Рішення № 11455944, 24.09.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2010 р.Справа № 9/31 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 9/31

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Данттехнобуд", м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, 11

до відповідача: корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання), м. Кіровоград, пр. Промисловий, 1

про стягнення 452 266,88 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не приймали;

від відповідача - Мар"яш В.І., довіреність б/н від 20.04.2010 р.;

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Данттехнобуд" (далі по тексту - ТОВ "Данттехнобуд") подано позовну заяву про стягнення з корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) 496 696,61 грн. заборгованості, яка складається з: 343 454,83 грн. суми основного боргу, 53 701,80 грн. пені, 18 916,01 грн. трьох процентів річних, 75 623,97 грн. інфляційних нарахувань та 5 000,00 грн. збитків.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду щодо оплати вартості виконаних робіт.

Заявою від 18.05.2010 р. позивач збільшив розмір позовних вимог та заявив до стягнення з відповідача 505 146,17 грн., з яких: 349 974,00 грн. сума основного боргу, 54 061,87 грн. пені, три проценти річних 19 208,57 грн., 76 901,73 грн. інфляційних нарахувань та 5 000,00 грн. збитків (т. 2 а.с. 36-38).

Клопотанням від 08.06.2010 р. позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 452 266,88 грн., що складається з суми основного боргу 349 974,00 грн., пені 1 182,58 грн., трьох процентів річних 19 208,57 грн., інфляційних нарахувань 76 901,73 грн. та збитків 5 000,00 грн. (т. 2 а.с. 92).

З огляду на права позивача, що визначені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу з урахуванням клопотання позивача від 08.06.2010 р. про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 24.09.2010 р. відповідачем подано заяву, за змістом якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних та трьох процентів річних визнано. Стягнення збитків в розмірі 5 000,00 грн. заперечено у зв'язку з тим, що юридичні послуги надавались не адвокатом (т. 1 а.с. 127-128).

Крім того, 23.09.2010 р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на період касаційного перегляду ухвали господарського суду від 21.06.2010 р. та постанови суду апеляційної інстанції від 18.08.2010 р. (т. 3 а.с. 8-9). В судовому засіданні 24.09.2010 р. представник відповідача підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача в судове засідання 24.09.2010 р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення (т.3 а.с. 6). Будь-які клопотання позивача щодо необхідності відкладення розгляду справи або витребування нових доказів до господарського суду не надходили.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України участь представника сторони в судовому засіданні є правом останнього, яким кожна зі сторін зобов'язана користуватися добросовісно.

Підставами для відкладення розгляду справи є обставини, які наведенні в статті 77 Господарського процесуального кодексу України, та коли спір за відповідних обставин не може бути вирішено в даному засіданні і лише в межах строків, встановлених статтею 69 названого Кодексу.

З урахуванням викладеного, враховуючи належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та фактичну участь представника позивача в інших судових засіданнях, що проводилися по даній справі, подання позивачем витребуваних судом документів, господарський суд вважає можливим розглянути дану справі за відсутності представника позивача.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти нього, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 02.11.2007 р. договору № 9, у відповідності до якого корпорація "Система ССБ" (виробниче об'єднання), як Замовник, доручило, а ТОВ "Данттехнобуд", як Підрядник, зобов'язався на власний ризик виконати роботу по монтажу зовнішньомайданчикового водопроводу до заводу по переробці сої в сел. Новому. Натомість, Замовник зобов'язався прийняти виконану Підрядником роботу та оплатити її.

Сторонами в п. 2.3. договору передбачено, що обсяг робіт, що підлягає виконанню Підрядником, перелічений в кошторисній документації та може уточнюватися Замовником і погоджуватись ним в актах виконаних робіт форми КБ-2В (т. 1 а.с. 86-109).

Строк виконання робіт до 31.12.2008 р. (п.п. 2.4., 6.1. договору).

Роботи вважаються прийнятими Замовником з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (КБ-2В) та довідки КБ-3.

