Рішення № 11455819, 15.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 вересня 2010 р.           Справа 8/70-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сади України" (факт. вул. Академіка Проскури , 1, м. Харків, 61070; юрид. адреса: с. Красне, Кегичівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 20212313)

до:Приватного підприємства "Конкурент" (вул. Червоноармійська, 9, м. Бар, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ13299348)

про стягнення 34607,50 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача : не з"явився;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сади України" до Приватного підприємства "Конкурент" про стягнення 34607,50 грн., з яких 15730,68 грн. - основного боргу, 11011,48 грн. - 70% штрафу відповідно до п.7.1.договору та 7865,34 грн. - 50% штрафу відповідно до п.7.5 договору купівлі-продажу № 02000149 від 14.05.08 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області порушено провадження у справі № 8/70-09 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.04.2009 р.

Зазначена ухвала неодноразово оскаржувалась в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що Постановою Верховної ради України за № 2137-VI від 15.04.2010 року відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. ст. 15, 43 Закону України «Про статус суддів»суддя господарського суду Вінницької області Мельник І.Ю. звільнений з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку, згідно резолюції голови суду від 20.05.2010 р. справу № 8/70-09 передано на розгляд судді Мельнику П.А.

Згідно ухвали суду від 21.05.2010 року суддею Мельником П.А. справу № 8/70-09 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.06.2010 р.

16 червня 2010 р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з оскарженням ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 15.05.2010 року.

Ухвалою суду від 16.08.2010 року після повернення справи до господарського суду Вінницької області, призначено судове засідання на 15.09.2010 року.

15.09.2010 року сторони в судове засідання не з"явились, вимог попередніх ухвал не виконали, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією.

Поряд з цим, згідно надісланої до суду телеграми від 15.06.2010 року позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сади України" (продавець) та Приватним підприємством "Конкурент" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 02000149, за умовами якого продавець зобов"язується передати у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити на умовах даного договору насіннєвий матеріал, а саме гібрид соняшника Титанік (Екстра) в кількості 15 посівних одиниць та гібрид соняшника Белград (Екстра) в кількості 20 посівних одиниць на загальну суму 15730,68 грн. (з ПДВ).

Згідно п. 3.3 договору датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (п. 3.4 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме, гібрид соняшника Титанік (Екстра) в кількості 15 посівних одиниць та гібрид соняшника Белград (Екстра) в кількості 20 посівних одиниць на загальну суму 15730,68 грн. (з ПДВ), підтвердженням чого є видаткова накладна № 02000090 від 14.05.2008 року та довіреність серії ЯОЮ № 213214 від 14.05.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

У відповідності до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату в порядку сплати загальної вартості товару в строк з 01.04.2008 року по 01.10.2008 року.

В порушення умов укладеного договору та угоди відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за поставлений товар не виконав у зв'язку з чим, за ним утворився борг у розмірі 15730,68 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 02000149 від 14.05.2008 року є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по пердачі відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна № 02000090 від 14.05.2008 року та довіреність серії ЯОЮ № 213214 від 14.05.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15730,68 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 15730,68 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за переданий товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 11011,48 грн. - 70% штрафу відповідно до п.7.1.договору та 7865,34 грн. - 50% штрафу відповідно до п.7.5 договору купівлі-продажу № 02000149 від 14.05.08 року. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно п. 7.1 договору у випадку, якщо покупець не здійснить оплату в строки, вказані у договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 70% від загальної вартості товару.

У випадку порушення п. 6.1 договору покупець несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 50% від загальної вартості товару (п. 7.5 договору).

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11011,48 грн. - 70% штрафу заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Що стосується стягнення з відповідача 7865,34 грн. - 50% штрафу відповідно до п.7.5 договору, суд вважає, що дана вимога заявлена правомірно, однак дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні цих позовних вимог позивачу необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів про те, що не укладення договору застави майбутнього врожаю в забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02000149 від 14.05.08 року перед позивачем сталося з вини відповідача.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за поставлений товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Конкурент" (вул. Червоноармійська, 9, м. Бар, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ - 13299348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сади України" (вул. Академіка Проскури , 1, м. Харків, 61070; юрид. адреса: с. Красне, Кегичівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ - 20212313) 15730,68 грн. - основного боргу, 11011,48 грн. - 70% штрафу, 267,42 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 91,18 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (факт. вул. Академіка Проскури , 1, м. Харків, 61070; юрид. адреса: с. Красне, Кегичівський район, Харківська область)

4 - відповідачу (вул. Червоноармійська, 9, м. Бар, Вінницька область, 23000)