Рішення № 11455883, 28.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.10 р.                     Справа № 43/143                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Братченко Т.А.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРДІ”, м. Донецьк

про штрафу у розмірі 360,53грн.

Представники сторін:

від позивача: Сагайдак Л. Ю. За дов. №21/1-1951/Сг від 10.04.10р.

від відповідача: представник не з’явився

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалою від 25.08.2010р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 28.09.2010р. з 13:35год. до 13:45год.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРДІ”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 1347,39грн., штрафу у розмірі 360,53грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.10р. порушено провадження у справі №43/143 (суддя Зубченко І.В.).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.09.10р. справу №43/143 було передано на розгляд судді Гассій О.В. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області справу №43/143 передано на розгляд судді Зубченко І.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №3101/Вр від 07.05.2010р. з додатками, в частині своєчасної оплати наданих послуг, розрахунок ціни позову, правоустановчі документи.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі 1707,92грн.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відтак, у задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі 1707,92грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

25.08.2010р. позивач звернувся до суду з заявою №14/674, в якій пояснив, що відповідачем сплачено суму боргу у розмірі 782,94грн., що підтверджується банківською випискою від 07.07.2010р., тому просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 564,45грн., штраф у розмірі 360,53грн.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог №14/711 від 13.09.10р., позивач зазначив, що сума боргу сплачена відповідачем у повному обсязі та, на підставі викладеного і керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, просив суд прийняти до розгляду вказану заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 360,53грн., а також віднести на рахунок відповідача судові витрати.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому заява позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно зменшеного розміру позовних вимог.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Причин нез’явлення останній не пояснив та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надав, незважаючи на те, що, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 02.07.2010р., 15.07.2010р., 25.08.2010р., 13.09.2010р.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №14/4-20/4416 від 03.09.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРДІ” (ідентифікаційний код - 34899162) є юридичною особою та знаходиться за адресою вказаною у позові та договорі та, на яку направлялись ухвали суду.

З огляду на викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез’явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому, оскільки позивач звернувся з заявою саме про зменшення розміру позовних вимог, то суд вважає, що розгляд справи без участі представника відповідача не порушує засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на охорону об’єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №3101/Вр, згідно з умовами якого позивач на кошти, отримані від відповідача, починаючи з 20.05.2010р., за допомогою системи охоронної сигналізації здійснює охорону об’єктів, які внесені до дислокації (додаток №1 до договору) і позначені на план-схемі (додаток №3 до договору), а відповідач зобов’язуєся виконувати приписи щодо обладнання та укріпленості об’єкту, надані позивачем (додаток №4 до договору) та здійснювати оплату замовлених послуг.

Ціна договору (види послуг охорони, їх вартість) визначено і узгоджено сторонами дислокацією (додаток №1 до договору) та протоколом узгодження вартості (додаток №5 до договору). На момент укладання договру вартість охорони дорівнює 564,45грн. на місяць (п. 2.1).

Ціна договору (вартість замовлених послуг) може бути змінена шляхом підписання сторонами дислокації (додаток №1 до договору) та протоколу узгодження вартості (додаток №5 до договору), без укладання додаткових угод. Не досягнення сторонами згоди про зміну договору є підставою для розірвання договору (п.2.2).

Відповідно до пункту 2.3. договору, оплата замовлених послуг здійснюється відповідачем на умовах внесення попередньої оплати, шляхом щомісячних виплат сум, вказаних в дислокації (додаток №1 до договору) і пункті 2.1 цього договору. Зобов’язання відповідача здійснювати оплату позивачу не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт, тощо.

Згідно до пункту 2.4. договору, перший платіж відповідач зобов’язаний здійснити впродовж трьох банківських днів після підписання сторонами цього договору. Усі наступні платежі відповідач зобов’язаний здійснювати не пізніш п’яти днів до кінця місяця. Тобто за п`ять днів до кінця поточного місяця відповідач має оплатити замовлені ним послуги, які позивач повинен буде надати у наступному місяці.

Датою оплати вважається дата зарахування грошей на рахунок позивача. У разі недостатності (відсутності) суми проведеного відповідачем платежу для виконання зобов’язань, обумовлених п.п. 2.1, 2.4, 2.5, 2.6 цього договору, вимоги позивача погашаються відповідачем у черговості, взначеній статтею 534 ЦК України. (пункт 2.6. договору).

