Рішення № 114558401, 31.10.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2460/23

Справа №754/3128/23

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2023 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Рябчука О.С.

представника відповідача - адвоката Стаднікова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що 24.09.2022 невідомі особи заволоділи шахрайським способом, з використанням електронно-обчислюваної техніки, усіма грошовими коштами, які знаходились на рахунку позивачки, відкритому в АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 206070,55грн, попередньо збільшивши кредитний ліміт. Після виявлення факту безпідставно списаних коштів, позивачка зателефонувала до АТ КБ "Приватбанк" на номер 3700 та повідомила про списання коштів та просила заблокувати безпідставно списані кошти та усі її рахунки. Також позивачка звернулась до поліції із заявою про скоєння злочину, на підставі чого було відкрито кримінальне провадження № 1202210003002444 від 25.09.2022 за ознаками ч. 3 ст.190 КК України. Однак гроші, на момент звернення до суду їй не повернуто. На підставі наведеного позивачка просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути їй безпідставно списані з банківських карткових рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 206070,55грн, шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» моральну шкоду в розмірі 50000,00грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від АТ КБ "Приватбанк" 02.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів порушення її прав. Вказують, що позивачка звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.12.2018 та виявила бажання оформити кредитну картку з кредитним лімітом. 24.09.2022 перекази коштів з карток № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на суму 206070,55грн були здійснені шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Також здійснені перекази коштів з картки НОМЕР_3 здійснені в терміналі самообслуговування. Вказані дії можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації ОСОБА_1 . У відзиві зазначають, що клієнт, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Також у відзиві відповідач вказує, що недостатньо перевипустити сім-карту або мати фінансовий телефон клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу до Приват24 або щоб його змінити знати ПІН-код картки клієнта, щоб зняти кошти в банкоматі без картки необхідно також знати ПІН-код картки з якої знімаються кошти, для того щоб змінити фінансовий номер необхідно в обов`язковому випадку вводити ПІН-код картки, для того, щоб перевести гроші через IVR-меню необхідно знати 4 цифри карток. Просять відмовити в задоволенні позову. Також оскільки позивачкою не доведено завдання їй моральної шкоди, просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рябчук О.С. в судове засідання, призначене на 26.10.2023 не з`явились. До суду надійшла заява від адвоката Рябчука О.С. про розгляд справи у відсутності сторони позивача, просили задовольнити позов повністю на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача АТ КБ "Приватбанк" Стадніков Д.В. просив розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів, враховуючи позицію Банку, викладену у відзиві. Проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

26.12.2018 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримала банківську картку.

Позивачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», пам`яткою клієнта та «Тарифами», які викладені в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, складає між нею і Банком Договір банківського кредитування, що підтверджується підписом у заяві.

24.09.2022 ОСОБА_1 дізналась, що невідомі особи заволоділи шахрайським способом, з використанням електронно-обчислюваної техніки, усіма грошовими коштами, які знаходились на рахунку позивачки, відкритому в АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 206070,55грн, попередньо збільшивши кредитний ліміт.

Після виявлення факту безпідставно списаних коштів, позивачка зателефонувала до АТ КБ "Приватбанк" на номер 3700 та повідомила про списання коштів та просила заблокувати безпідставно списані кошти та рахунки.

Також позивачка звернулась до поліції із заявою про скоєння злочину, на підставі чого Деснянським управлінням поліції було відкрито кримінальне провадження № 1202210003002444 від 25.09.2022 за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно із постанови слідчого Деснянського СВ УП ГУНП у м. Києві від 30.10.2022, ОСОБА_1 визнано потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні.

14.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" з вимогою про повернення безпідставно списаних коштів в розмірі 284582,83грн та зупинення нарахування відсотків та інших штрафних санкцій по кредиту.

18.11.2022 АТ КБ "Приватбанк" листом № 20.1.0.0.0/7-221114/27169 надав відповідь ОСОБА_1 , в якій повідомив, що перекази коштів з платіжних карток № НОМЕР_3 № НОМЕР_4 були здійснені шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Також здійснені перекази коштів з картки НОМЕР_3 здійснені в терміналі самообслуговування. Вказані дії можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації ОСОБА_1 . Повідомляють, що не можуть повернути кошти та призупинити нарахування відсотків за кредитом.

АТ КБ "Приватбанк" було залучено співробітників служби безпеки банку для детальної службової перевірки по факту перерахування грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 .

Так, під час перевірки службою безпеки банка було встановлено, що вхід в акант НОМЕР_5 було зафіксовано з типового для клієнта пристрою. Фінансовий номер НОМЕР_5 клієнта ОСОБА_1 було змінено 24.09.2022 о 19год 07хв на НОМЕР_6 . Зміна відбулась через мобільний додаток Приват24.