Вартість робіт є динамічною та складає 2 153 870 грн. (п. 3.2. договору).

Розрахунок між сторонами здійснюється згідно актів виконаних робіт (КБ-2В) та довідки КБ-3 після їх підписання обома сторонами протягом 3-х календарних днів (п. 3.4. договору).

Зазначені вище договірні умови узгоджені між сторонами шляхом підписання договору та скріплення його печатками підприємств.

Згідно зі статтею 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено Господарським кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта укладається договір будівельного підряду.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду визначається як окремий вид договору підряду, який регулює договірний тип відносин у сфері створення та передання результатів будівництва чи інших будівельних робіт на умовах підряду.

Стаття 877 Цивільного кодексу України встановлює, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано, а відповідачем прийнято обумовлені договором № 9 від 02.11.2007 р. роботи на загальну вартість 1 311 656,40 грн.

Виконання робіт та їх прийняття відповідачем підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за період з листопада 2007 р. по жовтень 2008 р., які підписані представниками сторін, містять відтиски печаток, в яких відсутні будь-які зауваження або застереження сторін щодо виконаних позивачем робіт, а також факт підписання яких не заперечується сторонами (т. 1 а.с. 15-18, 20-22, 24-26, 64-66, 68-70, 73-75, 78-81, 83-85).

Крім того, матеріали справи містять довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт, які також скріплені підписами і печатками сторін (т. 1 а.с. 19, 23, 27, 63, 67, 71-72, 76-77, 82).

Згідно наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", чинного в період виконання робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт форми N КБ-в та довідка за формою N КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Поміж тим, відповідач в порушення п. 3.4. договору своєчасно та в повному обсязі за прийняті ним роботи не розрахувався.

Згідно остаточного розрахунку позивача та наявних в справі доказів, заборгованість відповідача за виконанні роботи становить 349 974,00 грн. (т. 1 а.с. 57-58, 130-132, т. 2 а.с. 76-79). При цьому, позивачем зараховано в рахунок платежів за договором № 9 від 02.11.2007 р. платіж в сумі 179 682,40 грн., що виник внаслідок переплати відповідачем вартості робіт, виконаних за іншим договором № 4 від 02.04.2007р., укладеним між сторонами (т. 1 а.с. 120, 123-125, 133-134, 139-140; т. 2 а.с. 5-30, 36-65).

Розрахунок заборгованості за договором № 9 від 02.11.2007 р. в розмірі 349 974,00 грн. відповідачем в заяві від 29.06.2010 р. не заперечено (т. 3 а.с. 15).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. За нормами статті 629 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження проведення повного розрахунку з позивачем за виконані ним роботи по договору № 9 від 02.11.2007 р.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 349 974,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Так, згідно з ч. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами в п. 7.3. договору № 9 від 02.11.2007 р. встановлено відповідальність Замовника за порушення строків розрахунку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

На підставі вказаного позивач нараховує до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 1 182,58 грн. за порушення строків оплати виконаних робіт за актами (т. 2 а.с. 92):

за вересень 2008 р. на суму боргу 44 887,20 грн. за період з 18.03.2009 р. по 04.04.2009р. (17 к.дн.) пеня в розмірі 501,75 грн.;

за жовтень 2008 р. на суму боргу 18 165,60 грн. за період з 18.03.2009 р. по 14.05.2009 р. пеня в розмірі 680,83 грн.

Дані нарахування здійснені позивачем в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, та заявлені до стягнення в межах річного строку позовної давності, передбаченого п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення порушення відповідачем грошового зобов'язання, заявлена пеня в розмірі 1 182,58 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі названої норми просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 19 208,57 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 76 901,73 грн. згідно наданого ним розрахунку (т. 2 а.с. 37, 92).

Враховуючи встановлені вище обставини щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання та приписи статті 625 Цивільного кодексу України, зазначені нарахування підлягають стягненню з відповідача, однак в меншій сумі з підстав наступного.