Позивач на вимогу відповідача щомісячно, простими поштовими відправленнями - листами надсилає останньому рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт. За наявності нарікань на якість або обсяг наданих послуг, відповідач повинен викласти свої вимоги щляхом внесення відповідних відомостей в акти виконаних робіт, або у виді претензії. Акти виконаних робіт із запереченнями або претензії відповідач повинен належним чином вручити позивачу (пункт 2.7. договору).

Відсутність впродовж десяти банківських днів, після закінчення календарного місяця нарікань на якість або обсяг наданих позивачем послуг (акти виконаних робіт із запереченнями, претензії) є прийняттям відповідачем послуг позивача в обсязі і вартістю, визначеною дислокацією та протоколом узгодження вартості. При відсутності нарікань, підписання сторонами актів виконаних робіт є необов’язковим (п. 2.8).

Відповідно до пункту 10.1. договору, він набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 07.05.11р. Початок надання послуг охорони, а також їх припинення може бути оформлене відповідними актами (додатками №№ 6,7 до договору).

Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим ще на один рік (кількість пролонгацій не обмежена). У цьому випадку позивач надає відповідачу дислокацію (додаток №1 до договору) та протокол узгодження вартості (додаток №5 до договору), які відповідач повинен належним узгодити та повернути їх позивачу в одному примірнику. Якщо відповідачем не будуть повернені належним чином узгоджені додатки №1 та №5 до договору на наступний термін дії договору при тому, що відповідач продовжить приймати (користуватись) послуги позивача, вартість послуг на відповідний період (вказаний у додатку №1 до договору) вважається узгодженою сторонами (пункт 10.2. договору).

Як встановлено судом, сторонами підписано розрахунок-дислокацію на 2010р. та протокол узгодження ціни за здійснення заходів охорони від 07.05.2010р., за якими вартість охорони об’єктів у травні (починаючи з 20.05.10р.) складає 218,49грн., у червні –грудні 2010р. – 564,45грн. щомісяця.

Таким чином на момент виникнення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Надавши належну правову оцінку договору на охорону об’єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №3101/Вр від 07.05.2010р., суд дійшов висновку, що до нього, як до договору про надання послуг, застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з умов договору сторонами передбачена попередня оплата охоронних послуг.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, останнім було надано відповідачу послуги з охорони у травні вартістю 218,49грн. та у період з червня 2010р. по липень 2010р., вартістю у місяць 564,45грн. та загальною вартістю 1347,39грн. Нарікань на якість та обсяги наданих охоронних послуг від відповідача не надходило.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши договір на охорону об’єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №3101/Вр від 07.05.2010р., прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати охоронні послуги.

Строк оплати настав, однак, відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав. Послуги надані у період з травня 2010р. по липень 2010р. загальною вартістю 1347,39грн., сплачені відповідачем з порушенням строку передбаченого пунктом 2.4. договору, що підтверджується банківськими виписками від 07.07.2010р., 01.09.2010р.

Згідно із пунктом 6.2. договору, у разі порушення зобов’язань, обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.3.14., 7.3 договору, відповідач сплачує позивачу грошову суму у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - відповідач сплачує позивачу грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання.

За умовами ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частина 2 ст.549 ЦК України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З розрахунку суми штрафу вбачається, що штраф розрахований у розмірі 10% від суми кожного своєчасно невиконаного зобов’язання за травень 2010р. – 218,49грн., червень 2010р. – 564,45грн.; 50% від суми своєчасно невиконаного зобов’язання за липень 2010р. – 564,45грн.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, у даному випадку штраф, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт систематичного несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань з оплати послуг, наданих позивачем у період з травня 2010р. по липень 2010р. є доведеним, тому згідно пункту 6.2. договору нарахування штрафу у розмірі 360,53грн. є обґрунтованим.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, вимоги ухвал від 02.07.2010р., 15.07.2010р., 25.08.2010р., 13.09.2010р. не виконав, хоча прочас та місце проведення судових засідань належним чином повідомлявся.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 360,53грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.3, 525, 526, 546, 548, 599, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРДІ”, м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 360,53грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРДІ” (83114, м. Донецьк, вул. Таманська, 18; ідентифікаційний код 34899162) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; ідентифікаційний код 08596860) штраф у розмірі 360,53грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя