеціалізованого санаторію ім.. А.А. Боброва, оскільки доказів того, що зазначений державний акт кимось оскаржувався та виступав предметом спору, позивачем не надано.

Стосовно заявленого представником позивача клопотання про зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає наступне.

Підстави зупинення провадження у справі урегульовані статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до частини 1 цієї статті господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Однак, будь-яких доказів повязаності даної справи з кримінальною справою, яка порушена природоохоронною прокуратурою Автономної Республіки Крим, суду апеляційної інстанції не надано, як і доказів взагалі її порушення, що виключає наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі.

З урахуванням викладених обставин, судова колегія дійшла висновку, що позов державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва»Міністерства охорони здоров'я України заснований на субєктивних припущенням і помилковому уявленні про його порушене право оскаржуваним рішенням, що свідчить про недоведеність позовних вимог про скасування рішення Алупкінської міської ради від 05 серпня 2005 року №75/5 "Про дозвіл на розробку землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлової будівлі та господарських споруд", і як наслідок відсутність підстав для їх задоволення.

Слід також зазначити, що суд першої інстанції, скасувавши і визнавши рішення Алупкінської міської ради від 05 серпня 2005 року №75/5 "Про дозвіл на розробку землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлової будівлі та господарських споруд" протиправним, вийшов за межі позову, в якому Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України просив лише скасувати оскаржуване рішення, що є порушенням вимог господарського процесуального законодавства України, яке надає право виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є відповідне клопотання зацікавленої особи (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), однак при цьому місцевий господарський суд в своєму рішенні не навів жодних підстав необхідності виходу за межі заявлених позивачем вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Невстановлення судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційних скарг і наявності правових підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Київбуд" задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Алупкінської міської ради задовольнити.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 року у справі №2-1/10369-2007 скасувати.

4. Прийняти нове рішення.

5. У задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддяТ.П. Фенько

СуддіЛ.М. Заплава

В.С. Голик