Як слідує з розрахунку, позивач при нарахуванні 3 % річних здійснив розрахунок за 2008 рік виходячи з кількості днів 365, тоді як даний рік мав 366 календарних днів. За даних обставин, правильною сумою 3% річних є:

за актом виконаних робіт за квітень 2008 р.: на суму заборгованості 466 603,00 грн. за період з 05.05.2008 р. по 13.08.2008 р. 3% річних складають 3824,61 грн.; на суму заборгованості 286 921,20 грн. за період з 13.08.2008 р. по 10.02.2010 р. 3% річних складають 12 867,05 грн.;

за актом виконаних робіт за вересень 2008 р. на суму заборгованості 44 887,20 грн. за період з 04.10.2008 р. по 10.02.2010 р. 3% річних складають 1821,65 грн.;

за актом виконаних робіт за жовтень 2008 р. на суму заборгованості 18 165,60 грн. за період з 14.11.2008 р. по 10.02.2010 р. 3% річних складають 674,67 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 19 187,98 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 76 901,73 грн. за період:

за актом виконаних робіт за квітень 2008 р. на суму заборгованості 466 603,00 грн. за період з травня по червень 2008 р. та на суму заборгованості 286 921,20 грн. за період з вересня 2008 р. по грудень 2009 р.;

за актом виконаних робіт за вересень 2008 р. на суму заборгованості 44 887,20 грн. за період з жовтня 2008 р. по грудень 2009 р.;

за актом виконаних робіт за жовтень 2008 р. на суму заборгованості 18 165,60 грн. за період з грудня 2008 р. по грудень 2009 р. - є правильним.

Інфляційні нарахування в розмірі 76 901,73 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, як вказує позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань ним понесені збитки в розмірі 5 000 грн., які полягають у здійснених витратах на юридичні послуги.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

За статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків здійснюється з врахуванням усіх елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі, вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Поміж тим, визначені позивачем 5 000,00 грн. вартості отриманих за договором від 11.03.2010 р. юридичних послуг, необхідних для проведення роботи по поверненню суми заборгованості, не може бути віднесено до складу збитків у розумінні положень ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України оскільки вони не є об'єктивно необхідними витратами, понесеними позивачем саме у такому розмірі та не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із порушенням відповідачем своїх господарських зобов'язань перед позивачем за договором № 9 від 02.11.2007 р., тобто не є наслідком дій відповідача, які обов'язково мали настати для позивача.

За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 5 000,00 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Подане відповідачем клопотання від 23.09.2010 р. про зупинення провадження у справі на період розгляду у Вищому господарському суді України касаційної скарги на ухвалу суду Кіровоградської області від 21.06.2010 р. та постанову суду апеляційної інстанції від 18.08.2010 р. задоволенню не підлягає з підстав відсутності доказів прийняття касаційної скарги до розгляду судом (т. 3 а.с. 8-13).

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надмірно сплачене позивачем державне мито за платіжним дорученням № 58 від 18.05.2010 р. в розмірі 148,53 грн. підлягає поверненню з державного бюджету на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 7-93 "Про державне мито".

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) (25014, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 1, р/р 260007976 в Обласній дирекції "Раффайзан Банк Аваль", м.Кіровоград, МФО 323538, код ЄДРПОУ 23235177) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Данттехнобуд" (25006, м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, 11, р/р26004006402001 в ЦВ Філії "Полтавська дирекція" АТ "Індекс-Банк м. Кіровограда, МФО 331661, код ЄДРПОУ 30330988) - 447 246,29 грн. боргу, з якого: 349 974,00 грн. основний борг, 1 182,58 грн. пеня, 19 187,98 грн. 3% річних та 76 901,73 грн. інфляційні нарахування; а також 4 472,46 грн. державного мита та 233,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Данттехнобуд" з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в розмірі 148,53 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 58 від 18.05.2010 року.

Платіжне доручення № 58 від 18.05.2010 року залишається в матеріалах справи № 9/31.

Довідку видати.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 29.09.2010 року.