Кошти з картки НОМЕР_7 (KDV - карта для виплат) через ТСО НОМЕР_18 були виведені на картку НОМЕР_8 - утримувач ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_9 (внесений до СО з кодифікатором 1.41 (шахраї в електронних операціях). Примітно, що авторизація в терміналі самообслуговування була здійснена анонімна за номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_11 і всі операції були до 5000 UAN, так як не потребують ідентифікації. Передбачається, що авторизацію здійснював сам клієнт за вимогою та наданими номерами шахраїв, які таким чином намагались контролювати ситуацію. Крім цього, з цієї ж картки НОМЕР_7 на свою картку НОМЕР_12 через додаток Приват24 були переведені кошти в розмірі 23115,00 UAN. Закумульовані на картці НОМЕР_13 кошти 57140,83 UAN, також через додаток Приват24 були виведені на карту НОМЕР_14 . 24.09.2022 о 18год 30хв (з карти НОМЕР_13 на карту НОМЕР_14 ) переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_2 . Коментар до платежу: Скасування операції.

Також з відповіді служби безпеки банку вбачається, що під час опрацювання архіву повідомлень виявлено дзвінок на підтримку банку з номера НОМЕР_15 від 24.09.2022 о 19год 02хв. Як виявилось, дзвінок здійснювала ОСОБА_1 , так як її фінансовий номер НОМЕР_5 був змінений на шахрайський НОМЕР_6 . Під час діалог з`ясувалось, що клієнту телефонували шахраї, які назвались «Фінансовими консультантами ПриватБанку» і ОСОБА_1 надала шахраям всю інформацію, яку вони вимагали та під їх впливом здійснила всі операції та переведення коштів.

Згідно із довідок про видачу готівкових коштів ОСОБА_1 встановлено, що проводились наступні операції:

- 24.09.2022 о 17год 17хв НОМЕР_16 операція з «поповнення мобільного НОМЕР_5 » на суму -7781,00грн;

- 24.09.2022 о 18год 22хв за рахунком НОМЕР_16 операція «Переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_2 . Коментар до платежу: відновлення» на суму -137187,00грн;

- 24.09.2022 о 18год 27хв за рахунком НОМЕР_16 операція «Переказ на свою карту через додаток Приват24» на суму -23115,00грн;

- 24.09.2022 о 18год 30хв за рахунком НОМЕР_4 операція «Переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват24. Одержувач: ОСОБА_2 . Коментар до платежу: скасування операції» на суму - 56165,00грн.

До того ж відповідно до довідок від 15.03.2023 та 05.04.2023, виданої Лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» ОСОБА_3, пацієнтці ОСОБА_1 встановлений діагноз G46.8 Інші судинні синдроми головного мозку при цереброваскулярних хворобах.

Згідно із Виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 , виданої КНП «ЦПМСД № 3» від 17.03.2023 останній встановлено діагноз: Вегето-судинна дистонія та знаходиться на спостереженні у лікаря невролога.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1, 6, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. До того ж відсутні докази, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації які дають змогу ініціювати платіжні операції. Крім того, під час службової перевірки, Служба безпеки банку ідентифікує особу, на карту якої було перераховано грошові кошти з картки позивачки, як внесений до СО з кодифікатором 1.41 (шахраї в електронних операціях).

Також, судом встановлено, що відповідачка звернулась до банку про скасування спірної транзакції. ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечені факти її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Частиною 3 ст.1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно із п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Крім того, відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Отже враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

До того ж у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН-коду, здійснення смс-інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через Приват24.

Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

Отже судом встановлено несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків позивача та вважає, що стягнення спірних коштів на користь позивача є ефективним засобом правового захисту.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути безпідставно списані кошти підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд дійшов до такого.

Позивач вважає, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у недовірі до всієї банківської системи. Крім того позивачка зазначає, що була впевнена, що її грошові кошти перебували у повній безпеці, тому вона і відкрила рахунок в банку. Вказує, що це були всі її заощадження, а коли відбулось безпідставне списання коштів, вона залишилась з неповнолітнім сином без грошей. Вона відчувала душевні страждання, у неї погіршився сон, стан здоров`я та працездатність.

На підтвердження погіршення стану свого здоров`я у зв`язку з неправомірним списанням банком коштів з карткових рахунків, позивачкою надано виписки з історії хвороб.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист про споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

В судовому засіданні є доведеним той факт, що позивачеві були спричинені моральні страждання, які змінили її нормальний життєвий ритм, мало місце настання негативних наслідків у вигляді недостатньої кількості коштів для утримання її та дитини, що призвело до душевних страждань позивачки.

Отже враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнала позивачка, суд вважає, що сума у розмірі 10000,00грн є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивач на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, виходячи з результату вирішення спору, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.

Круючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», статтями 23, 526, 614, 1073, 1167, 1092 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-82, 89, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів - задовольнити.

Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківських карткових рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 206070,55грн шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку НОМЕР_2 .

Стягнути АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00грн.

Стягнути АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_17 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Грушевського. 1-Д; 49094 м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2023 у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко